У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
|
головуючого |
Селівона О.Ф., |
|
суддів |
Кривенди О.В., ЛавренюкаМ.Ю., |
|
за участю прокурора |
Брянцева В.Л., |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2006 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,
мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,
не судимого,
- за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 153 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 визначено покарання - тринадцять років позбавлення волі;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_5 народження,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6,
мешканця АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4,
згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
- за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 153 КК України на чотири роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання - тринадцять років позбавлення волі;
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_7 народження,
уродженця АДРЕСА_2,
мешканця АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4,
згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
- за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання - тринадцять років позбавлення волі;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_8 народження,
уродженця АДРЕСА_4,
мешканця АДРЕСА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4,
раніше судимого,
- за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання - два роки шість місяців позбавлення волі;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_9 народження,
уродженця і мешканця АДРЕСА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
не судимого,
- за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання - два роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_10 народження,
ІНФОРМАЦІЯ_11, мешканця
АДРЕСА_7, не судимого,
- за ч. 2 ст. 146 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_6 визначено покарання - два роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь Запорізького відділення сигналізації та зв'язку Придніпровської залізниці 680,87 гривень та на користь депо станції “ІНФОРМАЦІЯ_12” 598,80 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання про речові докази у справі.
Згідно з вироком суду злочини засуджені вчинили за таких обставин.
30 листопада 2004 року ОСОБА_4, перебуваючи на території станції “ІНФОРМАЦІЯ_12”, Придніпровської залізниці, таємно викрав з релейної шафи майно залізниці на суму 548,07 гривень.
15 січня 2005 року ОСОБА_4, за попередньою змовою з невстановленою особою, перебуваючи на території станції “ІНФОРМАЦІЯ_13”, Придніпровської залізниці, таємно викрав з вагонів майно залізниці на суму 598,80 гривень.
22 лютого 2005 року ОСОБА_4, знаходячись на території Придніпровської залізниці, таємно викрав майно залізниці на загальну суму 672 гривні.
25 березня 2005 року приблизно о 16-й годині ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6 ОСОБА_5 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_7, з метою незаконного позбавлення волі неповнолітнього ОСОБА_7, на автомобілі ВАЗ -2101 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, приїхали до будинку АДРЕСА_8, де той тимчасово проживав, та, помістивши його у багажник вказаного автомобіля, поїхали в лісопосадку, що знаходиться неподалік зазначеного села.
Приблизно о 16-й годині 30 хвилин цього ж дня ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у лісопосадці, про яку йшлося вище, побили ОСОБА_7, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4, крім того, із застосуванням фізичного насильства щодо потерпілого задовольнили статеву пристрасть неприродним способом.
Цього ж дня приблизно о 18-й годині 30 хвилин ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, знаходячись у лісопосадці біля АДРЕСА_9, за попередньою змовою між собою, вирішили позбавити життя ОСОБА_7 з метою приховання вчинених відносно нього злочинів, для чого накинули на шию потерпілого удавку та почергово почали здавлювати йому шию. Побачивши, що ОСОБА_7 все ще подає ознаки життя, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з метою доведення до кінця умислу на позбавлення його життя почергово почали завдавати потерпілому численні удари фрагментами шлакоблоку в область голови.
Внаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкриті переломи кісток склепіння та основи черепа з розривом твердої та м'якої мозкових оболонок, крововиливами під оболонки головного мозку, руйнуванням речовини головного мозку в потиличній долі зліва, які призвели до розвитку шоку. Від цих ушкоджень потерпілий помер.
Після цього, з метою приховування умисного вбивства ОСОБА_7 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які у вчиненні вбивства участі не брали, проте достовірно знали про його вчинення, завантажили труп ОСОБА_7 на автомобіль ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, відвезли його до річки Дніпро та скинули в затоку.
У своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 зазначає про застосування до нього недозволених методів досудового слідства, просить пом'якшити призначене йому покарання.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить змінити вирок щодо нього та пом'якшити призначене покарання.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_3 йдеться про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що до нього застосовувались недозволені методи досудового слідства, вказує, що не вчиняв злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України, та не брав участі у вбивстві ОСОБА_7 ОСОБА_3 просить змінити вирок щодо нього, перекваліфікувавши його дії з п.п. 9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, та закрити справу за ч.2 ст. 153 КК України.
Вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в касаційному порядку не оскаржений і касаційне подання щодо цих засуджених не внесено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку щодо засуджених - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтвердили свою безпосередню участь у незаконному позбавленні волі ОСОБА_7 та його умисному вбивстві.
При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначали, що вони разом з ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приїхали до ОСОБА_7 для того, щоб розібратись, чому він розповів хазяїну, на якого вони працювали, про викрадення ними металобрухту. Помістивши ОСОБА_7 у багажник автомобіля, на якому вони приїхали, завезли потерпілого у лісопосадку, де побили його, а потім поїхали в іншу лісопосадку, знову помістивши потерпілого в багажник, для того, щоб вбити його. У лісопосадці ОСОБА_1 накинув на шию ОСОБА_7 удавку та здавлював її, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали бити потерпілого. ОСОБА_3 у судовому засіданні, крім того, вказував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 кидали на голову потерпілого осколки шлакоблоків. Після того, як ОСОБА_7 перестав подавати ознаки життя, його труп викинули в річку.
ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також підтвердили, що ОСОБА_7 тривалий час возили в багажнику автомобіля, а в лісопосадці ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 били потерпілого, потім повезли його в іншу лісопосадку, де вбили, а труп викинули в річку.
Ці показання засуджені підтвердили при відтворенні обстановки і обставин події, яке було проведено з метою перевірки і уточнення результатів їх допиту ( т.3 а.с. 82-89,100-120, 140-163).
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 25 березня 2005 року ввечері до неї прийшов ОСОБА_4 та сказав, що той, хто їх здав, вже згодований рибам.
Свідок ОСОБА_9 зазначала, що 25 березня 2005 року ввечері ОСОБА_3 повернувся додому сумним, подавленим та розповів, що вони побили хлопця який їх здав.
Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що 25 березня 2005 року приблизно о 16-й годині до них додому приїхали засуджені, які вивели ОСОБА_7 з будинку та кудись поїхали разом із ним. Більше ОСОБА_7 вони не бачили.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала від відкритих переломів кісток склепіння та основи черепа з розривом твердої та м'якої мозкових оболонок, крововиливами під оболонки головного мозку, руйнуванням речовини головного мозку в потиличній долі зліва, які призвели до розвитку шоку (т.1 а.с. 197-204).
Аналіз і оцінка наведених доказів, які повно і всебічно перевірялися в судовому засіданні, дає підстави судовій колегії касаційного суду вважати обґрунтованим висновок апеляційного суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у незаконному позбавленні волі ОСОБА_7, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та умисному вбивстві потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та з метою приховати інший злочин.
Суд відповідно до фактичних обставин справи правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в цій частині за ч.2 ст. 146 та п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_2 - за ч.2 ст. 146 КК України.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про необхідність перекваліфікації його дій з п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України, оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 був об'єднаний з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, і виконав той обсяг дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу, з метою приховати раніше вчинені щодо ОСОБА_7 злочини.
На думку колегії суддів, є необґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України, і в цій частині справа щодо нього має бути закрита.
Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_3 в присутності свого захисника підтверджував, що він вступав в орогенітальний контакт з ОСОБА_7
Такі ж показання давали на досудовому слідстві ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, а при відтворенні обстановки і обставин події з метою перевірки цих показань зазначені особи на місці показали, як саме був вчинений вказаний злочин.
Не викликає сумніву у колегії суддів також доведеність обвинувачення ОСОБА_2 у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, оскільки він, достовірно знаючи про вбивство ОСОБА_7, маючи на меті приховати цей злочин, разом з іншими особами викинув труп у річку. Сам ОСОБА_2 кваліфікації своїх дій за ч.2 ст. 146 та ч.1 ст. 396 КК України не оспорює.
У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, встановлена роль кожного із засуджених у вчиненні злочинних дій, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочинів, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.
Апеляційним судом повно перевірялись твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо застосування до них недозволених методів досудового слідства.
У судовому засіданні були допитані працівники міліції ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, слідчі ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які підтвердили, що ні вони ні інші особи в їх присутності до засуджених недозволених методів слідства не застосовували.
Крім того, як убачається з протоколів допитів засуджених, всі вони давали показання добровільно і заявляли, що недозволені методи слідства до них не застосовувались.
Касаційний суд при перевірці справи теж не виявив даних, які б свідчили про можливе застосування до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недозволених методів слідства, що могло вплинути на їх показання.
Покарання, яке призначено ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення їм покарання, про що йдеться в касаційних скаргах, немає.
Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а тому скарги цих засуджених не підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а:
касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.
Судді:
Селівон О.Ф. Кривенда О.В. Лавренюк М.Ю.