Справа 2-а- 3394/2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року м.Ізюм
Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області
ОСОБА_1 розглянувши в залі суду в м. Ізюмі в порядку письмового провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі в Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання протиправними бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі по своєчасному нарахуванні та виплаті доплати до пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у с т а н о в и в:
Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України ( далі – УПФУ) в Ізюмському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання протиправними бездіяльність УПФУ в Ізюмському районі та просив зобов’язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 2006 року та 2007 року. Зазначив, що він, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі ЗУ №2195-1У ), є дитиною війни і йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках така допомога не виплачувалася, оскільки відповідачі всупереч Рішенню Конституційного Суду України ( далі - КСУ) №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та Рішенню КСУ № 10-рп/2008 р., якими були визнані відповідно, такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними п.12. ст.. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , якими зупинено дію ст. 6 ЗУ №2195-1У, не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Вважала, що невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.6 ЗУ №2195-1У є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. В зв’язку з тим, що про належні йому , як дитині війни, виплати повідомлено не було, а тому про факт порушення прав стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації Рішення КСУ від 09.07.2007 року, через півтора року після прийняття, просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 09.07. 2007 р. по 31.12.2007 р. та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Ізюмському р-ні та зобов’язати здійснити перерахунок її пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період 2006 -2007 років.
Відповідачі надали заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. Вважають, що їх дії, щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195-1У є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів позову, щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р. ( далі – ЗУ №1058), оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 даної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим законом. Також наполягали на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАСУ.
В судове засідання позивач та представники відповідачів не з’явилися, про дату, місце, та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних у ній доказів, судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням ( а.с.3-4).
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 ЗУ №2195-1У має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Ізюмському р-ні Харківської обл. встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Відповідно до ст. 6 ЗУ №2195-1У, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
В стаття 7 ЗУ №2195-1У зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 ЗУ №2195-1У, з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено.
Рішенням КСУ від09.07.2007 р. за №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ №2195-1У зупинено з урахуванням ст. 111
цього Закону.
Рішеннями КСУ у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Стаття 152 ч.2 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм, дати ухвалення Рішення КСУ, УПФУ в Ізюмському району Харківської області повинно було нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ №2195-1У з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення КСУ свого рішення, щодо неконституційності п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже , відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ №2195, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Таким чином, виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Конституція України, ст. 64, передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи
З мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позовних вимог.
Щодо доводів відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ №1058 суд вважає їх необґрунтованими, оскільки сторони по справі не заперечують, що позивач має право на отримання доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитина війни. За чинним законодавство розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ №1058, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має. А отже, щодо застосування ч.3 ст. 28 вище зазначеного закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195-1У.
Також суд відхиляє доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат, підвищення пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд
України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ №1058 рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ2195-1У покладено на УПФУ в Ізюмському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам и своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст. 26 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. ЗУ32195-1Уреалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитина війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплат до пенсії. Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно до абзацу 1 Положення про Пенсійний фонд України – ПФУ є центральним органом виконавчої влади, на який відповідно до зазначеного положення покладено обов*язок щодо призначення пенсій, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах міста є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно Головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів ПФУ та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже ,обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ЗУ №2195-1У, покладено саме на органи ПФУ.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – ПФУ, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань
перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАСУ не доведено та не надано суду доказів, щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку, щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов*язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку, щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилося лише 01.01.2008 року, після внесення змін до ЗУ №2195-1У, також суд зважає на те, що позивач є людиною похилого віку, що ускладнює ефективність дій по захисту своїх прав та свобод, а тому суд визнає пропуск строку з поважної причини, що є підставою для поновлення строку для звернення до адміністративного суду за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. Перерахунок пенсії за 2006 рік не передбачено законом .
Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, про поновлення пропущеного строку та визнання протиправними бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по своєчасному нарахуванні доплати до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: