Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а – 726/2009 року Головуючий у суді І-ї інстанції – Квітка О.М.
Категорія – ст.185 ч.3 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції – Олексієнко І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі
Головуючого – судді: Медведенка Ю.С.,
суддів: Олексієнко І.С., Кадегроб А.І.,
з участю прокурора: Гребенюк Т.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2009 року, яким:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, що проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 16.05.2001 року Микитівським районним судом м. Горлівка Донецької області за ст.ст.140 ч.3, 17 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі, звільненого 03.09.2003 року по відбуттю покарання,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ „Олександрійське меблеве підприємство „Інгулець” 280 грн., а також на користь ОСОБА_2 – 1000 грн., в рахунок завданої шкоди.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_1 за те, що він 03.05.2006 року близько 13.00 год., за попередньою змовою з ОСОБА_3, якого засуджено раніше, та іншою особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, з метою викрадення чужого майна таємно проник на охоронювану територію ЗАТ „Олександрійське меблеве підприємство „Інгулець”, розташованого в м. Олександрія по вул. Войнівське шосе 1, звідки таємно викрали майно, що знаходилося на відкритій бетонній площадці, яка належить товариству, а саме: електричний двигун вартістю 280 грн. та трек гусениці до трактора ДТ-75 довжиною 3 м. і вартістю 1000 грн. Дане майно належить ПП ОСОБА_2 З викраденим з місця скоєння злочину зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд.
В апеляції на вирок суду першої інстанції захисник-адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить змінити вирок суду та застосувати положення ст.75 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, при призначенні покарання, не врахував належним чином те, що засуджений вину визнав повністю, визнав цивільний позов, намагався знайти роботу щоб його сплатити, характеризується позитивно за місцем проживання, де проживає постійно.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши та зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає залишенню без задоволенню, а вирок суду першої інстанції – без зміни, виходячи з наступних підстав.
Допитаний судом першої інстанції засуджений ОСОБА_1 свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав частково, підтвердив вищенаведені обставини вчинення злочину, у вчиненому щиро кається. Пояснив, що на територію товариства проникали не з метою крадіжки, а з метою показати місце роботи бабусі.
Представник цивільного позивача ОСОБА_5, суду першої інстанції пояснив, що 03.05.2006 року з території ЗАТ „Олександрійське меблеве підприємство „Інгулець” викрали електричний двигун, який належав товариству та 3 м. гусеничних треків до трактора ДТ-75, які знаходилися на відповідальному зберіганні.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_1, вина останнього підтверджується іншими доказами по справі, які було досліджено судом першої інстанції, а саме:
- довідкою №144 від 11.05.2006 року, згідно якої вартість двигуна – 280 грн., а 3 м. гусеничних треків – 1000 грн.(а.с. 5);
- протоколом огляду місця події від 11.05.2006 року, яким зафіксовано, що крадіжка мала місце на території ЗАТ „Олександрійське меблеве підприємство „Інгулець” на вул. Войнівське шосе 1 в м. Олександрії, (а.с. 16);
- поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 12.05.2009 року, які пояснили, що 03.05.2006 року вони за замовленням трьох молодих чоловіків перевозили двигун та треки від трактора від меблевої фабрики (а.с.19-20);
- поясненнями свідка ОСОБА_8 від 12.05.2009 року, який зазначив, що 03.05.2009 року він приймав від трьох незнайомців мотор та треки від трактора на пункті прийому металу (а.с.21);
- протоколом впізнання від 28.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_7 впізнав засудженого, як особу з якою перевозив треки та двигун (а.с. 45);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27.06.2006 року, згідно якого засуджений детально пояснив обставини вчинення злочину (а.с. 71-76).
Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вина засудженого ОСОБА_1 доведена повністю, а дії останнього за ст.185 ч.3 КК України кваліфіковано вірно, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно з проникненням в сховище. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що доводи засудженого про відсутність мети крадіжки спростовуються його поясненнями наданими на досудовому слідстві та під час відтворення обстановки та обставин події, які свідчать про наявність умислу на крадіжку.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції, відповідно ст.65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який характеризується посередньо, обставини, що обтяжують покарання – рецидив злочину, обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, а тому зроблено правильний висновок, що виправлення та перевиховання засудженого не можливо без ізоляції від суспільства та призначене мінімальне покарання в межах санкції інкримінуємої статті кримінального закону, яке є обґрунтованим.
Доводи апеляцій в частині неврахування судом першої інстанції всіх характеризуючих особу засудженого обставин є необґрунтованими, оскільки обставини про які вказано в апеляції судом враховано в достатній мірі зважаючи на характер вчиненого злочину та обґрунтовано зроблено висновок про не можливість застосування в даному випадку положень ст. 75 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, оскільки доводи викладені в ній є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а вирок суду першої інстанції вважає необхідним залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2009 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.
СУДДІ:
Медведенко Ю.С. Олексієнко І.С. Кадегроб А.І.