Справа № 1-12

              2009р.                                                                                                                                                                

  ВИРОК

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                  

18 березня 2009 року        Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі головуючого                      Антоновського О.О.  

з участю секретаря                          Бабій Л.І.

прокурора                                        Лобура В.П.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики справу про обвинувачення   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця з неповною середньою освітою, ніде не працюючого,  не військовозобов'язаного, урядових нагород не має, не одруженого,  раніше не судимого;

  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця з неповною середньою освітою,  ніде не працюючого не військовозобов'язаного, урядових нагород не має, не одруженого,  раніше не судимого,

    у злочині, передбаченому ст. 185 ч. 3 КК України,  

                                                 ВСТАНОВИВ:

 18 серпня 2008 року біля 2 години ночі ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна, підійшли до приміщення магазину ПП ОСОБА_3, що у АДРЕСА_1. Через дах, розбивши один лист шиферного покриття магазину, вартістю 40 грн., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проникли у середину магазину, звідки викрали 2112 грн. і дві карточки поповнення рахунку мобільного в'язку “Київстар” на суму 25 грн. кожна. Після чого з викраденим з місця скоєння злочину скрились, чим саме завдали матеріальних збитків ОСОБА_3 на загальну суму 2202 грн.      

  Підсудний ОСОБА_1 свою винність у скоєному злочині визнав повністю і суду пояснив, що дійсно з його ініціативи, за попередньою змовою з ОСОБА_2 вони вчинили викрадення грошей та двох карток поповнення рахунку мобільного в'язку “Київстар”. Всього викрадено було 2202 грн. Вони разом залізли в магазин ПП ОСОБА_3 у с. Дорогичівка, через дах, розбивши один лист шиферного покриття, проникли в середину магазину через люк, який має металічну решітку. Викрадені гроші поділили.

    Підсудний ОСОБА_2 свою винність у скоєному злочині не визнав  повністю і суду пояснив, що він не вчиняв даного злочину разом з ОСОБА_1 і не був з ним у магазині ПП ОСОБА_3

 Винність підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні матеріалами справи, показами потерпілого та свідків.

   Так потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні ствердив, що в ніч на 18 серпня 2008 року з його магазину у с. Дорогичівка, Заліщицького району, було вчинено крадіжку  та викрадено 2112 грн. та дві карточки поповнення рахунку  мобільного зв'язку “Київстар” по 25 грн. кожна. Про дану крадіжку потерпілий повідомив працівників міліції. Претензій до підсудних потерпілий не має.  Підсудний ОСОБА_1 повернув потерпілому половину викрадених грошей. І тому потерпілий відмовляється від позову.                        

    Викликані і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суду ствердили, що підсудний ОСОБА_2 в ніч на 18.08.2008 року не ночував по місцю роботи, так як він працював з ним разом лише до середини липня. А у серпні 2008 року вони не зустрічалися. Чому підсудний говорить, що ночував у с. Вигнанка, Чортківського району, і працював на будівництві у м. Чортків, 17 серпня 2008 року свідкам невідомо.

  Викликані і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду ствердили, що кожен підсудний при проведенні дізнання визнали свою винність та розповідали, як саме вони вчинили крадіжку з магазину ПП ОСОБА_3 у с. Дорогичівка, Заліщицького району. Підсудний ОСОБА_2 також  повністю розповів про дану крадіжку при його допиті у якості підозрюваного. Ніякого тиску на підсудного зі сторони працівників міліції не було. Про те, що одна людина не могла вчинити крадіжку з магазину ПП ОСОБА_3 у с. Дорогичівка стверджує суду і протокол відтворення обстановки та обставин події від 11.03.2009 року разом з  фотографіями. А тому суд не приймає до уваги покази підсудного ОСОБА_2 в тому, що він не вчиняв даного злочину разом з підсудним ОСОБА_1, а приймає за правдиві покази підсудного, які він давав при проведенні дізнання (а.с. 12) та при допиті його у якості підозрюваного (див а.с. 42-43). Всі послідуючі покази підсудний ОСОБА_2 давав з метою вигородити себе, щоб не нести відповідальності за вчинений злочин.

  Про те, що жодного тиску не було на підсудного ОСОБА_2 при проведенні досудового слідства, суду стверджує і постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 березня 2009 року.                                        

   А тому, суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували  дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України,  так як вони вчинили таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням у приміщення, вчинене з попередньою змовою групою осіб.

  Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, що підсудний відшкодував заподіяну шкоду, що потерпілий простив його і просив суд суворо не наказувати підсудного. А тому суд прийшов до переконання про можливість виправлення підсудного без відбування покарання. І тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на один рік. Та покласти на нього обов'язки передбачені ст. 76 ч. 1 п. 2,3 КК України.

   Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те,  що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, що потерпілий простив його і просив суд суворо не наказувати підсудного. А тому суд прийшов до переконання про можливість виправлення підсудного без відбування покарання. І при обранні покарання за ст. 185 ч. 3 КК України  слід застосувати ст. 75 КК України та звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк на три роки. Та покласти на нього обв'язки передбачені ст. 76 ч. 1 п. 2, 3, 4 КК України.

    Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 322 - 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

 Визнати винним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та обрати покарання:

   ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України – три роки позбавлення волі На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк на 1 рік. Зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально виконавчої системи та повідомляти дані органи про зміну місця проживання, роботи, або навчання;

  ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України – три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк на три роки.  Зобов'язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально виконавчої системи та повідомляти дані органи про зміну місця проживання, роботи, або навчання, періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.    

   Міру запобіжного заходу щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про не виїзд до вступу вироку у законну силу.

  Цивільний позов ОСОБА_3 на суму 4225 грн. залишити без розгляду.

  Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Тернопільської обл. на протязі 15 діб через Заліщицький районний суд.

                                                              Головуючий: підпис

                                                                     Копія вірна:

Суддя Заліщицького

районного суду                                                                                           О.О. Антоновський