У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Міщенка С.М.,
суддів	Пошви Б.М. і Паневіна В.О.,

розглянувши в судовому засіданні 1 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 16 травня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

            зазначеним вироком

 

                                   ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                                   судимого:

1)  31 травня 1989 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 140 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі;

2)  21 травня 1993 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 101 і ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

3)  3 лютого 1998 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140 і ч. 2 ст. 141 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

4)  17 жовтня 2001 року цим же судом за ст. 395 КК України на 1 місяць арешту;

5)  3 червня 2002 року цим же судом за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі;

 

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 313 КК України - на 2 роки обмеження волі;

за ст. 395 КК України - на 6 місяців арешту,

а за ч. 2 ст. 309 КК України (за епізодом зберігання наркотичного засобу канабіс) - виправдано.

 

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

 

            Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 2 ст. 309 і ст. 395 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі залишено без зміни, а за ч. 2 ст. 313 КК України - скасовано і справу закрито.

 

            Як визнав суд, 11 листопада 2003 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 незаконно виготовив та зберігав для власного вживання без мети збуту психотропну речовину - метамфетамін (перветін) вагою сухого залишку 0, 212 г.

            Крім того, ОСОБА_1 23 серпня 2003 року самовільно залишив обране місце проживання в АДРЕСА_2 та переїхав у м. Харків, ухилившись від адміністративного нагляду Валківського РВ УМВС України, встановленого постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2003 року.

 

            У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень. Доводить, що в судовому засіданні не представлено доказів його винуватості, а ті, що покладені в основу вироку, є недопустимими, оскільки їх одержано з порушенням кримінально-процесуального закону. Крім того, вважає призначене йому покарання надмірно суворим.

 

            Порушення правил адміністративного нагляду за встановлених у справі обставин засудженим ОСОБА_1 не оспорюється.

 

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

 

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному виготовленні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, підтверджується зібраними у справі доказами.

 

            В основу вироку суд обґрунтовано поклав дані протоколу огляду житла засудженого про вилучення побутових та медичних предметів пристосованих для виготовлення психотропних речовин, в яких виявлено рідину, що відповідно до висновків судово-хімічної експертизи № НОМЕР_1 є психотропною речовиною - метамфетаміном (перветіном) вагою сухого залишку 0, 212 г (т. 1 а.с. 10-11, 90-92).

 

            Згідно з даними протоколу огляду житла ОСОБА_1, він погодився із провадженням цієї слідчої дії, про що власноручно зробив запис у протоколі без будь-яких застережень стосовно незаконного вторгнення працівниками міліції та порушення недоторканості його житла.

 

            Відповідність змісту протоколу проведеним діям засвідчили своїми підписами поняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а останній в судовому засіданні підтвердив факт провадження зазначеної слідчої дії за встановленими в справі обставинами.

 

            Таким чином, наведені у касаційній скарзі засудженого доводи про одержання доказів обвинувачення незаконним шляхом на матеріалах справи не ґрунтуються, в якій дані про порушення кримінально-процесуального закону при провадженні слідчих дій відсутні, а тому твердження засудженого про недопустимість доказів обвинувачення є безпідставними.

 

            Щодо стосується тверджень ОСОБА_1 про видачу ним психотропних речовин добровільно, то зазначене не відповідає встановленим у справі обставинам, відповідно до яких виявлення забороненої для обігу речовини стало можливим лише в результаті проведення слідчих дій, коли й було такі виявлено разом із засобами для їх виготовлення.

 

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

 

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України є правильною, а призначене йому покарання в повній мірі відповідає вимогам закону.

 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

 

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.

 

С у д д і:

 

Міщенко С.М.                                            Пошва Б.М.                                        Паневін В.О.