У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 1 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                                           ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1, раніше судимого 4 жовтня 2000 року Солонянським районним  судом за ст. 102 і ч. 1 ст. 142 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі, звільненого 19 червня 2002 року Павлоградським районним судом умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 13 днів,

засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

            Як визнав суд, 22 грудня 2005 року близько 3 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, проник у буд. АДРЕСА_2, де на ґрунті неприязних стосунків з метою помсти і з особливою жорстокістю, умисно завдав рідному діду - потерпілому ОСОБА_2 спочатку удар рукою в голову від якого той впав, а потім чисельні удари ножем, а коли той зламався, іншим ножем і сокирою в спину, потиличну частину голови та інші частини тіла, заподіявши 23 проникаючі колюче-ріжучі поранення та 4 рублені рани з відкритою черепно-мозковою травмою, від яких настала смерть.

            У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначеного вироку, ставлячи під сумнів його законність та обґрунтованість. При цьому, не заперечуючи встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, стверджує, що суд, визнавши доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю, усіх його обставин у вироку не сформулював, зокрема, не навів ґрунтовних мотивів на підтвердження того, що засуджений усвідомлював завдання особливих страждань потерпілому, а тому діяв з особливою жорстокістю. Крім того, вважає, що підставою для скасування вироку є помилкове зазначення місцем постановляння вироку іншого, від того де відбувалося судове засідання та його складання без зазначення секретаря, оскільки таке порушує таємницю наради суддів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як убачається з вироку, висновки суду про подію злочину, винуватість засудженого у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю потерпілого ОСОБА_2, а також про всі інші питання, що виникли при розгляді цієї справи, з достовірністю виходять із зібраних і правильно оцінених судом доказів.

Крім того, у вироку сформульовано обвинувачення ОСОБА_1, яке визнано судом доведеним і відповідає всім обставин справи, наявність яких доводив у судовому засіданні прокурор.

Суд обговорював питання про доведеність інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення в частині вчинення вбивства з особливою жорстокістю та, виходячи із встановлених у справі обставин, зазначив ті конкретні її особливості, які на його переконання, ґрунтуються на всебічному та повному досліджені обставин справи й вимогах закону і в касаційному поданні не заперечується, підтверджують застосування засудженим під час вбивства особливо жорстокого насильства (т. 2 а.с. 25).

Щодо зазначення у вироку місцем його постановлення м. Дніпропетровськ, коли розгляд справи проведено у АДРЕСА_3, то наявність такої помилки в судовому рішенні, за відсутності даних про складання суддями вироку в іншому від місця де відбувалося судове засідання, на порушення таємниці їхньої наради, як на цьому наполягає прокурор, не вказує й розцінюється колегією суддів, як протиріччя, що має бути розв'язане судом, який постановив вирок у порядку статей 409 і 411 КПК України.

Що стосується тверджень у поданні про не зазначення секретаря судового засідання при якому постановлено вирок, то вони є безпідставними, оскільки такий, відповідно до вимог ст. 333 КПК України, у вироку визначений (т. 2 а.с. 22).

З огляду на наведене, доводи касаційного подання про незаконність та необґрунтованість вироку на увагу не заслуговують, оскільки в них не йдеться про істотні порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку.

            Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України;

у х в а л и л а:

            касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

С у д д і:

Міщенко С.М.                                      Пошва Б.М.                                       Паневін В.О.