Справа № - 22-1266 -  2009р.    Головуючий у 1-й інстанції   Бершадська О.В.

             Категорія   53                                   Доповідач                               Черненко В.В.

                                                                  У Х В А Л А

                                               Іменем України

08  вересня   2009             Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                    Головуючого судді Черненко В.В.

                                                                    Суддів                       Спірідонової Л.С.

                                                                                                       Потапенко В.І.

                                                          При секретарі            Животовській С.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1    на рішення  Кіровського    районного суду м. Кіровограда  від 01 квітня 2009 року  по справі  за позовом  ОСОБА_1  до ЗАТ «Будівельне управління №4   « Кіровоградоблагробуд » про стягнення заборгованості   по заробітній платі, середнього заробітку за час  затримки розрахунку по заробітній платі та відшкодуванню моральної  шкоди.

                                                           ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1   звернулась  до суду з позовом до ЗАТ «Будівельне управління №4  «Кіровоградоблагробуд» про стягнення заборгованості   по заробітній платі, середнього заробітку за час  затримки розрахунку по заробітній платі та відшкодуванню моральної  шкоди.

           Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала наступними поясненнями.

           З травня 2003 року по 25 травня 2006 року позивач перебувала у трудових відносинах з  відповідачем по справі і працювала на посаді охоронника.

    Наказом  №21 –к від 25.05.2006 року звільнена з роботи.  З січня 2006 року їй нараховувалась  але не виплачувалась заробітна плата. Відповідно до довідки  від 11.06.2007 року, виданої відповідачем по справі. Заборгованість по заробітній платі  при звільнені  становила 1328 гривень 33 копійки.

      Позивач вказує , що  вказана заборгованість по заробітній платі   не відповідає дійсності,   оскільки відповідач по справі  проводив нарахування заробітної плати з порушенням чинного законодавства не приймаючи до уваги мінімальну заробітну платню, яка діє на території України.

         Позивач просила стягнути з відповідача по справі   на її користь  заборгованість по заробітній платі в розмірі  2100 гривень , середньо добовий  заробіток  за час затримки розрахунку  по заробітній платі , починаючи з  травня 2006 року  по день постановлення рішення судом , виходячи із  мінімальної заробітної плати  420 гривень на місяць  , в розмірі    5460 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

             Під час розгляду справи позивач  декілька разів змінювала  та доповнювала свої позовні вимоги   і 26.03.2009 року в судовому засіданні  визначилась із позовними вимогами  та просила  стягнути на її користь  заборгованість по заробітній платі в розмірі 591 гривня 67 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку  в сумі 13260 гривень  та  10000 тисяч на відшкодування моральної шкоди.

           Рішенням  Кіровського    районного суду м. Кіровограда  від 01 квітня 2009 року   позовні вимоги було задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну  рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність  рішення суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України   колегія суддів  апеляційного суду  дійшла  висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

 Задовольняючи частково  позовні вимоги  , суд першої інстанції встановив  , що  позивач по справі  знаходилась в трудових відносинах  з відповідачем по справі  і була  звільнена за власним бажанням  25.05.2006 року  . В день звільнення  позивач не працювала, а  тому отримати  розрахунок при звільнені  не могла . Відповідач  повідомляв  позивача , що вона має право  отримати належні їй кошти, але позивач не зверталась за отриманням вказаних коштів.

 Суд першої інстанції також встановив . що  з січня 2006 року  по травень 2006 року утворилась заборгованість  по заробітній платі перед позивачем в розмірі 1165 гривень 20 копійок,   при  вирахувані заробітної плати  за місяць,  відповідач виходив  з фактично відпрацьованого часу позивачем  у відповідному календарному місяці., оскільки позивачем не було відпрацьовано  повна місячна норма передбачена  законодавством.

            Виходячи із встановлених обставин та  доказів наданих сторонами , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не  надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема в частині  затримки виплат заробітної плати при звільнені  та неправильного нарахування заробітної плати

    Суд  першої інстанції  дійшов висновку,  що  стягненню  на користь  позивача підлягає  заборгованість по заробітній платі в розмірі 1165 гривень 20 копійок  та 163 гривні 13 копійок компенсації за невикористану відпустку, а  всього 1328 гривень 33 копійки.

 В частині стягненню моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку , що  затримка заробітної плати  з січня  по травень 2006 року , призвела до моральних страждань,  яку суд визначив в розмірі 500 гривень.

В частині стягнення середнього заробітку за час  затримки виплати розрахунку при звільнені  суд відмовив , мотивуючи це тим , що  позивачем не доведена вина відповідача в затримці таких виплат при звільнені.

            Колегія суддів погодилась з висновками  суду першої інстанції .

 Відповідно до ст..60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу

Виходячи із  встановленого, колегія суддів вважає , що  справа була розглянута судом. першої інстанції відповідно до  вимог статті 11 ЦПК України  в межах заявлених вимог  та на підставі доказів сторін . Суд першої інстанції керувався нормами права які регулюють спірні правовідносини.

 Рішення постановлено з дотриманням норм процесуального права .

Обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не спростовують  висновків суду першої інстанції  , оскільки   обов’язок по наданню доказів на підтвердження своїх вимог  покладається на позивача по справі, а  таких доказів  позивачем не надано.

Посилання скаржника на ті обставини ,що відповідач  не  правильно  нараховував заробітну плату  позивачеві  спростовується матеріалами справи , зокрема  графіком роботи   позивача з яких вбачається , що  позивач працювала не повний місяць  і відповідно нарахування проводились відповідно до відпрацьованого часу. В частині апеляційної скарги де йдеться мова про те , що  судом першої інстанції неправильно було застосовано ст.. 233 ч.1 КЗпП України , оскільки на  спори по заробітній платі  строки позовної давності не розповсюджуються , доводи  скаржника  спростовуються тими обставинами , що  вимоги  про стягнення середнього заробітку  за затримку  виплат при звільнені є  фінансовими  санкціями  відносно  боржника  і не відносяться до заробітної плати , а тому  суд правильно застосував норми  права викладені в ст.. 233 ч.1 КЗпП України.

        Виходячи із викладеного колегія суддів вважає, що   підстав для зміни або скасування  рішення суду першої інстанції  у апеляційного суду немає , а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін.

  Керуючись ст. .ст. 304,307,308,313,314,315 ЦПК України  колегія суддів

                                       У Х В А Л И Л А

                   Апеляційну скаргу ОСОБА_1    –   відхилити.

          Рішення  Кіровського    районного суду м. Кіровограда  від 01 квітня 2009 року залишити без змін.

                                                   Головуючий

                                                    Судді  

.