Справа № 11 - 41                                          Головуючий у першій інстанції - Калантаєнко П.С.

Категорія - 286 ч. 3 КК України                                                  Доповідач - Олійник В.Б.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Лугового М.Г.,

суддів - Олійника В.Б., Моїсеєнко Т.М.,

з участю прокурора - Матвєєнка Є.Г.,

засудженого - ОСОБА_1,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, від 4 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народившийся та мешкаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:  за ст. 289 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ст. 286 ч. З КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки; за ст. 135 ч. З КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 431,40 грн. на користь фінансового управління Шосткинської міської ради, витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5, 10 000 грн. на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 10 000 грн. на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 20 000 грн. на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, 10 000 грн. на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за вчинення слідуючогою.

27 червня 2007 року, близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на березі річки „Десна" поблизу с Собич, Шосткинського р - ну

 

2

ну, Сумської області разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відлучившись, були відсутні в місці їх спільного з іншими особами місцезнаходження, ОСОБА_1, скориставшись цим, шляхом вільного доступу проник до салону автомобіля „ВАЗ - 2103", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_13 і який знаходився у володінні ОСОБА_8 за дорученням, і запустив двигун автомобіля, маючи на меті з'їздити в с Пирогівка, Шосткинського р - ну, Сумської обл. за пивом, не маючи на те дозволу володільця автомобіля ОСОБА_8

Маючи з собою в якості пасажирів ОСОБА_12 та ОСОБА_11, купивши пива, ОСОБА_1 рухався на вказаному автомобілі по шляху з с Пирогівка в напрямку до випробувальної станції стрілецької зброї зі швидкістю близько 100 км/год.

В цей час по правій стороні дороги в попутному з автомобілем напрямку йшла група дітей, які, побачивши автомобіль, зійшли на праве узбіччя та стали чекати проїзду автомобіля.

ОСОБА_1, при наближенні до групи дітей, порушивши вимоги п. п. 2.1. а, б, в, г; 1.7; 2.3. а, б, в; 2.9. а, б, в, г, д; 2.10. а, б, в, г, д, є, є; 12.3; 12.6 а, б, в, г; 13.3; 31.4; 31.4.1 а, б Правил дорожнього руху України, проявивши безпечність та неуважність, не вживши заходів по зменшенню швидкості руху автомобіля, не вибравши безпечний інтервал бокового роз'їзду, не впоравшись з керуванням автомобілем, внаслідок чого виїхав на узбіччя дороги де знаходились діти, де скоїв наїзд на неповнолітніх ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, в результаті чого ОСОБА_5 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження від яких вони померли.

Після вчинення наїзду ОСОБА_1 проїхавши близько 100 метрів, зупинив автомобіль і, розуміючи, що скоїв наїзд на дітей, у зв'язку з чим заподіяв їм тілесні ушкодження внаслідок яких вони перебувають в небезпечному для життя стані, маючи змогу надати потерпілим допомогу, завідомо залишив їх у безпорадному стані, поїхавши з місця ставшогося.

На вирок суду надійшли апеляції від представників потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3 в яких ставились питання про скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд з мотивів того, що суд призначив ОСОБА_1 покарання яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, внаслідок його м'якості.

В подальшому вказані особи свої апеляції змінили і ставлять питання про скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування з мотивів того, що судом, як і органом досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані не вірно за ст. 286 ч. З КК України, оскільки ОСОБА_1 діяв умисно на позбавлення життя неповнолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а тому його дії повинні кваліфікуватись за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України.

На вирок суду також надійшла апеляція від захисника - адвоката ОСОБА_4 в якій ставиться питання про пом'якшення призначеного судом покарання засудженому ОСОБА_1, оскільки судом при призначенні покарання не було враховано, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та сім'ю в якій виховує малолітню дитину, має захворювання зору та навчається в вищому навчальному закладі.

На вирок суду також надійшла апеляція від засудженого ОСОБА_1 в якій ставиться питання про зміну вироку, оскільки ОСОБА_1 вважає, що він необгрунтовано засуджений за ст. 135 ч. З КК України, оскільки смерть неповнолітніх потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 наступила внаслідок заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, які були несумісними з життям на час їх заподіяння, а не внаслідок залишення їх без допомоги після ставшогося.

 

2

Також засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд необґрунтовано призначив йому тривалий термін покарання у виді позбавлення волі, не врахувавши допущення органом досудового слідства порушення його права на захист, а також наявність вини в настанні дорожньо - транспортної пригоди осіб, які на той час несли відповідальність за безпеку дітей.

Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданих апеляцій, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, а апеляцій без задоволення, пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про підтримку своїх апеляцій та про заперечення апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника, пояснення засудженого ОСОБА_1 про підтримку своєї та його захисника апеляцій та про заперечення апеляцій потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляції, як засудженого ОСОБА_1 та його захисника, так і потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що суд, піддавши аналізу зібрані по справі докази в своїй сукупності, обгрунтовано дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 в вчиненому та вірно кваліфікував його дії за ст. ст. 289 ч. 1; 286 ч. 3; 135 ч. 3 КК України.

Висновки суду, щодо доведеності вини ОСОБА_1 та вірності кваліфікації його дій за ст. ст. 289 ч. 1; 286 ч.3 КК України, не оспорюють ся в апеляціх, як засудженого ОСОБА_1, так і його захисника.

Колегія суддів не може погодитись з мотивами апеляції засудженого ОСОБА_1, щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 135 ч. 3 КК України.

Колегія суддів вважає, що наведені в апеляції мотиви спростовуються дослідженими судом доказами за яких суд обґрунтовано розцінив невизнання ОСОБА_1 вини в вчиненні завідомого залишення без допомоги неповнолітніх потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_5, які перебували в небезпечному для життя стані і були позбавлені можливості для вжиття заходів для самозбереження, в той час, коли ОСОБА_1 сам поставив вказаних осіб в небезпечний для життя стан внаслідок вчиненої ним дорожньо - транспортної пригоди, як обраний ним спосіб захисту з метою пом'якшити свою відповідальність.

Так, за встановлених судом обставин, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_1 після настання дорожньо - транспортної пригоди в повному обсязі розумів, що він здійснив наїзд на групу дітей, яка знаходилась на узбіччі дороги, слідуючи в попутному з рухом його автомобіля напрямку.

До цього висновку суд дійшов, встановивши обставини дорожньо - транспортної пригоди, характер та направленість дій ОСОБА_1, як під час наїзду на групу дітей так і після наїзду.

Так судом було встановлено з пояснень самого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, що під час руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 біля групи дітей, був відчутний глухий удар, який призвів до пошкодження лобового скла автомобіля.

За таких обставин суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_1 в повній мірі розумів, що він здійснив наїзд на дітей, у зв'язку з чим їм могли бути заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок чого вони могли потребувати його допомоги.

В обґрунтування такого свого висновку, суд також законно послався на те, що після ставшогося ОСОБА_1 став вживати заходи по приховуванню своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди.

Так судом було встановлено, що ОСОБА_1 став приховувати автомобіль з метою забезпечення доказу про свою непричетність до ставшогося, не повернувся до місця скоєння

 

4

дорожньо - транспортної пригоди і не повідомив в установленому порядку про факт дорожньо -транспортної пригоди.

Колегія суддів вважає, що такі обставини давали суду підстави дійти до висновку, що ОСОБА_1, маючи на меті уникнути відповідальності, поставивши потерпілих в небезпечний для життя стан, не повернувся до місця дорожньо - транспортної пригоди, у зв'язку з чим завідомо залишив потерпілих осіб без допомоги, які перебували у небезпечному для життя стані, та кваліфіквати його дії за ст. 135 ч. З КК України.

Не може погодитись колегія суддів і з мотивами апеляції засудженого ОСОБА_1, щодо пом'якшення йому призначеного покарання, у зв'язку з тим, що судом не було враховано те, що в ході досудового слідства було порушено його право на захист під час його затримання, а також не було враховано, що в настанні дорожньо - транспортної пригоди також винні особи, які були відповідальні за безпеку дітей під час їх перебування на тренуванні при їх знаходженні в спортивному таборі.

Колегія суддів знаходить надуманими мотиви апеляції ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час його затримання, оскільки йому не були забезпечені послуги адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи (а. с 164 - 168 ), ОСОБА_1 був затриманий за підозрою в вчиненні злочину 27 липня 2006 року.

В цей же день, при роз'ясненні ОСОБА_1, як підозрюваному, його прав на захист ( а. с 173), він заявляв клопотання про бажання мати захисника.

Колегія суддів вважає, що таке клопотання органом досудового слідства було задоволене, оскільки при його допиті 27 липня 2006 року, в якості підозрюваного, приймав участь адвокат ОСОБА_18.

29 липня 2006 року ОСОБА_1 заявив клопотання про його бажання мати захисника ОСОБА_19 ( а. с 175 ) і таке клопотання органом досудового слідства також було задоволено, оскільки, як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_1, в якості підозрюваного, ( а. с 176 - 183 ) захист ОСОБА_1 під час здійснення допиту, здійснював адвокат ОСОБА_19.

В послідуючому ОСОБА_1 заявив органу досудового слідства клопотання про його відмову від участі адвокатів в справі, як захисників його інтересів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час досудового слідства по справі право ОСОБА_1 на захист, у зв'язку з перешкодами надання йому послуг адвоката, порушено не було.

Не може погодитись колегія суддів і з мотивами апеляції засудженого про наявність вини тренерів - педагогів, а також адміністрації спортивного табору, в ставшомуся, оскільки останні не забезпечили безпечне перебування потерпілих під час їх тренування.

Колегія суддів вважає, що бездіяльність посадових осіб адміністрації спортивного табору та тренерів - педагогів по незабезпеченню безпечного перебування дітей в таборі під час їх тренування, не знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди, в ході якої неповнолітнім потерпілим були заподіяні різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження, в тому числі і такі, що потягли за собою настання смерті.

У зв'язку з цим така бездіяльність не може впливати на висновки суду, щодо вибору ним виду та міри покарання ОСОБА_1, при призначенні йому покарання.

 

5

Колегія суддів також не знаходить підстав і для задоволення апеляцій потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування вироку з підстав, як м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, так і з підстав невірності кваліфікації його дій.

Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 по порушенню ним правил безпеки дорожнього руху під час керування ним транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, не можуть бути кваліфіковані за ст. 115 ч. 2 п. 1 КК України, оскільки, ні в ході досудового слідства, ні в ході судового слідства не було здобуто доказів про те, що ОСОБА_1, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, передбачав настання супільно - небезпечних наслідків у вигляді настання смерті неповнолітніх потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, усвідомлював настання таких наслідків та бажав їх настання.

За зібраних по справі доказів суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, проїжджаючи повз групу неповнолітніх дітей, перебуваючи в нетверезому стані і не контролюючи рух автомобіля, передбачав можливість настання дорожньо - транспортної пригоди в результаті якої можуть настати суспільно - небезпечних наслідки у вигляді травмування дітей та настання в наслідок цього їх смерті, але легковажно розраховував на відвернення таких наслідків, у зв'язку з чим суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 286 ч. З КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, судом, у відповідності з ст. 65 КК України, було враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і ті пом'якшуючі покарання обставини на які посилається адвокат ОСОБА_4 в обгрунтування свої вимог про пом'якшення ОСОБА_1 призначеного покарання.

Призначене ОСОБА_1 покарання, як за окремий скоєний ним злочин, так і за сукупністю злочинів, колегія суддів знаходить таким, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку у зв'язку з пом'якшенням призначеного ОСОБА_1 покарання, а також не знаходить підстав для скасування вироку у зв'язку невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі ОСОБА_1, внаслідок м'якості призначеного покарання, а відповідно, і для задоволення апеляцій адвоката ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Керуючись ст. 366; 377 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, від 4 жовтня 2006 року, відносно ОСОБА_1, - залишити без зміни, а апеляції засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 ^- без задоволення.