Справа №22-1279/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Ковтун Л.М.
Категорія: 5 Доповідач: Белінська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. – головуючої,
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретареві – Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 8 грудня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання права власності на допоміжне приміщення ( підвал),
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання за ним права власності на підвальне приміщення, загальною площею 89,9 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1
Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 року йому на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 96,1 кв.м у зазначеному житловому будинку. Під цим приміщенням знаходиться підвальне приміщення, яке ніхто із інших співвласників квартир, крім нього, не займає. Внаслідок числених аварій він змушений самостійно ремонтувати підвальне приміщення, щоб зберегти від руйнування належну йому нерухомість і взагалі весь будинок. Фактично він один утримує спірне приміщення. Вважав, що відповідач незаконно відмовив у передачі йому підвального приміщення у власність.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 8 грудня 2006 року позов задоволено: за позивачем визнано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 86,9 кв.м, що розташоване в житловому будинку АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі прокурора, який вступив у справу в інтересах Кіровоградської міської ради на стадії апеляційного оскарження рішення, ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом першої інстанції норм матеріального та цивільного процесуального права і про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Вказується на необгрунтованість судового рішення, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовільняючи позов, суд виходив з того, що позивачу, як власнику нежитлового приміщення, яке розташоване у багатоквартирному житловому будинку, підвал цього будинку належить на праві спільної сумісної власності із власниками квартир, і оскільки відповідач не виконує обов”язку по належному утриманню підвалу, що призводить до руйнування будинку, а виконує їх позивач за рахунок власних коштів, то за ним, відповідно до п.2ст.48 Закону України “Про власність” та ст.382 ЦК України, може бути визнано право власності на це приміщення.
Проте, з таким рішенням суду не можна погодитись, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 року позивачу на праві власності належить лише вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення, площею 96,1 кв.м по АДРЕСА_1 яке використовується ним для здійснення своєї підприємницької діяльності (а.с.10-11).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що він, як власник нежитлового приміщення, є співвласником підвального приміщення житлового будинку і, оскільки він один користується підвалом, утримує його у належному стані, а відповідач – Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради листом від 8.06.2006 року незаконно відмовило йому у безоплатній приватизації підвального приміщення він, через відсутність правового механізму реалізації права приватної власності на допоміжні приміщення, розташовані у багатоквартирному житловому будинку, не має можливості юридично оформити належне йому право власності на підвал.
Згідно із ч.2 ст.382 ЦК України приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, - належать на праві спільної сумісної власності лише власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку. Аналогічні положення містяться у п.2ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та у рішенні Конституційного Суду України від 2.03.2004 року у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків. Тобто, позивач, не є співвласником приміщень загального користування, допоміжних приміщень, яким є підвал, та інших вищезазначених елементів житлового будинку АДРЕСА_1 оскільки він не є власником квартири у цьому будинку.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції не обговорив питання щодо того, чи є зазначений у позовній заяві відповідач належним, оскільки, після приватизації квартир мешканцями будинку, Кіровоградська міська рада в особі його Управління власності та приватизації комунального майна може бути лише одним із співвласників приміщень загального користування та іншого технічного обладнання, що обслуговує більше однієї квартири, як власник неприватизованих квартир ( якщо такі є), що є порушенням норм цивільного процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин, доводи позивача про порушення чи невизнання відповідачем його права приватної власності на підвал багатоквартирного житлового будинку є безпідставними.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Доводи позивача про те, що він набув право власності на спірне приміщення, не грунтуються на законі, а отже, позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Обставини щодо невиконання відповідачем вимог ст.15 ЖК України по забезпеченню належного технічного стану житлового будинку, зокрема, підвалу, проведенню його капітального ремонту, що призводить до створення аварійних ситуацій, на які посилається позивач у заяві, як на порушення його права власності на належне йому нежитлове приміщення – можуть бути предметом іншого позову і можуть бути захищені судом іншим способом ( ст.16 ЦК України) у разі їх доведеності (ст.10, 60, 212 ЦПК України).
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області задовільнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 8 грудня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення:
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради про визнання права власності на підвальне приміщення, площею 86,9 кв.м, багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: