Апеляційний суд Кіровоградської області
________________________________________________________________________________
Справа № 22 – 1361 2009 року Головуючий 1інстанції Куковенков С.В.
категорія Доповідач Чорнобривець О.С.
У Х В А Л А
іменем України
6 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді - Белінської І.М.
Суддів - Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.
при секретареві - Ткач І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009року ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайоного управління юстиції /далі ДВС/, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди.
Зазначала, що відповідачем тривалий час не виконується рішення Олександрійського міськрайонного суду від 26.11.2004року про стягнення на її користь із управління освіти Олександрійської міської ради заборгованості із заробітної плати в сумі 5132грн.50коп. Виконавцем ДВС декілька разів відмовлялося у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-5479/2004року, але за її скаргою до суду такі постанови були скасовані, а рішенням цього ж суду від 24 березня 2008року відповідача зобов’язано прийняти виконавчий лист до виконання.
Через зазначені дії службових осіб ДВС вона не змогла отримати кошти за рішенням суду, пройти санаторне курортне лікування, оздоровити дитину, кувати продукти харчування. Посилаючись на ці обставини, просила суд стягнути з відповідача у відшкодування шкоди 3000грн.
У серпні 2008року позивачка змінила позовні вимоги, зазначила про те, що
постановою ДВС від 23.07.2008року виконавче провадження було відкрито, але зазначена у постанові сума коштів, яка підлягає стягненню на її користь, безпідставно зменшена, оскільки не відповідає сумі, що визначена судовим рішенням. Постановою начальника ДВС її скаргу з цього приводу залишено без задоволення. Просила визнати такі дії незаконними, скасувати постанову від 23.07.2008року та стягнути з відповідача на її користь у відшкодування шкоди 4000грн./а.с.19,20/.
Після уточнення позовних вимог позивачка просила стягнути із ДВС на її користь 4000грн., з яких 656грн. належать їй на праві власності за рішенням суду, а 3444грн. - у відшкодування моральної шкоди /а.с.103/. Посилаючись на ст. 56 Конституції України , ст.ст. 1166, 1167 ЦК України просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог. Зазначає, зокрема, що суд належну оцінку обставинам не надав і ухвалив рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи.
Справа розглядалась неодноразово.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст..303 ЦПК, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 26.11.2004року постановленого у цивільної справі за позовом ОСОБА_1. до управління освіти Олександрійської міської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, на її користь позивачки з відповідача стягнуто 5132грн.50коп.
З цієї суми грошові кошти у розмірі 2603,61грн. є кредиторської заборгованістю Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст..57 Закону України «Про освіту» ...» і підлягають виплаті у порядку, визначеному законом. Решта суми у розмірі 2528,89грн. на підставі рішення суду підлягає стягненню на користь позивачки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовом про стягнення з ДВС матеріальної та моральної шкоди, оскільки вважає, що діями посадових осіб відповідача під час виконання судового рішення про стягнення на її користь коштів, порушено її право.
Відповідно до ст.10, 11 ЦПК суд ухвалює рішення за заявою осіб, що звернулися до суду і в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень/ст..60 ЦПК України/.
Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку , що діями ДВС позивачці не заподіяно матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування висновку суд зазначив про те, що згідно ухвали Олександрійського міськрайонного суду від 24.03.2008року ДВС зобов’язано прийняти до виконання виконавчий лист № 2-5479/2004року про стягнення на користь позивачки з управління освіти грошових коштів в сумі 5132грн.50коп. та виконувати його в частині сум, що не визнані кредиторської заборгованістю Державного бюджету України. До складу такої частини увійшли такі виплати, як моральна шкода/1300грн./, витрати на оплату допомоги адвоката/80грн./, компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати/844грн./ та виплати на оздоровлення/304,65грн/, всього на суму 2528,89грн.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі зазначеної ухвали суду 24.03.2008року виконавче провадження було відкрито, а постановою від 11 серпня 2008року виконавче провадження закінчено у зв’язку з виконанням. На рахунок позивачки грошові кошти в сумі 2528,89грн. були перераховані та отримані нею.
Наведене свідчить про те, що виконавче провадження було проведено згідно із судовим рішенням, за якім його було відкрито.
Посилання відповідачки на те, що зазначена у постанові сума є меншою на 656грн. від тієї, що вона має отримати за рішенням суду від 26.11.2004року, не ґрунтуються на законі та спростовуються вищевикладеними обставинами справи.
За таких обставин доказів про те, що неправомірними діями відповідача позивачки завдана матеріальна і моральна шкода матеріали справи не містять. Не надано таких доказів позивачем і до суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: