У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 1 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            Вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 31 березня 2005 року

                                               ОСОБА_1,

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судимого:

1)  23 жовтня 1998 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 15 грудня 1999 року умовно-достроково на 9 місяців 7 днів;

2)  4 грудня 2000 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 229⁶ КК України на 2 роки позбавлення волі, 2 грудня 2002 року звільненого в зв'язку з відбуттям покарання;

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

            Вироком апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2005 року зазначений вирок у частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання скасовано, а його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

            Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 касаційних скарг та подання щодо якого не надходило.

Як визнав суд, 18 листопада 2004 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, біля буд. АДРЕСА_1проникли в салон автомобіля “ВАЗ-2106” д.н. НОМЕР_1, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 1 206 грн.

Того ж дня, близько 20 год., ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, біля буд. АДРЕСА_2 проникли в салон автомобіля “ВАЗ-2106” д.н. НОМЕР_2, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 606 грн.

            У касаційній скарзі засуджений просить скасувати зазначений вирок. Стверджує, що досудове і судове слідство в справі проведено з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а доказів його винуватості не здобуто. Крім того, приводить доводи про неправильність його засудження судом апеляційної інстанції.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

            В основу вироку суд апеляційної інстанції поклав показання потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які виявили сліди проникнення до своїх автомобілів та зникнення автомагнітол “Опель” і “Ямаха”, стереокасет і мобільного телефону “Самсунг”.

            З показань свідка ОСОБА_5 убачається, що одразу після вчинення злочину він дізнався про засуджених, які поїхали автобусом у АДРЕСА_3, намагаючись перед цим на автостоянці продати автомобільні магнітоли, що належали потерпілим, а тому повідомив описання цих осіб працівникам міліції, які й затримали засуджених у вказаному місці, вилучивши в них викрадене майно.

            Достовірність цих обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, даними протоколів вилучення у засуджених викраденого в потерпілих майна та огляду місця події про виявлення слідів проникнення до автомобілів і вилучення використаних для цього засудженими знарядь (а.с. 4-7).

При цьому суд вірно взяв до уваги показання ОСОБА_6, який на досудовому слідстві підтвердив встановлені у справі обставини вчинених ними крадіжок, про які йдеться і в показаннях потерпілих та даних протоколів огляду місця події. Також ОСОБА_6 під час відтворення обстановки та обставин події детально показав спосіб проникнення до автомобілів із використанням, залишених на місці події, ножиців (а.с. 34-37).

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що він знайшов майно, викрадене у потерпілих іншими особами, на матеріалах справи не ґрунтується і в якій про такі обставини не йдеться.

Крім того, зі справи видно, що засуджених було викрито у вчиненні злочинів, оскільки ті намагалися продати автомагнітоли, які відшукували потерпілі, а тому вони дізналися про причетність засуджених до вчинених крадіжок, що й підтвердилося під час перевірки працівників міліції.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне встановлення обставин справи, які на думку засудженого є іншими, є необґрунтованими.

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною, а призначене йому покарання в повній мірі відповідає вимогам закону.

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

С у д д і:

Міщенко С.М.                                            Пошва Б.М.                                       Паневін В.О.