№ 22-ц-5049 /09р. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: сімейні Губська Я.В.
Доповідач-Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м .Харкова від 17 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Погрібна Т.П. про встановлення факту проживання однією сім”єю, визнання права власності на сумісне майно, визнання недійсним договору дарування ,-
ВСТАНОВИЛА :
26 грудня 2005 позивач звернувся у суд з позовом в якому, з урахуванням його уточнень та доповнень, просив встановити факт його спільного проживання однією сім”єю, як подружжя з ОСОБА_2 з листопада 1996 року по 21 грудня 2005 року.Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 12.12.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засвідчений приватним нотаріусом Погрібною Т.П. в частині дарування 1\2 частини зазначеної квартири, визнавши за ним право власності на 1\2 її частину. Визнати за ним право власності на 1\2 частину автомобіля ВАЗ 2106 , державний номер НОМЕР_1 та на 1\2 частину товару, який знаходиться в контейнерах № 66, 67, 78, 92, 93, 94, 95, 96, розташованих на торгівельному майданчику „Привіз” Центрального ринку м. Харкова , визнавши вказане вище майно їх спільною з ОСОБА_2 власністю на підставі ст.74 СК України.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2007 року в задоволенні зазначених позовних вимог позивачеві, відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області, зазначене рішення суду скасоване, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду, іншому складу суду.
12.06.2008 року та в судовому засіданні 18.06.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та на підставіст.ст.3, 17 Закону України „Про власність” ст. 112 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 372, 392 ЦК України в редакції 2003 року, ст.ст. 70,74 СК України, просив встановити факт спільного проживання однією сім”єю, як подружжя з ОСОБА_2 з листопада 1996 року по 21 грудня 2005 року та визнати за ним в порядку розподілу спільного майна подружжя, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1 спільним з ОСОБА_2 майном та визнати за ним право власності на їх 1\2 частини. Також просить визнати недійсним договір дарування в частині 1\2 зазначеної вище квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12.12.2005 року та посвідчений приватним нотаріусом Погрібною Т.П. ( т.2 а.с.143-144,218).
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з ОСОБА_2 в період з листопада 1996 року по 21 грудня 2005 року жили однією сім”єю як чоловік та жінка та придбали за спільні кошти, які отримали від спільної праці на Центральному ринці зазначене вище майно: у 1999 році спірну квартиру в якій мешкали та робили ремонт, придбали меблі побутову техніку, а у 1997 році - автомобіль. ОСОБА_2 згоди з ним подарувала спірну квартиру своїй сестрі.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2009 року в задоволенні позовних вимог позивачу , відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги .
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим ним доказам.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились. дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім”єю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження своїх доводів , а також відсутності юридичних наслідків для сторін в частині безспірного визнання за ними права спільної сумісної власності на спірне майно.
Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону та наданим позивачем доказам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Так судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами на сторонами не заперечується, що спірна квартира придбана відповідачкою за договором купівлі-продажу 16.12.1998 року, а автомобіль - у 1997 році. Тобто на час придбання спірного майна діяв КпШТС України в редакції 1969 року та ним не передбачалось встановлення такого факту.
Суд першої інстанції також вірно визначив, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються діючим на той час Законом України „Про власність” від 15.04.1991 року № 885-Х11 та відповідно до вимог ст. 17 цього Закону України , обгрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні позову з підстав ненадання ним доказів на підтвердження свого внеску у придбання спірної квартири та автомобіля, а також обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем документи на придбання побутової техніки, як на підставу визнання за ним права власності на 1\2 частину спірного майна.
Оскільки в задоволенні зазначених позовних вимог, позивачеві відмовлено, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві в задоволенні його позовних вимог щодо визнання частково недійсним договору дарування спірної квартири, укладеного між відповідачами 12.12.2005 року.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, були предметом судового розгляду суду першої інстанції та суд їм дав належну правову оцінку.
Оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з дотримання вимог матеріального та процесуального права, то воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відхилити.
Рішення Київського районного суду м .Харкова від 17 серпня 2009 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :