УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22 а/255 Головуючий у 1-й інстанції Невмержицький С.С..
Категорія 69 Доповідач Зарицька Г.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Зарицької Г.В.
суддів: Балашкевича С.В.
Худякова A.M.
при секретарі Войтюк В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької районної санітарно-епідеміологічної станції, управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 01 грудня 2006 року
встановив:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з Овруцької районної санітарно-епідеміологічної станції на її користь компенсаційні виплати, передбачені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 18489 грн.
На обгрунтування позову зазначала, що такі виплати раніше проводилися їй у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ст.ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-Х11).
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 01 грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судове рішення скасувати і ухвалити нове - про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка являється потерпілим 2-ої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, і постійно проживає в м. Овручі Житомирської області, яке переліком пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням КМ України №17 від 12.01.1993 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Статтею 62 Закону № 796-Х11 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-Х11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Саме в такому розмірі позивачу виплачувалася допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (по 2.10 грн. щомісячно - а.с.4), доплата, як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення (по 10,50 грн. щомісячно а.с.5).
За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний
суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 01 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.