Лугинський районний суд Житомирської області
Справа № 2-А- 990/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2009 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого – судді Нечуй Б.П.
при секретарі – Гельвейчук І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до у правління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 зв ернулась до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, прийнятих судом під час розгляду справи, просила визнати дії відповідачів - у правління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації щодо невиплати їй у повному розмірі доплат до пенсії та заробітної плати, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с тягнути з у правління Пенсійного фонду України в Лугинському районі на її користь 50904,66 грн. недоплаченої доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.08.2002 року по 31.01.2009 року; с тягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на її користь 9963 грн. недоплаченої доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.07.2002року.
20.10.2009 року позивачка звернулась до суду із письмовою заявою у відповідності до якої вона просила адміністративний позов в частині визнання дій відповідача - у правління Пенсійного фонду України в Лугинському районі щодо невиплати їй у повному розмірі доплат до пенсії, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с тягненні з у правління Пенсійного фонду України в Лугинському районі на її користь 50904,66 грн. недоплаченої доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.08.2002 року по 31.01.2009 року залишити без розгляду в зв’язку із відкликанням позовної заяви в цій частині.
Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Позивачка в судове засідання не з'явилась. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглянути в попередньому судовому засіданні без її участі; позовні вимоги підтримує.
Представник управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути без участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути в попередньому судовому засіданні без участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого 27.10.1992 року Житомирською облдержадміністрацією та працювала з 09.02.1996 року по 20.06.2005 року в ТОВ «Липники» Лугинського району, з 20.09.2002 року отримувала пенсію за віком та проживала в АДРЕСА_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.
Так як позивачка працювала в ТОВ «Липники» Лугинського району , яке знаходиться в АДРЕСА_1, територія якого відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.
У відповідності до вимог ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.
Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.
Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов’язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються управління праці та соціального захисту населення відповідних районних державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.
Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.
Заборгованість по ч.1 ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України ?ро оплату праці” є складовою структури заробітної плати.
З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу,а саме:
розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:
з 01.01.1996 р.-15 грн., з 01.01.1998 р.-45 грн., з 01.07.1998р.-55 грн., з 01.01.1999 р.-74 грн., з 01.04.2000 р.-90 грн., з 01.07.2000 р.-118 грн., з 01.01.2002р.-140 грн., з 01.07.2002 р. – 165 грн.
сума невиплачених позивачу коштів, передбачених ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 02.09.1996 року по 31.07.2002року за мінусом отриманих коштів становить:
з 02.09.1996 р. по 30.09.1996 р. - 15грн. х2:30дн.х 29 дн.=29 грн.;
з 01.10.1996р. по 21.12.1996р.-15х2х3=90грн.
з 01.02.1997р. по 31.12.1997 р. - 15 грн. х2х12місяців=360грн.;
з 01.01.1998 р. по 30.06.1998 р. - 45 грн.х2х6місяців=540 грн.;
з 01.07.1998р. по 31.12.1998р. - 55 грн. х 2 х 6 місяців =660 грн.;
з 01.01.1999р. по 28.02.1999 р. - 74 грн. х 2 х 2 місяці = 296 грн.;
з 01.03.1999р. по 31.03.2000 р. - 74 грн. х 2х 13 місяців =1924 грн.;
з 01.04.2000р. по 30.06.2000р. - 90 грн. х 2 х 3 місяці =540 грн.;
з 01.07.2000р. по 31.12.2001р. - 118 грн.х2х18 місяців =4248 грн.;
з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. - 140 грн.х2х6 місяців =1680 грн.;
з 01.07.2002р. по 31.07.2002 р. - 165 грн.х2=330грн.
всього: 10667грн.
10667-734,65=9932,35грн.,де:
734,65 гр н. - сума, виплачена позивачу за період з 02.09.1996 року по 31.07.2002року.
Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці” встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Згідно ст.. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.
До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні гарантованого добровільного відселення.
Тому у відповідності до ч.1 ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення провадиться доплата в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 1996-2002 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).
На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.
Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.
Тому виплатою зазначених доплат у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.
Так як, розпорядником коштів і в спірний період часу і тепер є відповідач, тому суд стягує заборгованість з розпорядника коштів - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.
К еруючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 39, 70,71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст..100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі доплат , передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 9932 (дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять дві ) грн.. 35 коп. доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02.09.1996 року по 31.07.2002року (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: