У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Дороніної В.П., Мачужак Я.В.
розглянула в судовому засіданні 15 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч.2 ст.367 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державній виконавчій службі строком на 2 роки без штрафу.
На підставі п. б ст.1 Закону України "Про амністію" від 12.08.2003р. ОСОБА_1 звільнено від покарання.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3,
раніше не судимого,
за ч.2 ст.367 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державній виконавчій службі строком на 2 роки без штрафу.
На підставі ч.4 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання.
Цим же вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,
уродженця АДРЕСА_2,
раніше не судимого,
за ч.2 ст.367 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного Івано-Франківської області від 01 серпня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочину за таких обставин.
У серпні 2000 року та лютому-серпні 2002 року внаслідок фінансово-господарської діяльності Івано-Франківського міського споживчого товариства (МСТ) у товариства виник борг перед стягувачами: ТзОВ "Прикарпатрембудсервіс", ТзОВ "Артеміда Прикарпаття", ДМП "Івано-Франківськтеплокомунерго", державою та іншими підприємствами.
Згідно з рішень та наказів господарського суду Івано-Франківської області відділ державної виконавчої служби (ВДВС) відкрив ряд виконавчих проваджень по примусовому стягненню заборгованості з МТС на користь стягувачів.
Державний виконавець ОСОБА_2 об'єднав виконавчі провадження в одне зведене виконавче провадження і 18.04.2003 р. наклав арешт на нерухоме майно МСТ, в тому числі й на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_5".
22.05.2003 року ОСОБА_2 повторно наклав арешт на майно боржника - приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", що по АДРЕСА_3 в ІНФОРМАЦІЯ_3, як на цегляну одноповерхову будівлю з інженерними комунікаціями.
05.06.2003 року начальник ВДВС ОСОБА_1уклав договір з Івано-Франківським ОБТІ про виконання робіт з експертної оцінки вартості даного майна.
Після визначення обласним бюро технічної інвентаризації вартості об'єкта в сумі 435.841 грн. державний виконавець ОСОБА_2 повідомив про це МСТ.
З метою погашення заборгованості перед боржниками шляхом реалізації описаного майна ОСОБА_109.06.2003 р. подав у СДП "Укрспецюст" заявку на проведення прилюдних торгів по реалізації приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5" і того ж дня було укладено договір між ВДВС та СДП "Укрспецюст" на реалізацію даного майна на прилюдних торгах.
З дотриманням процедури про оголошення торгів вони були призначені на 01.07.2003 р. і стартова ціна магазину становила 348.673 грн.
17.06.2003 р. у філію СДП "Укрспецюсту" звернулись підприємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із заявами про дозвіл на участь у прилюдних торгах.
25.06.2003 р. державним виконавцем ОСОБА_2 було винесено постанову про зняття приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5" з прилюдних торгів.
27.06.2003 р. ОСОБА_5 А.В. подав до суду скаргу на цю постанову про зняття з торгів магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5". Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області повідомив ВДВС про наявність такої скарги, вказавши на зупинення виконання оскаржуваного акта.
01.07.2003 р. філією СДП "Укрспецюст" було проведено прилюдні торги, на яких було проведено реалізацію магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5". Того ж дня директор філії ОСОБА_3 затвердив і поставив печатку на протоколі про проведення прилюдних торгів, а ОСОБА_2 склав про це акт, який затвердив начальник ВДВС ОСОБА_1
На підставі акта про проведення прилюдних торгів від 01.07.2003 р. ОСОБА_5 А.В. отримав нотаріально засвідчене свідоцтво про придбання магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5" з прилюдних торгів.
При вчиненні зазначених вище дій ОСОБА_1та ОСОБА_2 проявили службову недбалість, що призвело до тяжких наслідків. При цьому ОСОБА_1неналежно виконував свої службові обов'язки, в які входить контроль за роботою державних виконавців, не приділив в достатній мірі уваги з приводу ведення виконавчого провадження державним виконавцем ОСОБА_2 по реалізації з прилюдних торгів магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", що призвело до його відчуження.
ОСОБА_2, не маючи достатніх практичних навичок по веденню виконавчих проваджень та виконанню судових рішень, не будучи в достатній мірі обізнаним із законодавством про виконавче провадження, допустив неточності в роботі по відчуженню магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", тим самим вчинив службову недбалість при виконанні своїх службових обов'язків, що призвело до тяжких наслідків.
ОСОБА_3 обвинувачувався у службовій недбалості, яка виразилась у тому, що він при проведенні прилюдних торгів з продажу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5" неналежно виконував свої обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, отримавши лист ДВС про оскарження до суду постанови про зняття з торгів магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", не звернувся до виконавчої служби для роз'яснення змісту листа, що спричинило тяжкі наслідки.
Виправдовуючи ОСОБА_3, суд у вироку зазначив, що він, підписуючи протокол прилюдних торгів з реалізації магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", діяв правомірно. Постанова про зняття з торгів, яку виніс 25.06.2003р. державний виконавець ОСОБА_2, не є процесуальним документом, а тому не мала юридичної сили як для сторін виконавчого провадження, так і для СДП "Укрспецюст", до філії СДП "Укрспецюст" від ВДВС не надходило будь-якого документа про зупинення торгів. Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 діяв в межах договору про реалізацію майна з прилюдних торгів і його дії були правомірними.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Даючи свій аналіз доказам, які є справі, зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3 за ч.2 ст.367 КК України і при цьму допустив суперечності у підставах виправдання; неправильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.367 КК України; на порушення вимог ст.277 КПК України питання про зміну обвинувачення і перекваліфікацію дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч.2 ст.364 на ч.2 ст.367 цього Кодексу вирішено у відсутності потерпілої ОСОБА_5; незважаючи на заяву потерпілої ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, продовжив розгляд справи у відсутності її, що є, на думку прокурора порушенням її прав.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання необхідно відмовити.
Заперечення у касаційному поданні проти виправдання ОСОБА_3 мотивоване невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи з посиланням на певні докази, які є у справі, та їх оцінкою.
Проте відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів в частині відповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Посилання у поданні на те, що суд, приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_3, допустив суперечності, зазначивши у мотивувальній частині вироку, що свої обов'язки ОСОБА_3, як службова особа, виконував належно, а виправдав ОСОБА_3 за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, також не може бути підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_3, оскільки формулювання підстав виправдання стосується прав виправданого, а відповідно до вимог ч.4 ст.398 КПК України касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав виправданого. До того ж, сам ОСОБА_3 вирок не оскаржив.
Висновки суду про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.367 КК України належним чином мотивовані і правильні, а тому не можна погодитись і з доводами подання про неправильне застосування судом цього закону та про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.364 КК України. Дослідженими судом доказами не підтверджується обвинувачення ОСОБА_2 у тому, що він умисно, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використовував службове становище всупереч інтересам служби.
Твердження у касаційному поданні про порушення судом прав потерпілої ОСОБА_5 безпідставні.
Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання потерпілої і представника цивільного позивача ОСОБА_5 розгляд справи відкладався більше 10 разів, зміна прокурором обвинувачення відбулась також за відсутності ОСОБА_5 Суд на виконання вимог ст.277 КПК України направив ОСОБА_5 копію постанови прокурора про зміну обвинувачення та роз'яснив її право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі (т.7, а.с.401). Суд неодноразово попереджав ОСОБА_5 про те, що у разі неявки її у судове засідання розгляд справи буде закінчено у відсутності її.
Посилання у поданні на те, що ОСОБА_5 допитана в суді лише як представник цивільного відповідача, також не можна визнати обгрунтованим, оскільки, як видно з протоколу судового засідання, ОСОБА_5 давала показання не тільки щодо цивільного позову, а з усіх обставин справи.
Крім того, суд у вироку зазначив, що в ході досудового слідства ОСОБА_5 незаконно визнано потерпілою з тих мотивів, що вона, як голова правління МСТ, відстоює інтереси споживчого товариства як юридичної особи, а не свої особисті. Такий висновок суду у касаційному поданні не оспорюється.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.
Тому підстав для задоволення касаційного подання у справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з наведених у ньому мотивів та для призначення даної кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи наведене та керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Дороніна В.П. Мачужак Я.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон