Справа № 22-1628/2009           Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук В.В.

Категорія: 19                            Доповідач: Белінська І.М.

                                       УХВАЛА

                         ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

             15 вересня 2009 року              Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду в складі:

             Белінської І.М. – головуючої,

             Гайсюка О.В.,

             Суровицької Л.В.,

при секретареві – Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду від 18 т равня 2009 року в цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошей за договором,

                                  ВСТАНОВИЛА:

             У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 19 000 гривень.

             В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 29 грудня 2007 року на підставі усної угоди він передав відповідачу на зберігання 21 000 гривень, які останній зобов”язався повернути через рік.

             За період з 29.12.2007 року по 12.03.2008 року він забрав із переданої суми грошей 2 000 гривень, а решта  залишилась у відповідача.

             13 березня 2008 року ОСОБА_2 повідомив йому про зникнення грошей.

             Посилаючись на зазначені обставини та на те, що відповідач відмовляється добровільно повернути належні йому кошти, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 19 000 гривень.

             Рішенням Гайворонського районного суду від 18 травня 2009 року ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено.

             В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи,  порушення норм матеріального та процесуального права і про ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог.

             Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

             Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилається на нікчемний правочин ( відсутня письмова форма), а тому дійшов висновку, що відповідач не несе відповідальності за забезпечення схоронності грошей.

Крім того, суд вказав на недоведеність позивачем вини відповідача у втраті грошей.

                  Рішення є правильним з точки зору додержання судом першої інстанції норм матеріального та цивільного процесуального права.

                  Відповідно до ч.1ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов”язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

                 З обставин справи вбачається, що 29.12.2007 року позивач дійсно передав відповідачу, своєму дядькові,  21 000 гривень для того, щоб уникнути їх крадіжці із свого будинку. 12.03.2008 року ОСОБА_1 забрав 2000 гривень із шафи у будинку ОСОБА_2, а 13.03.2008 року останній повідомив йому про зникнення решти грошей.

                 ОСОБА_2. заперечував щодо свого обов”язку по забезпеченню схоронності переданих йому ОСОБА_1 грошей.

                 Відповідно до ч.1ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст.208 цього Кодексу.  П.3ч.1ст.208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

                 Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. (ч.1ст.218 ЦК України).

                 Відсутність договору зберігання у письмовій формі за умови заперечення відповідачем прийняття на себе обов”язку по забезпеченню схоронності переданої йому речі приводить до висновку про недоведеність позивачем підстав для задоволення його позовних вимог, на які він посилається в заяві. Доведеним є факт передачі позивачем відповідачу       21 000 гривень, але недоведеним є факт обов”язку відповідача зберігати ці гроші і повернути їх позивачу у схоронності.

                 Суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем факту укладання з відповідачем договору зберігання грошей у юридичному розумінні змісту договору зберігання (ст.939 ЦК України).

                  Доводи позивача про те, що відповідач визнав факт укладання договору зберігання у своїх письмових поясненнях до Гайворонського районного відділу міліції, не спростовують наведеного вище висновку суду, а доводять лише факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошей в сумі 21 000 грн. 29.12.2007 року та той факт, що вони знаходилися у будинку відповідача.  Аналіз наданих сторонами доказів дозволяє дійти висновку про те, що позивач, керуючись власними мотивами,  з метою надійнішого ( на його розсуд) збереження належних йому грошей від крадіжки, вирішив зберігати їх у будинку відповідача, який є його родичем та проживає по-сусідству, на що останній погодився. Договір зберігання грошей між сторонами не укладався. А тому підстави для задоволення позову відсутні.

                На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                             УХВАЛИЛА:

                 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Гайворонського районного суду від 18 травня 2009 року залишити без змін.

                Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: