Справа № 2-377

 2009 рік

          РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

29 вересня  2009 р.                                         смт Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді      Ворожбянова А.М.

при секретарі                   Єрьоменко О.В.

за участю представника позивача   ОСОБА_1

представника відповідача                 ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні залу суду смт Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення батьківства, -  

В С Т А Н О В И В :  

Позивач ОСОБА_3   звернулася до Михайлівського районного суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення батьківства.    

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 пояснила, що 21.08.1997 року народився її син ОСОБА_6, про що 28.10.1997 року зроблено актовий запис № 163 у Дніпрорудненсьій міській раді Запорізької області. Батьком дитини являється ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки на момент знайомства ОСОБА_7 був одружений та мав дитину, вона не наполягала на спільній реєстрації батьківства. 08.12.2004 року ОСОБА_7 помер, але за життя постійно визнавав дитину своєю. Просила задовольнити позов, визнавши ОСОБА_7, який помер 08.12.2004 року батьком її сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач ОСОБА_4  позов не визнала та пояснила, що її чоловік  працював в ТОВ „Агротехреммаш” директором, а бухгалтером працювала ОСОБА_3. Їх родина була в гарних стосунках з ОСОБА_3 В серпні 1997 року   її чоловік розповів їй, що ОСОБА_3 хоче мати дитину. Він сказав, що ОСОБА_3 поїхала з сестрою в Казахстан та привезла дитину. Чоловік сказав, що вона не може народити, тому привезла хлопчика. Її сестра попросила, щоб вона була кумою, а від цього відмовитися неможливо. Після цього вони підтримували стосунки. Її чоловік перед смертю нічого їй не говорив. Вона вважає, що чоловік би все їй розповів. Взагалі вона ОСОБА_3 вагітною не бачила. До 1997 року у неї були дуже хороші стосунки. Вона знає, що її чоловік ні з ким не був, стосунків на стороні не мав це вона заявляє остаточно. Вона також, якщо так можна висловитися, приймала участь у вихованні ОСОБА_6. Її чоловік любив всіх дітей тому і піклувався за цього малого хлопчика. Вона також запрошувала ОСОБА_6 з дитиною на відпочинок. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав та надав аналогічні пояснення як і ОСОБА_4  

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона в 1997 році працювала акушеркою пологового відділення в м. Енергодарі. Пам’ятає, що ОСОБА_3 у них народила дитину. Її зустрічав чоловік в окулярах, темноволосий. Про те що він  

є батьком дитини, вона не може стверджувати. Про ці обставини пам’ятає, так як працівниками міліції у 2007 році проводилась перевірка та вона вже давала у суді пояснення по даним обставинам.  

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що з ОСОБА_3 є подруги та однокласниці. ОСОБА_3 їй говорила, що підтримувала стосунки з ОСОБА_7. Він дуже хотів другу дитину, а його дружина ОСОБА_4 не хотіла народити. Після народження він дуже полюбив дитину – сина який народився. Чужі батьки так не люблять.  З 1998 року вона постійно проживає в м. Севастополі. Пару разів на рік ОСОБА_3 разом з ОСОБА_10, та іноді зі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 приїжджали до них в гості, зупинялися у неї в квартирі. ОСОБА_5 називав ОСОБА_7 сином, коли вони залишалися на самоті. Він любив його безумовно, виконував всі його бажання. ОСОБА_5 купував йому все, що він хотів і цим його розбалував. Вона не може сказати напевно чи ОСОБА_7 називав сина ОСОБА_11. Але він йому казав, що він є його батьком, але при чужих щоб він його батьком не називав. Приблизно 6 років тому ОСОБА_7 говорив, що він вирішить питання, тобто розірве шлюб з першою дружиною та житиме з ОСОБА_3 однією сім’єю. Де саме була зачата дитина вона не знає, бо ОСОБА_3 їй про це не казала. У неї роди перші. Їй відомо що народжувала ОСОБА_3 в м. Енергодарі. Вона не хотіла, щоб про їх стосунки знали інші. Коли ОСОБА_7 захворів, то вони не приховували стосунки. Вона разом з ним їздили по лікарням. Вона знає, що ОСОБА_4  була хрещеною матір’ю ОСОБА_6. Вона дуже гарно до нього ставилася.  

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що з ОСОБА_6 вона знайома дуже давно. В 1994 році вона купила будинок біля бази продтоварів. В 1997 році вона помітила що ОСОБА_3 вагітна. Після народження дитина вона часто залишалася з дитиною. ОСОБА_7 дуже добре ставився до сина, займався з ним  вихованням. Їй відомо, що у ОСОБА_7  та ОСОБА_3 були стосунки. Детально може сказати, що почалися вони з 1994 року, тобто з того часу коли вона купила будинок біля бази в смт Михайлівка по вул. Радянській. Вони працювали разом в сільгосптехніці, а потім коли заснували „Агротехреммаш”. З 1999 року по 2004 рік вона практично кожен день доглядала дитину. Їй ОСОБА_7 платив гроші 100-120 грн. на місяць. Їй ОСОБА_7 сказав, що він і дружину взяв кумою, щоб частіше бачити сина. Брат ОСОБА_13 знав, що малий ОСОБА_7 його племінник, а дід ОСОБА_14 знав що він його онук.  

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працював у ОСОБА_7. ОСОБА_3 працювала головним бухгалтером. 07.12.2004 року пред смертю,  він був у свого брата. Вони про все з ним перебалакали. Брат був дуже відповідальним чоловіком. Якби дитина ОСОБА_3 була від нього, він би йому сказав про це однозначно. Більше, як стосунки по роботі між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 він не бачив. Йому не відомо, чи були у них інтимні стосунки. Дружина його брата була хрещеною матір’ю ОСОБА_6.  До того ж він ніколи не бачив, щоб ОСОБА_6 була вагітна.  

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що його син ОСОБА_7 був директором „Агротехреммаш”. Його син був дуже відповідальним чоловіком. У нього з ОСОБА_6 були  робочі стосунки. Він заходив до кабінету, де знаходився його син та ОСОБА_6, яка працювала бухгалтером, без дозволу та без стуку. Він ніколи не помічав, щоб син обіймав ОСОБА_6 та ставився до неї якось по іншому ніж як до співробітниці. Він не чув, що син ОСОБА_6 називав його сина ОСОБА_7 батьком. Він ніколи сина ОСОБА_6 не визнавав онуком, а його син – сином. Йому ніхто ніколи не залишав сина ОСОБА_6 для того, щоб він доглядав за дитиною. Він сина ОСОБА_6 онуком не визнавав.  

Вислухавши пояснення сторін, свідків та вивчивши докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_3 не обґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 08.12.2004 року є батьком ОСОБА_6, який народився у м. Дніпрорудне Запорізької області 21.08.1997 року.

Верховний Суд України в п. 3 постанови № 3  від 15.05.2006 р. „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” зазначив, що з метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства у справах про визнання або оспорювання батьківства, материнства та стягнення аліментів, „оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання дитини”.  

За матеріалами справи, а також в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не надала жодних достовірних доказів того, що ОСОБА_7 при житті визнавав себе батьком її сина ОСОБА_6, а саме: не доведено в судовому засіданні, що вона разом зі ОСОБА_7 спільно проживала та вела з ним спільне господарство до народження дитини,  що вона разом зі ОСОБА_7 спільно виховували або утримували дитину. Також жоден зі свідків, допитаних в судовому засіданні це не підтвердив.

Крім того, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_4 допитаних в судовому засіданні, спростовують посилання ОСОБА_3 стосовно підстав та обставин визнання померлого ОСОБА_7 батьком ОСОБА_6, а сааме, що він при своєму житті визнавав себе батьком ОСОБА_6, що він вів з нею спільне господарство до народження дитини та після.  

ОСОБА_7 за життя нікому зі своїх близьких родичів не казав, що у нього з ОСОБА_3 спільна дитина, тим самим він не визнавав себе батьком ОСОБА_6.  

Таким чином, позивач ОСОБА_3 не надала суду достовірних доказів того, що ОСОБА_7 є батьком її сина ОСОБА_6.  

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

 Керуючись ст.ст. 53, 55 КпШС України, ст. 128 СК України, роз’ясненнями ПВСУ № 3 від 15.05.2006 р. „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, ст.ст. 15, 57, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, -  

В И Р І Ш И В :  

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення батьківства відмовити.  

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 3 500 (три тисячі п’ятсот) грн.  

 На рішення суду протягом 10 днів може бути подано заяву про апеляційне оскарження.

 Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                   Ворожбянов А.М.