Справа №22-42/2007 p. Головуючий у 1-ій інстанції Барков В.М.
Категорія 36 ____________________ Суддя - доповідач Власенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого - Ігнатоля Т.Г.
Суддів - Власенко Л.І., Козлова О.М.
При секретарі -Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії, бездіяльність начальника Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова та на неправомірні дії, бездіяльність державного виконавця Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 жовтня 2006 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії, бездіяльність начальника та державного виконавця Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, визначення заборгованості за аліментами, визнання недійсною постанови про закінчення виконавчого провадження - відмовлено.
Визначено розмір заборгованості за аліментами з урахуванням часткової сплати заборгованості ОСОБА_2 остаточно - 370 грн. 17 коп. за період з 16 березня 2005 року по 28 лютого 2006 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення її скарги. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування судом Закону України „Про виконавче провадження".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Судом встановлено, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя по справі № НОМЕР_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 надійшов до державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Г грудня 2005 року.
5 грудня 2005 року старшим державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем вживались необхідні заходи щодо примусового виконання зазначеного рішення за час знаходження виконавчого листа у його провадженні.
2
2 березня 2006 року визначено заборгованість за аліментами в розмірі 370 грн. 17 коп. за період з 16 березня 2005 року по 28 лютого 2006 року. 2 березня 2006 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" з направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби у Золочевському районі Харківської області для подальшого виконання.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що дії начальника та державного виконавця Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження".
Такий висновок суду є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії та бездіяльність начальника і державного виконавця Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова щодо складання та затвердження 2 березня 2006 року розрахунку заборгованості за аліментами за виконавчим листом № НОМЕР_1; щодо винесення постанови від 2 березня 2006 року про закінчення виконавчого провадження, не прийняття передбачених законом заходів щодо одержання відомостей про фактично одержану зарплату (доходи) боржника, його фактичне місце роботи, наявність майна; несвоєчасного направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження та розрахунку ОСОБА_1, щодо несвоєчасного направлення виконавчих документів адміністрації фермерського господарства, невиконання державним виконавцем ст. 53 Закону України „Про виконавче провадження", не здійснення контролю начальником служби за виконанням рішення суду та визнання недійсними постанови від 2 березня 2006 року про закінчення виконавчого провадження і розрахунку від 2 березня 2006 року заборгованості за аліментами.
В ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" зазначені обов'язки і права державного виконавця щодо вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу, що зазначено в ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження".
З виконавчого провадження № НОМЕР_2 індекс 15 вбачається, що після відкриття виконавчого провадження 5 грудня 2005 року державним виконавцем вживались заходи щодо розшуку боржника та належного йому майна. Хід виконання з відмітками про виконавчі дії зазначені у справі виконавчого провадження і це підтверджено належними актами, запитами, постановами (а.с. 38-40).
Вперше боржник ОСОБА_2 з'явився до державного виконавця 28 лютого 2006 року, який був на заробітках, надав копію трудової книжки з відміткою місця його роботи у фермерському господарстві з 1 лютого 2006 року та квитанції про погашення заборгованості за аліментами в розмірі 1001 грн. та 2070 грн.
Оскільки боржник ОСОБА_2 не працював, то дії державного виконавця щодо визначення заборгованості за аліментами були правомірними, відповідними вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог ст.. 67 Закону України „Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату боржника звертається при виконанні рішень періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати. Заборгованість по аліментам при направленні виконавчого листа державним виконавцем за місцем роботи боржника не перевищувала вказаного мінімуму (370 грн. 17 коп.).
3
Тому посилання ОСОБА_1 про порушення державним виконавцем вимог ч. 4 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження" про необхідність звернення стягнення на майно боржника є безпідставними.
Дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2006 року є правомірними, відповідають вимогам ст.. 20, 37 Закону України „Про виконавче провадження", копія постанови була надіслана ОСОБА_1, про що свідчить супровідний лист за вихідним номером 6167 від 2 березня 2006 року простою кореспонденцією, тобто у 3-денний строк, передбачений законом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно послався на відсутність законних підстав щодо визнання неправомірними дії та бездіяльність начальника Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова. Діями державного виконавця та начальника виконавчої служби не встановлено порушення будь-яких прав заявника - ОСОБА_1
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді