Справа №22-1746/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко І.М.
Категорія: 32 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. – головуючої,
Гайсюка О.В.,
Деревінського С.М.,-
при секретареві – Чернезі М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою Кіровоградської Центральної районної лікарні ( далі ЦРЛ) на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 травня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров”я України, Кіровоградської ЦРЛ ( треті особи на стороні відповідачів – ОСОБА_2., ОСОБА_3.) про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства охорони здоров”я України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров”я працівниками Кіровоградської ЦРЛ.
Зазначала, що 15.04.2002 року вона звернулась за медичною допомогою до Кіровоградської ЦРЛ. Внаслідок недостатньо кваліфікованих дій лікарів гінеколога ОСОБА_3. та анастезіолога ОСОБА_2 було ушкоджене її здоров”я, що призвело до встановлення їй першої групи інвалідності.
Посилаючись на ці обставини, на необхідність значних коштів для постійного лікування, повну втрату нормальних життєвих зв”язків, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 100 000 гривень у відшкодування завданої їй матеріальної шкоди та 300 000 – моральної.
Ухвалами суду від 22.09.2006 року та від 11.10.2006 року було залучено до участі в справі в якості другого відповідача Кіровоградську ЦРЛ та в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. (відповідно).
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 травня 2009 року позов задоволено частково: з Кіровоградської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 стягнуто 10 064 гривні у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 250 000 гривень – моральної; в задоволенні позову до МОЗ України – відмовлено.
В апеляційній скарзі Кіровоградська ЦРЛ просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Кіровоградської ЦРЛ Корнєєва С.А., заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_1 та представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Мельника А.С., який вступив у справу на захист прав позивачки, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін – з таких підстав.
Задовільняючи позов про відшкодування шкоди, суд виходив з положень ст.ст. 1166, 1172 ЦК України ( в ред. 2003 року) про те, що шкода, завдана працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов”язків відшкодовується цією юридичною особою. При цьому судом було встановлено, що ушкодження здоров”я позивачки настало внаслідок неправомірних дій лікаря-анестезіолога Кіровоградської ЦРЛ ОСОБА_2, який належним чином не виконав вимог наказу МОЗ України № 303 від 8.10.1997 року “Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України”, діяв некваліфіковано при проведенні інтубації хворій ОСОБА_1 Суд також визнав, що заподіянню шкоди здоров”ю позивачки сприяли також недостатньо некваліфіковані дії лікаря-гінеколога ЦРЛ ОСОБА_3., яка в порушення вимог наказу МОЗ України № 226 від 27.07.1998 року, яким затверджені “Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України”, не провела необхідного повного комплексу обстежень хворої під час встановлення передопераційного діагнозу, внаслідок чого дійшла передчасного висновку про необхідність проведення операції ОСОБА_1
Такі висновки грунтуються на повному та всебічному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, належній оцінці наданих сторонами доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, що знайшло своє відображення у висновках суду, викладених у судовому рішенні.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини лікаря-анастезіолога ОСОБА_2, зокрема, недоведеності причинного зв”язку між його діями та ушкодженням здоров”я позивачки не можна визнати обгрунтованими, оскільки його вина доведена належними доказами, зокрема, такими, як висновки комесійних судово-медичної експертиз №160 від 6.12.2006 року ( т.2а.с.1-17), №586 від 22.05.2008 року (т.2 а.с.89-219), якими встановлено, що при підготовці хворої ОСОБА_1 до операції лікар ОСОБА_2. не оглянув її з метою виявлення анатомічних особливостей, які б могли перешкоджати успішному введенню ендотрахеальної трубки, а виявив такі особливості лише під час першої спроби інтубації, що потребувало невідкладного виклику завідуючого відділенням, а не самостійних повторних спроб інтубації. Тобто, допускається проведення повторних спроб інтубації трахеї, але у присутності завідуючого відділенням. Крім того, якби такі анатомічні особливості були виявлені під час передопераційного огляду хворої, лікар-анестезіолог повинен був би призначити консультацію лор-лікаря та скликати консіліум за участю завідуючого анестезіологічною службою лікарні для вирішення питання методу та тактики ведення знеболення хворої.
Внаслідок помилок лікаря-анестезіолога ОСОБА_2, зазначених у абз.”а-в” п.1,2 висновку комісійної судово-медичної експертизи №160 від 6.12.2006 року, після трьох невдалих спроб ввести інтубаційну трубку хворій ОСОБА_1 у неї розвинулась важка гіпоксія та післягіпоксична енцефалопатія з розвитком неврологічних розладів, тобто між діями лікаря та настанням інвалідності у ОСОБА_1 існує причинний зв”язок.
Відповідач висновків судово-медичних експертих не спростував, відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, завданої ушкодженням здоров”я позивачки, не довів. Форма вини заподіювача шкоди для застосування правил ст.1172 ЦК України (2003р.) або ст. 441 ЦК України (1963 р.) не має значення.
Таким чином, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем передбачених ст..49 Конституції України, ст..6 п.»д» Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» права позивачки на охорону здоров»я, зокрема на кваліфіковану медико-санітарну допомогу.
Правовідносини, що виникли між позивачкою та Кіровоградською ЦРЛ з приводу даного спору, врегульовані ст.ст.440, 441, 440-1 ЦК України ( в ред. 1963р.), оскільки заподіяння шкоди мало місце у квітні 2002 року, а тому застосування судом норм ст.ст.1166, 1167, 1172 ЦК України не відповідає п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( в ред. 2003 року). Проте, оскільки Закон, який застосував суд, не суперечить по суті Закону, який підлягав застосуванню, зазначене порушення є формальним і не тягне за собою скасування рішення.
Рішення суду в частині визначення розміру відшкодування відповідачем не оскаржене, а тому, відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України, його законність і обгрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Кіровоградської ЦРЛ відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 травня 2009 року –алишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: