У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 1 серпня 2006 року в м. Києві касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області у справі щодо ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

            зазначеним вироком

                                   ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                                   несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

            На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням строком на 2 роки.

            В апеляційному порядку справа не розглядалася.

            Як визнав суд, 23 березня 2005 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проник у кв. АДРЕСА_1, звідки намагався таємно викрасти належний потерпілому ОСОБА_2 гумовий човен вартістю 500 грн., однак не зміг довести до кінця свій умисел, оскільки був затриманий потерпілим.

            У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначеного вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що суд без законних підстав звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки не врахував дані про особу засудженого та конкретні обставини вчиненого ним злочину.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволені слід відмовити.

            Доводи касаційного подання про безпідставність звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна визнати обґрунтованими.

            Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

            Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

            Так судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є тяжким, а також його конкретні особливості, зокрема, ступінь здійснення злочинного наміру за умови, що майно потерпілого з його володіння не вибуло, а також те, що засудженим учинено єдиний епізод злочинної діяльності і його дії до заподіяння майнової шкоди не призвели.

            Зазначені обставини, з огляду на особу засудженого, який вчинив злочин уперше, давали суду обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість його виправлення без відбування покарання з визначенням іспитового строку, відповідно до вимог ст. 75 КК України.

            У той же час, вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп'яніння не є вагомою обставиною, яка в цій справі значно обтяжує призначене засудженому покарання та викликає необхідність його посилення, як про це йдеться у касаційному поданні.

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

            З урахуванням наведеного колегія судів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора у кримінальній справі щодо ОСОБА_1

С у д д і:

Міщенко С.М.                                              Пошва Б.М.                                    Паневін В.О.