№22-ц -5065\09р. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: житлові, виселення Єрмак Н.В.
Доповідач- Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого, судді : Міненкової Н.О.,
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.,
при секретарі : Григоренко К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 треті особи у справі: Московська районна у місті Харкові рада, Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області про виселення у зв”язку з неможливістю сумісного проживання та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві користування та вселенні ,-
ВСТАНОВИЛА :
29 березня 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись у суд з позовом про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, розташованим у АДРЕСА_1, посилаючись на те, що останній з серпня 2006 року в зазначеному жилому приміщенні без поважних на те причин ,не проживає та не сплачує комунальні послуги.
25 липня 2007 року ОСОБА_4 звернувся у суд з позовом, в якому просив вселити його в зазначену квартиру та зобов”язати ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні спірним житлом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у спірній трикімнатній квартирі проживав з дня народження , мав свою кімнату та сплачував комунальні послуги. 11 серпня 1998 року він уклав шлюб і став в ній проживати разом з дружиною та відповідачами. 20 серпня 2006 року у зв”язку з хворобою дружини та сварками, які вчиняли відповідачі, вони були вимушені тимчасово, на час її лікування, переїхати до сина дружини , при цьому він періодично користувався своєю кімнатою в спірній квартирі та в ній знаходились його речі. 03.12.2006 року він прийшов у квартиру, однак відповідачі його не впустили, а у лютому 2007 року, змінили замки на вхідних дверях.
10 вересня 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ст. 31 ЦПК України, змінили підстави позову та просили виселити ОСОБА_4 з зазначеного вище житлового приміщення без надання йому іншого житлового приміщення та зняти його з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.
Свої змінені позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідач на протязі останніх років систематично порушує правила співжиття, порушує громадський порядок і робить неможливим для них мешкання з ним в одній квартирі. Зазначають на те, що 03.03.2006 року він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП України та поставлений на облік до Московського РВ ГУ МВСУ в ХО як особа, схильна до насильства у сім”ї. 06.03.2006 року , 15.05.2006 року, 10.08.2006. та в ніч з 03.на 04.12. 2006 року, будучи у статі алкогольного сп”яніння ОСОБА_2 вчиняв сварки, заважав спокійному життю сусідам, а залишивши без поважних причин у серпні 2006 року квартиру, лише утримує в ній реєстрацію.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 06.07.2007 року цивільні справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом , вселенні та за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання втративши право на житло, об”єднані в одне провадження.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 14.09.2007 року, позовна заява ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування зазначеним вище житловим приміщенням, залишена без розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_4 позов позивачів не визнав, просив задовольнити його позов з зазначених вище підстав.
В судовому засіданні ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та їх представник позов ОСОБА_4 не визнали, пояснивши, що з 29.03.2008 року ОСОБА_4 проживає в спірній квартирі та ніяких перешкод у її користуванні вони йому не чинять. Підтримали свої позовні вимоги з зазначених вище підстав.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 10.08.2009 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2, просять скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення ,задовольнивши їх позовні вимоги та виселити ОСОБА_4 з спірного житлового приміщення без надання іншого приміщення.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовують невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим ними доказам, а також порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_4 з зазначеного вище жилого приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали суду доказів для виселення ОСОБА_4 з зазначеної квартири без надання йому іншого жилого приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України.
Вказаний висновок суду відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_1 та братом ОСОБА_2 та з дня народження в ній проживає та зареєстрований ( а.с.4,5).
Згідно до вимог ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім”ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов”язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.
В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з наступними змінами „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” встановлено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися , якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема заходи попередження,що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також громадського впливу.
Доказів, які б свідчили про попередження вказаними органами ОСОБА_4 щодо його виселення зі спірної квартири , позивачі суду не надали. Біль того, матеріали справи свідчать про те ,що між сторонами виникли неприязнені стосунки внаслідок виниклого між ними спору щодо користування спірним житлом.
Доводи, викладені апелянтами в апеляційній скарзі ,були предметом судового розгляду суду першої інстанції та суд дав їм належну оцінку.
Оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з дотримання вимог матеріального та процесуального права, то воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313,315,317,319,218 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відхилити
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2009 року, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді: