Судове рішення #65553
У Х В А Л А

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого

Колесника М.А.

 

суддів

Мачужак Я.В. і Шевченко Т.В.

 

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1

 

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2001 року

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого,

 

засуджено за ч.2 ст.75 КК України 1960 р. на 2 роки позбавлення волі; ч.3 ст.142 КК України 1960 р. - на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

На підставі ст.42 КК України 1960 р. ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 й ОСОБА_6, судові рішення щодо яких не оскаржено.

 

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2001 р. вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

 

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 6 травня 2004 р.  вирок щодо ОСОБА_1 приведено у відповідність до Кримінального кодексу України 2001 р. При цьому дії останнього були перекваліфіковано з ч.2 ст.75 КК України 1960 р. на ч.2 ст.331 КК України 2001 р. і знижено покарання з 2 до 1 року і 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю злочинів йому визначено покарання у виді  7 років і 9 місяців позбавлення волі.

 

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2004 р. зазначену постанову залишено без зміни.

 

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2004 р.  вирок щодо ОСОБА_1 потворно приведено у відповідність до Кримінального кодексу України 2001 р. і його  звільнено від призначеного покарання за ч.2 ст.331 КК України 2001 р. За ч.3 ст.142 КК України 1960 р. ОСОБА_1 визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

 

В апеляційному порядку  ця постанова не переглядалась.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд при приведенні вироку у відповідність до Кримінального кодексу України 2001 р. безпідставно не знизив призначене йому за ч.3 ст.142 КК України 1960 р. покарання до  6 років позбавлення волі, просить змінити постанову суду від 30.11.2004 р. й визначити йому за ч.3 ст.142 КК України 1960 р. саме таке покарання.

 

         Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги й доповнень, та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення.

 

Згідно з п.5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 р., міри покарання, призначені за Кримінальним кодексом України 1960 р., якщо вони перевищують санкції відповідних статей Кримінального кодексу України 2001 р. необхідно знизити до максимальних меж покарання, встановлених Кримінальним кодексом України 2001 р.

 

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 за ч.3 ст.142 КК України 1960 р. визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі. Санкція цієї статті, передбачала покарання у виді позбавлення волі від 6 до 15 років із конфіскацією майна. Аналогічна стаття Кримінального кодексу України 2001 р. (ч.3 ст.187 КК України), передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років із конфіскацією майна.

 

Отже, суд, приводячи вирок щодо ОСОБА_1 від 17.07.2001 р. у відповідність до Кримінального кодексу України 2001 р., встановивши, що санкція ч. 3 ст.187 КК України передбачає більш суворе покарання, законно й обґрунтовано залишив кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.142 КК України 1960 р. і міру покарання за цей злочин,  яку визначенив суд першої інстанції.

 

За таких обставин підстав для призначення справи до касаційного розгляду немає.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

 

У Х В А Л И Л А :

 

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.     

 

С У Д Д І :

 

КОЛЕСНИК М.А.                 МАЧУЖАК Я.В.              ШЕВЧЕНКО Т.В.

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація