Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22- 1870/2009р.      Головуючий у першій інстанції  Куценко О.В.

Категорія  30                           Доповідач  Черниш Т.В.

                                         У  Х  В  А  Л  А

                             І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2009 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                головуючого – Кривохижі В.І.,

                                            суддів   Голованя А.М.,

                                                          Черниш Т.В.,

                                  при секретарі Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2009 року,

                            в с т а н о в и л а:

 В березні 2008 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором посередництва, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 15 серпня 2007року з відповідачкою було укладено договір про надання посередницьких послуг у її працевлаштуванні різноробочою на території Чеської Республіки. Вона, позивач, виконала  передбачені договором умови: провела перемови з закордонним роботодавцем, домовилася про працевлаштування замовника, надала всі необхідні документи до консульства у м. Києві для оформлення відповідної візи, однак ОСОБА_1., якій було відмовлено у видачі візи, відмовилась  компенсувати витрати посередника в повному обсязі. Посилаючись на такі обставини, просила стягнути з відповідачки 5950 грн. згідно п.3.3,3.4,3.5 договору.

В ході розгляду справи позивач зменшила розмір позовних вимог до 4900 грн.

ОСОБА_1. проти позову заперечувала і пред’явила зустрічний позов про відшкодування шкоди. Зазначала,  що  у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2. взятих на себе за договором зобов’язань, зокрема, неякісною підготовкою документів, їй, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі візи. Вона ж сплатила ОСОБА_2. на її  безпідставну вимогу 1540 грн. та  консульський збір в розмірі 707 грн. Просила стягнути зазначені кошти, а також 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті неналежного виконання ОСОБА_2. умов договору посередництва.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2009 року первісний позов задоволено частково: постановлено про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 2450 грн. за договором  та 39 грн.66 коп. судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставила питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову в позові ОСОБА_2 та задоволенні зустрічного позову. Зазначала, зокрема, що висновок суду ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_2, не дана належна оцінка її, ОСОБА_1, доводам  про порушення  умов договору посередником, неправомірності її дій щодо вимог проведення попередньої оплати послуг до підписання трудового договору.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 15 серпня 2007 року між сторонами було укладено договір посередництва, за яким  приватний підприємець ОСОБА_2 зобов’язалась здійснити послуги, пов’язані з пошуком роботи і працевлаштування замовника в Чеській Республіці, співпраці в оформленні документів, одержанні замовником візи і проїзду його до місця роботи, а  замовник ОСОБА_1. зобов’язалась оплатити послуги відповідно до умов, визначених в ст. 3 договору, а саме: 1050 грн.-за переговори з закордонним роботодавцем про працевлаштування, оформлення заявки на працевлаштування; 2800 грн.-за підготовку документів з участю роботодавця для оформлення візи (дозвіл уряду праці, страховка, бронювання житла і т.п.); 1050 грн.- за проїзд до місця роботи, оплату консульського збору, працевлаштування, інформування роботодавця до прибуття замовника.

Вирішуючи спір, суд  вважав встановленим, що ОСОБА_2 виконала умови договору: провела роботу по працевлаштуванню ОСОБА_1, підготувала пакет документів для отримання візи, і визнав, що зазначені послуги підлягають оплаті в розмірі та порядку, визначеному п.3.2, п.3.3 ст. 3 договору( 1050 на 2800 грн.), врахувавши при цьому, що ОСОБА_1.  сплатила ОСОБА_2. за відповідними квитанціями від 16 та 23 серпня 2007р. 1390 грн.(а.с. 24)

Висновок суду про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 2460 грн. узгоджується з  нормами ст.ст.525, 526 , 901 ЦК України, на які суд послався,  відповідає обставинам справи та доказам. Так, в матеріалах справи наявні копії документів, підготовлених з участю роботодавця для оформлення візи(дозвіл уряду Чеської Республіки, страховка, бронювання житла). Надання цих документів в консульство ОСОБА_1. не заперечувала. Згідно п.3.3 Договору ці послуги підлягають оплаті по готовності документів в розмірі, визначеному сторонами договору-2800 грн. Дана сума підтверджується листом чеської сторони(а.с.67,68), з якою ОСОБА_2. укладено договір про співпрацю у працевлаштуванні громадян України за кордоном(а.с.61). Сам факт відмови у видачі ОСОБА_1 візи не може бути підставою для звільнення її від таких витрат. Доводи останньої про те, що  у видачі їй візи відмовлено у зв’язку з неналежною підготовкою ОСОБА_2. як посередником необхідних документів  ґрунтуються на припущенні, спростовуються  змістом самої підстави для відмови у видачі візи Посольством Чеської Республіки в Україні (а.с. 10,20). Не ґрунтуються на доводах і інші твердження ОСОБА_1 про неналежне виконання ОСОБА_2. зобов’язань за договором посередництва, які могли б бути підставою для  стягнення з останньої сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди. З огляду на це, суд правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи досліджено достатньо повно, зібраним доказам дана належна оцінка, а апеляційна скарга обґрунтованих доводів щодо спростування висновків суду не містить. Підстави для скасування  правильного по суті рішення відсутні.

 Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                        У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді