Справа №2-1456/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Домарєва О.В,
при секретарі - Луценко О.Г.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» «Про стягнення заборгованості та компенсації при звільненні» , -
ВСТАНОВИВ:
В червні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом, уточнивши який, просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати компенсації на оздоровлення, а також компенсації за затримку розрахунку при звільненні, а всього 48206,33 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та пояснив суду, що 15.12.08 р він був повідомлений, що 16.02.09 р його буде звільнено, і в цей же день йому буде виплачено заробітну платню, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу в розмірі одного окладу, матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі одного окладу. 30.03.09 р після виходу з лікарняного він був звільнений, проте компенсація на оздоровлення, передбачена колективним договором, позивачем не сплачена до цього часу, у зв’язку з чим просив стягнути зазначені виплати з відповідача примусово у розмірі 48206.33 грн. з підстав, передбачених ст.ст.116,117 КЗпП України.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав аналогічну позицію.
Судом встановлено, що згідно наказу відповідача №25к від 25.01.2007 р. позивача було призначено на посаду заступника генерального директора з загальних питань.
Наказом відповідача №48к від 30.03.2009 р. позивача було звільнено з займаної посади у зв’язку зі скорочення штату відповідно до вимог п.1 ст.40 КЗпП України.
Листом № 20 від 30.03.2009р. позивач згідно ст.47 КЗпП України був повідомлений про нараховані суми, які належали йому до виплати у зв'язку з його звільненням.
На момент звільнення сума розрахунку складала 46 362,21 грн., з яких: - 10 660,43 грн. - заборгованість по виплаті заробітної платі за січень 2009р.; 3 694,21 грн. - заборгованість по виплаті заробітної платі за лютий 2009 р.; 32 407,57 грн. - заборгованість по виплаті заробітної платі за березень 2009р., компенсаційним виплатам, оплаті листка непрацездатності.
Заборгованість по виплаті заробітною платні за січень була погашена платіжними дорученнями № 222 від 18.03.2009р. та № 273 від 15.04.2009р.
Заборгованість по виплаті заробітною платні за лютий була погашена платіжними дорученнями № 316 від 27.04.2009р.
Заборгованість по виплаті заробітної платі за березень 2009р., компенсаційним виплатам, оплаті листка непрацездатності були погашені платіжними дорученнями № 337 від 08.05.2009р. та № 351 від 14.05.2009р.
Відповідач, зробив розрахунок суми компенсації за затримку виплати заробітної плати за весь період затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, а саме з 31.03.2009р. по 14.05.2009р. - на суму 15 973,67грн., яка була сплачена платіжним дорученням № 447 від 11.06.2009 р.
Позивач наполягав у судовому засіданні на примусовому стягненні з відповідача компенсації на оздоровлення, передбаченої колективним договором.
Згідно положень п.6.12.Колективного договору між відповідачем та трудовим колективом, затвердженого у встановленому законом порядку за зборах 15.09.2008 р. відповідач взяв на себе обов’язок сплачувати робітникам один раз на рік при наданні відпустки за поточний рік одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі діючого посадового окладу.
Положення зазначеного пункту міститься у розділі 6 колективного договору «Формування, регулювання та захист заробітної плати».
Разом з тим, відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. структуру заробітної плати складає: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належить у тому числі і матеріальна допомога на оздоровлення.
Згідно п.2.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2005 № 5 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713, „інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми". До них належить відповідно до пп.2.3.4 п.2.3 цієї Інструкції „матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім чи більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом)..."
Отже, матеріальна допомога відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат і включається до фонду оплати праці, та умови її надання регулюються Положенням про оплату праці, яке є невід'ємною частиною Колективного договору.
Відповідно до роз’яснень п.8. Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - з мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Згідно п.2.1. Положення про оплату праці „адміністрація підприємства самостійно визначає фонд і систему оплати праці, посадові оклади, систему та розміри надбавок і доплат, компенсаційних, заохочувальних і інших виплат, виходячи зі існуючих фінансових можливостей підприємства». Отже прийняття рішення про виплату компенсаційних, заохочувальних та інших виплат є правом відповідача, яке він реалізує в залежності від своїх існуючих фінансових можливостей, а не його обов’язком.
У період з вересня по грудень 2008 року відповідач не мав вільних коштів для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 9 місяців 2008 року, звітом за 2008 рік, у зв’язку з чим згідно офіціального листа відповідача ні одному працівнику підприємства зазначені виплати не нараховувались та не сплачувались.
Також судом встановлено, що наказ про проведення зазначених виплат відповідачем, як позивачу так і іншим працівникам за зазначений період часу не видавався.
Аналіз наведених обставин та вимог закону та підзаконних актів дозволяє суду зробити висновок про те, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки у розмірі одного дійсного посадового окладу, а також вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримання зазначених виплат з підстав, передбачених ст.ст.116,117 КЗпП України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
А тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.2 Закону України « Про оплату праці», ст.ст.116,117 КЗпП України ст.ст. 11, 60, 88, 119, 209, 212-214 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» «Про стягнення заборгованості та компенсації при звільненні» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільним справам апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя Домарєв О.В.