Справа № 317/107/14-к
Провадження № /п 1-кп/317/67/2014
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2014 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Галянчука М.І.,
при секретарі - Куманецькій Ю.В.
за участю прокурорів - Додонової К.В., Смоли І.І., Мосіна М.О.
адвоката - ОСОБА_1
неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_2
законних представників потерпілого – ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника потерпілого – адвоката – ОСОБА_5
представника служби у справах дітей Запорізької РДА – ОСОБА_6
законного представника неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_7
неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за № 12013080230001663 від 27.08.2013 року за обвинуваченням
неповнолітнього ОСОБА_8, який народився 25.12.1996 року в м. Запоріжжі, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, учня ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
26.08.2013 року, близько 21 години 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись біля будинку № 1 по вул. Весняній в с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс неодноразові удари руками по обличчю неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, в результаті чого потерпілому згідно висновку експерта № 4364 від 22.11.2013 року заподіяв рану в області верхньої губи, яка кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та забої м'яких тканин голови, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження(«Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р»).
Не зупиняючись на скоєному, діючи на ґрунті помсти та будучи впевненим у перевазі своїх сил, ОСОБА_8, не дивлячись на те, що потерпілий лежав на землі, завдав один удар ногою в область живота та, продовжуючи свій злочинний умисел, біля під’їзду вищевказаного будинку завдав ще один удар рукою в область живота неповнолітньому ОСОБА_2, в результаті чогозгідно висновку експерта № 4364 від 22.11.2013 року останньому заподіяна тупа травма живота з розривом селезінки поблизу її воріт, з крововиливом в черевну порожнину, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р»).
Суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України постановив не досліджувати докази відносно фактичних обставин справи, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду, крім законних представників неповнолітнього потерпілого, при цьому допитати обвинуваченого ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_2, представника служби у справах дітей Запорізької РДА, вивчити матеріали кримінального провадження, що підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_8, а також матеріали, що характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого.
Проти такого порядку дослідження доказів не заперечують учасники судового провадження, крім законних представників неповнолітнього потерпілого та їх адвоката, які наполягали на повному досліджені всих доказів кримінального провадження.
Будучи допитаним в ході судового розгляду неповнолітній обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину і пояснив, що згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого. Дійсно, в один із днів в кінці серпня 2013 року ввечері він із своїми друзями, серед яких були ОСОБА_9, брати ОСОБА_10 та ОСОБА_11, Хмельов та інші хлопці пішли в двір будинку № 1 по вул. Весняній в с. Сонячне Запорізького району, де завжди збираються ОСОБА_2 та його друзі. Напередодні у нього виник конфлікт з другом ОСОБА_2 – хлопцем по імені Іван, який грубо повівся з його дівчиною ОСОБА_5. Він хотів, щоб Іван вибачився перед ОСОБА_5. Коли вони зайшли у вказаний двір, то побачили приблизно таку ж компанію підлітків, серед яких був і ОСОБА_2, який сидів на лавочці біля під’їзду будинку ще з одним хлопцем. Поки він розмовляв з Іваном, почалася бійка. Він зчепився з Іваном. На захист Івана до них підбіг ОСОБА_2 Після цього він – ОСОБА_8 наніс декілька ударів кулаками в обличчя ОСОБА_2 Після цього із ОСОБА_2 почав битися ОСОБА_10 Останній теж рукою наніс ОСОБА_2 декілька ударів по тулубу. Коли вони впали, він – ОСОБА_8 - наніс ОСОБА_2 один удар ногою в область тулуба-плеча. Після цього ОСОБА_2 уже ніхто не бив, тільки він, проводжаючи того до під’їзду будинку, біля входу в під’їзд наніс ОСОБА_2 сильний удар кулаком по тулубу. Він вважає і визнає, що від цього останнього удару у ОСОБА_2 виникла тупа травма живота і розрив селезінки.
Також він уточнив, що не може точно пояснити, хто з його друзів наносив ще якісь удари потерпілому ОСОБА_2
Раніше він декілька років займався боксом, мав певні успіхи, навіть на міжнародних змаганнях. Після цього конфлікту його спортивна кар’єра закінчилась.
В скоєному розкаявся.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 у ході судового розгляду пояснив, що в той вечір - 26.08.2013 року він із своїми друзями: ОСОБА_12, Михайловим, ОСОБА_13 А, Іваном знаходились у дворі будинку № 1 по вул. Весняній в с. Сонячне Запорізького району. Приблизно о 21-й годині до них прийшли ОСОБА_8 зі своїми друзями. ОСОБА_9 зразу ж сказав: « Хто обіжає нашого товариша» і почалася бійка. Майже вся прийдешня компанія почала бити спочатку Івана, потім ОСОБА_13 Коли він - ОСОБА_2 прийшов на допомогу друзям, то почали бити і його. Його били три рази. Спочатку на тому місці де знаходився Іван з ОСОБА_13, де і почалася безпосередньо бійка, потім на дитячому майданчику, а далі вже біля під’їзду будинку. Кожного разу його били декілька осіб, в тому числі і ОСОБА_8, але, враховуючи, що була ніч, біля під’їзду освітлення було слабким, то він не може точно сказати, хто, куди і чим ( ногами чи руками ) наносили йому удари. Запам’ятав тільки удар ОСОБА_8 на дитячому майданчику.
Також він пояснив, що ця подія його на рік вибила із життя. Він переніс декілька операцій, не може добре їсти, дихати, морально подавлений. Тому він подав до суду заяву про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 суворого покарання – у вигляді позбавлення його волі.
Представник служби у справах дітей Запорізької РДА - ОСОБА_6, в оголошеному в ході судового розгляду звіті про особу неповнолітнього обвинуваченого, запропонувала призначити йому покарання без позбавлення його волі.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 4364 від 22.11.2013 року ( т. 2 а.с. 17-18 ) неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 заподіяна тупа травма живота з розривом селезінки поблизу її воріт, з крововиливом в черевну порожнину, яка кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, рана в області верхньої губи, яка кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я та забої м'яких тканин голови, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
З протоколу огляду місця події - двору будинку № 1 по вул. Весняній в с. Сонячне Запорізького району ( т. 1 а.с. 222 – 227 ) вбачається, що на місці події виявлені чисельні сліди ( плями ) речовини темно-бурого кольору схожих на кров.
Аналізуючи приведені вище докази в їх сукупності суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_8в скоєнні вказаного вище злочину повністю доведена.
В ході судового розгляду законні представники неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх адвокат - ОСОБА_5, не заперечуючи винність неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8в спричиненні тяжкого тілесного ушкодження їх сину, вважали, що ці тілесні ушкодження були спричинені групою неповнолітніх, а також вважали, що подальше лікування сина може потягти зміну тяжкості спричинених йому тілесних ушкоджень, тому ставили питання про призначення судом комісійної судово-медичної експертизи.
Дану позицію законних представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх адвоката - ОСОБА_5 суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Так, сам неповнолітній обвинувачений ОСОБА_8 визнав себе винним у скоєнні вказаного злочину, ствердив, що розуміє, що від його останнього удару кулаком в область живота потерпілого ОСОБА_2 у нього виникла тупа травма живота і розрив селезінки.
Потерпілий ОСОБА_2 не заперечував, що обвинувачений ОСОБА_8 неодноразово наносив йому удари руками і ногами в різні частини тіла, в тому числі і в область грудної клітини. Пояснив, що били його і інші підлітки з компанії ОСОБА_8, але хто, куди і чим ( ногами чи руками ) наносили йому удари, він пояснити не може.
При огляді в ході судового розгляду диску з відеозаписом проведених в ході досудового розслідування слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_2 встановлено, що дійсно обвинувачений ОСОБА_8 наніс декілька ударів руками в обличчя потерпілого ОСОБА_2, потім один удар ногою в область живота потерпілому, коли той знаходився на землі та один удар рукою в область живота останньому біля під’їзду будинку. Про нанесення потерпілому ОСОБА_2 ударів ще кимось з підлітків встановити з відеозапису не виявилось можливим.
Допитана в ході судового розгляду експерт ОСОБА_14, яка роз’яснила проведену нею судово-медичну експертизу № 4364 від 22.11.2013 року відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, також пояснила, що документів, наданих їй слідчим для проведення вказаної експертизи було достатньо для повного висновку спричинених потерпілому тілесних ушкоджень. Якщо обвинувачений тренована людина, то одного удару достатньо для спричинення такого роду ушкодження.
Також вона пояснила, що дані про подальше лікування, декілька перенесених пізніше потерпілим операцій на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень не вплине, вона не зміниться. Тому для його визначення не потрібно призначати комісійну експертизу.
Згідно характеристики, наданої ОСОБА_8 із спортивного клубу «Чемпіон» ( т. 1 а.с. 215 ), долученої до матеріалів кримінального провадження зі згоди всіх учасників судового розгляду вбачається, що останній декілька років займався боксом, неодноразово був призером та чемпіоном на змаганнях різного рівня, в тому числі і міжнародних.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_8умисно спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_8скоїв тяжкий злочин.
Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину,він скоїв злочин будучи неповнолітнім.
Крім того, він раніше не був засудженим, повністю визнав себе винним, посередньо характеризується за місцем навчання та позитивно - за місцем проживання. Представник служби у справах дітей Запорізької РДА у своєму звіті про особу неповнолітнього обвинуваченого пропонує призначити йому покарання без позбавлення його волі.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8судом не виявлено.
Законнимипредставниками неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх адвокатом - ОСОБА_5 в судових дебатах заявлено, що обвинувачений ОСОБА_8 скоїв злочин в стані алкогольного сп’яніння. Разом з тим, в ході судового розгляду доказів цього суду надано не було. Тому суд вважає, що дана обставина не знайшла свого підтвердження.
Враховуючи вказані вище обставини, а також думку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, його законнихпредставників - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – про призначення обвинуваченому максимально строгого покарання, тяжкість вчиненого злочину, що обвинуваченим та його законнимипредставниками розпочато погашення спричиненої шкоди майже через пів-року після скоєного злочину, тільки після надходження кримінального провадження до суду, тому суд вважає призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення його волі але в мінімальних межах, передбачених санкцією статті.
В ході досудового розслідування законним представником потерпілого ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення із законних представників неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8– його батьків: ОСОБА_7 та ОСОБА_15 13.306 грн. 17 коп. матеріальної шкоди та 300.000 грн.. моральної шкоди.
В ході судового розгляду цивільний позивач збільшив суму матеріальної шкоди. З врахуванням 6.000 грн., що батьки обвинуваченого ОСОБА_8 відшкодували потерпілому, ця сума склала 49.624 грн. 65 коп. Розмір моральної шкоди залишився незмінним.
Свій позов законний представник потерпілого ОСОБА_3 мотивував тим, що вся матеріальна шкода склала суму затрат на подальше лікування його сина - неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 Моральна шкода полягає в тому, що після побиття більш ніж пів-року його син продовжує лікуватись, переніс не одну операцію. Він на тривалий час випав із нормального життя, навчання, можливості спілкуватися з близькими та друзями. Він не може продовжити навчання. Згідно висновку лікарів син потребує академічної відпустки в коледжі, де навчається на цілий рік.
Просить стягнути шкоду із законних представників, так як обвинувачений ОСОБА_8є неповнолітнім, вчиться в коледжі, не працює, не має самостійного доходу.
Враховуючи думку цивільних відповідачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_15 про повне визнання позову, суд вважає, що законному представнику потерпілого - ОСОБА_3, діючого в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 дійсно спричинена матеріальна та моральна шкода, у вказаному в позові розмірі. Сума позову визнана відповідачами у повному обсязі, є можливою для стягнення виходячи з їх матеріального стану та підтверджена матеріалами кримінального провадження.
Речові докази: спортивну куртку, футболку, спортивні брюки, пару кросівок, які належать ОСОБА_8 та знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області - необхідно повернути ОСОБА_8 як власнику, зразки крові ОСОБА_8 та ОСОБА_2, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області – необхідно знищити, а диск з записом проведених слідчих експериментів, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження – необхідно залишити в матеріалах провадження.
Судових витрат на залучення експерта по даному кримінальному провадженню нема.
Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_8 в ході досудового розслідування міра запобіжного заходу не обиралась, клопотання відносно цього в ході судового розгляду ніхто з учасників кримінального провадження не заявляв, суд за власною ініціативою не вирішує питання про обрання йому якогось виду запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 ( п’яти ) років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8не обиралася.
Строк покарання ОСОБА_8 рахувати з дня його затримання.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 – задовольнити.
Стягнути із законних представників неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 – його батьків: ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_3 діючого в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 49.624 ( сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять чотири ) грн. 65 коп. матеріальної шкоди та 300.000 ( триста тисяч ) грн. моральної шкоди, а всього 349.624 ( триста сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять чотири ) грн. 65 коп.
Речові докази: спортивну куртку, футболку, спортивні брюки, пару кросівок, які належать ОСОБА_8 та знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області - повернути ОСОБА_8 як власнику, зразки крові ОСОБА_8 та ОСОБА_2, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Запорізького РВ ГУМВС України в Запорізькій області – знищити, а диск з записом проведених слідчих експериментів, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя М.І. Галянчук