Справа № 2-632 / 09

                        РІШЕННЯ

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                22  жовтня 2009 року.   Карлівський районний суд Полтавської області у складі:           головуючого  судді                                           Чолана  М.В.

        при секретарі                                                      Козловій Т.В.

        позивача                                                              ОСОБА_1.    

        представника позивача                        ОСОБА_2

                        представників відповідача                                 Оданця  В.О.

                        третьої особи                                                       ОСОБА_3.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за   позовом   ОСОБА_1   до  Халтурінської  сільської ради Карлівського району  про  поновлення   на роботі, стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,  -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про  поновлення її на посаді головного бухгалтера Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області та  стягнення з Халтуринської сільської ради на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 червня 2009 року до дня постановлення рішення суду, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

У позовній заяві вона посилається на те, що з 11 березня 2002 року працювала головним бухгалтером у Халтуринській сільській раді Карлівського району Полтавської області. Свої трудові обов'язки виконувала сумлінно, за що  її неодноразово заохочували преміями, путівками до санаторію. Порушень трудової дисципліни вона не вчиняла, заходи дисциплінарного чи громадського стягнення щодо неї  не застосовувались. Проте вона помічала упереджене ставлення до себе з боку сільського голови Халтуринської сільської ради Карлівського району  ОСОБА_3. Розпорядженням № 27 від 10 червня 2009 року сільський голова без її згоди перевів її на посаду бухгалтера по охороні здоров'я у зв'язку з виробничою необхідністю та визначив її робоче місце у приміщенні Халтуринської дільничної лікарні, куди в цей же день перевіз її речі. Вважаючи переведення тимчасовим, вона приступила до виконання обов’язків бухгалтера по охороні здоров'я  і працювала в кабінеті, що знаходиться у приміщенні Халтуринської дільничної лікарні.

15 червня 2009 р. лікар-педіатр Халтуринської дільничної лікарні ОСОБА_4. видала направлення її малолітній доньці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження до лікаря-дерматолога Карлівської ЦРЛ. В цей же день вона  звернулась  до головного лікаря Халтуринської дільничної лікарні ОСОБА_6. і отримала дозвіл на поїздку до Карлівської ЦРЛ. Останній доручив їй відвезти до Карлівської ЦРЛ карточки-розкладки та отримати в Карлівській ЦРЛ плівку на флюорографію.

16 червня 2009 року близько 7 год. 30 хв. вона разом із донькою ОСОБА_5 рейсовим автобусом поїхала до м. Карлівка. На роботу вона повернулась рейсовим автобусом, який відправився із Карлівки в 11 годин 30 хвилин. Перед цим десь об 11 год. 15 хв. до неї зателефонував сільський голова ОСОБА_3. і запитав, чому вона не на робочому місці. Вона пояснила йому причину відсутності, проте він сказав, що вона вчинила прогул і він негайно скликає засідання профкому для вирішення питання про її звільнення.

23 червня 2009 року зібрався профспілковий комітет, який зробив висновок, що вона була відсутня на робочому місці понад 3 години без поважних причин. Профком дав згоду на її звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Розпорядженням № 32 від 23 червня 2009 року сільський голова звільнив її з роботи на тій підставі, що вона була  відсутня на робочому місці без поважних причин 16.06.09 року.

Вона вважає звільнення незаконним, тому що відповідно до ч. З ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення відповідач повинен був врахувати те, що вона була відсутня на роботі з поважних причин, а також те, що до 16 червня 2009 року вона працювала бездоганно.  Вона перебувала в м. Карлівка у зв'язку з проходженням огляду її донькою, з дозволу  керівника дільничної лікарні, де безпосередньо було визначено сільським головою її робоче місце. Крім того, вона виконувала і трудові обов'язки, які їй доручили в Халтуринській дільничній лікарні.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На день пред'явлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі 14 днів, з 23 червня 2009 року по 6 липня 2009 року. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити їй заробітну плату в сумі 1094 грн. 52 коп. (3049 грн. 20 коп. /фактична заробітна плата за останні два місяці роботи/ : 39 днів /кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи/ = 78 грн. 18 коп. /розмір середньоденної заробітної плати/ х 14 днів /кількість днів вимушеного прогулу/).

Крім цього, вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, завдану незаконним звільненням. Через відсутність коштів вона не мала можливості придбати для своїх дітей в достатній кількості необхідні продукти харчування, предмети першої необхідності, одяг, ліки. Цим самим її сім'я була позбавлена можливості ведення звичного способу проживання. Весь час, що минув після звільнення, вона та її сім'я перебували у стресовому стані, без засобів до існування, їй було дуже боляче не тільки фізично, а й через те, що після багатьох років бездоганної роботи її звільнили за прогул. Після звільнення з роботи погіршилося ставлення до неї з боку її колег по роботі. Все це призводило до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя членів її сім'ї. Тому вона вважає, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги і просить суд поновити її на роботі та зобов’язати відповідача виплатити їй заробітну плату, за час вимушеного прогулу з 24.06.2009 р. по 19.10.2009 р., тобто по час прийняття рішення судом у сумі 6993 грн. 36 коп. Позовні вимоги обґрунтовує  обставинами, що викладені в позовній заяві. Додатково пояснила, що поїздка з дитиною до лікаря – дерматолога в Карлівську ЦРЛ була викликана  поїздкою  дочки до санаторію, так як дочка відноситься до категорії дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, а без огляду та висновку лікаря-дерматолога дитину не можна було відправити.  Чоловік  працює за межами с. Халтуріно  і не міг поїхати з дочкою, а саму дину в 13 років вона не могла відправити в райлікарню. По приїзду з лікарні вона  поясняла сільському голові,  що відсутність її на робочому місці до 12 год. дня була поважною.  Однак  цю обставину не взяв до уваги ні сільський голова  ОСОБА_3., ні профком.  Сільський голова  вимагав від неї написати заяву  про звільнення за власним бажанням, а коли вона відмовилась, то прийняв рішення  про її звільнення за прогул. Він хотів любим шляхом  звільнити її. Про це свідчить і той факт, що не дивлячись на  тимчасовість її переведення на посаду  бухгалтера по охороні здоров’я, після її переведення було даного оголошення в районну газету про конкурс на  заміщення вакантної посади головного бухгалтера Халтурінської сільської ради.

     23 червня  2009 р. сільський голова ОСОБА_3. передав їй вимогу з’явитись на засідання профкому, однак вона  на засідання профкому не пішла. Профком дав згоду на її звільнення і цей же день ОСОБА_3. віддав їй трудову книжку.  Оскільки була звільнена з посади бухгалтера по охороні здоровя, то вважає, що на цій посаді вона і повинна бути поновлена на роботі.

Представник відповідача позовних вимог позивачки не визнав і пояснив, що позивач допустила прогул 16.06.2009 року, тобто була відсутня на робочому місці більше 3 год. і проти зазначеного факту саме не заперечує в судовому засіданні. Вважає, що необхідності супроводжувати дитину в лікарні у позивачки не було, оскільки в дитини є батько і дитина  на той день була здорова. Окрім цього позивач не узгодила поїздку до лікарні із сільським головою, тобто безпосереднім своїм керівником, а пояснила, що  узгодила поїзду із гол. лікарем дільничної лікарні, якому вона  по своїм службовим обов’язкам не підпорядкована. На засідання профкому позивач не з’явилася без поважних причин, хоча була повідомлена про час та місце проведення засідання профкому. Профком надав згоду на звільнення позивачки за допущений нею прогул. А тому вважає, що  позивач була звільнена законно і обґрунтовано і підстав для задоволення її позовних вимог не має.

Третя особа – ОСОБА_3. позовні вимоги не визнав і пояснив, що у зв’язку  із неналежним виконання бухгалтером по охороні здоров’я  свої обов’язків та відсутністю належного контролю за її роботою зі сторони гол. бухгалтера сільської ради ОСОБА_1., виведенням останньої із ладу робочого комп’ютера,    ОСОБА_1. відповідно до його розпорядження від 10 червня 2009 р. була тимчасово переведена на посаду бухгалтера по охороні здоров’я. Оскільки  її функціональні обов’язки тісно пов’язані з роботою дільничної лікарні, він визначив і її робоче місце в приміщенні дільничної лікарні.   ОСОБА_1. з його розпорядженням погодилась і стала працювати на вказаній посаді і у визначеним ним місці.

16.06.2009 року  він побачив, що ОСОБА_1. гуляла по м. Карлівка зі своєю дочкою.  Як вона йому пізніше пояснила, що  поїздка до м. Карлівки була викликана  необхідністю огляду дитини лікарем – дерматологом та  виконанням доручень гол. лікаря дільничної лікарні. Йому була надана доповідна  в.о. гол. бухгалтера про відсутність на робочому місці без поважних причин ОСОБА_1. Оскільки остання  допустила прогул - без поважних причин була відсутня на робочому місці більше 3 годин.  І та не повідомила його про необхідність поїхати до лікарні, він звернувся до профкому про дачу згоди на її звільнення за прогул. Він особисто повідомив ОСОБА_1. про засідання профкому, однак та на засідання профкому не прийшла. Профком одноголосно прийняв рішення і дав згоду на її звільнення з роботи за вчинення прогулу.  Що стосується оголошення в газеті про заміщення вакантної посади – головного бухгалтера Халтурінської сільської ради, то воно було поміщено з метою знайти необхідних претендентів в майбутньому на цю посаду.

 Допитаний  в якості свідка  гол. лікар Халтурінської дільничної лікарні ОСОБА_6  підтвердив той факт, що з 10.06.2009 р. робоче місце  позивачки було в його кабінеті. До цього бухгалтер по охороні здоров’я сільської ради  ніколи не знаходився в приміщенні лікарні. Чому  так було зроблено, йому не відомо.  ОСОБА_1.  дійсно зверталась до нього про поїздку в райлікарню, мотивуючи це тим, що  її дитину направили до лікаря-дерматолога. Він попросив її раз вона їде в райлікарню завести  карточки-розкладки та отримати плівку на флюорографію. Бухгалтер по охороні здоров’я  Халтурінської сільської ради підпорядкований сільському голові, а не йому.  В червні 2009 р. в табелі вихододнів медперсонала чомусь появилось прізвище ОСОБА_1. – бухгалтера по охороні здоров’я. Раніше  ніколи посада бухгалтера по охороні здоров’я в табель не вносилась.   Табель він затвердив, оскільки  та дійсно виходила  на роботу і працювала в приміщенні  дільничної лікарні.

Свідок ОСОБА_7., мед. сестра Халтурінської дільничної лікарні пояснила, що табель вихододнів по лікарні складає вона. В червні 2009 р. їй зателефонували із сільської ради  бухгалтер ОСОБА_8  чи ОСОБА_9, точно не пам’ятає, і сказали внести в графік і бухгалтера по охороні здоров’я ОСОБА_1.

Допитані в якості свідків  ОСОБА_10., ОСОБА_9. та ОСОБА_11. підтвердили той факт, що 23 червня 2009 р. відбулося засідання профкому, на якому розглядалось подання сільського голови ОСОБА_3. про дачу згоди на звільнення за прогул ОСОБА_1., яка теж є членом профкому.  Оскільки було підтверджено відсутність останньої на робочому місці 16 червня 2009 р. більше 3 год. профком одноголосно  дав згоду на її звільнення.

Свідок ОСОБА_8. пояснила, що до червня 2009 р. працювала в Халтурінській сільській раді  бухгалтером з охорони здоров’я  і була підпорядкована гол. бухгалтеру ОСОБА_1.  Були  виявлені недоліки в її роботі і вона була позбавлена премії,  а ОСОБА_1 була переведена на її посаду. Коли вона працювала бухгалтером з охорони здоров’я, то її робоче місце було в приміщенні сільської ради.

            Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З витягу з розпорядження Халтуринського сільського голови № 16 від 30.08.2002 р. вбачається, що  ОСОБА_1. враховуючи  рекомендації конкурсної комісії  зарахована на посаду гол. бухгалтера Халтуринської сільської ради.

З витягу з розпорядження Халтуринського сільського голови № 27 від 05.06.2009 р. вбачається, що  ОСОБА_1. переведена з посади головного бухгалтера на посаду бухгалтера по охороні здоров’я  з 10 червня 2009 р.  у зв’язку з виробничою необхідністю.

З витягу з розпорядження Халтуринського сільського голови № 32 від 23.06.2009 р. вбачається, що  ОСОБА_1. звільнено з роботи за відсутність на робочому місці без поважних причин 16.06.2009 р. за згодою профкому сільської ради по ст.. 40 п. 4 КЗпП України.

З протоколу  засідання профкому  Халтурінської сільської ради від 23 червня 2009 р. вбачається, що профком  розглянувши подання сільського голови  дав згоду  на розірвання з ОСОБА_1. трудового договору  по ст.. 40 п.4 КЗпП України.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України  кожна сторона  зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень.

           Позивачкою в судовому засіданні надано записи лікарів в медичній картці  її неповнолітньої дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., про те, що 15.06.2009 р.  дільничним лікарем Халтурінської  дільничної лікарні  їй дано направлення  на консультацію  до лікаря – дерматолога  ( а.с. 14 ).  16.06.2009 р. вона була оглянута лікарем – дерматологом  в період часу з 8 год.  до 8 год. 15 хв.  ( а.с. 13 ).

           ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.,  відноситься до категорії  дітей, які постраждали  від Чорнобильської  катастрофи ( а.с. 10 ).  

З відповіді на запит  ОСОБА_3. наданої лікарем  дерматологом  Карлівської ЦРЛ  вбачається, що 16.06.2009 р. ОСОБА_1. разом із донькою ОСОБА_5. відвідувала шкірно-венерологічний кабінет. Мета відвідування -  профогляд для видачі довідки у зв’язку  з виїздом дитини до санаторію.  ( а.с. 43)    

Позивач пояснила, що рейсовий автобус з м. Карлівки до с. Халтуріно відправляється об 11 год. 30 хв.  Відповідач дане твердження позивачки не спростував в судовому засіданні.

Відповідно до ст.. 40 КЗпП України прогулом вважається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Позивач надала суду докази які свідчать про те, що вона дійсно була відсутня на робочому місці протягом 3 год. з поважних причин.

Посилання  3 особи – сільського голови ОСОБА_3 в тій частині, що позивач не поставила його до відома  яка  керівника суд бере до уваги.

Однак суд зважає і на пояснення позивачки про те, що саме за розпорядженням  ОСОБА_3 робоче місце позивачки було визначено в приміщенні  дільничної лікарні, а не в приміщенні сільської ради, де до цього працювали всі бухгалтера з охорони здоров’я.  Свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивачка зверталась до нього про необхідність поїздки з дочкою до райлікарні, що свідчить  про те, що позивач мала намір узгодити відсутність на роботі з керівником  зважаючи, що на той час її робоче місце було в дільничній лікарні.

Аналізуючи докази   причин відсутності  позивача на роботі 16 червня 2009 р.  з 8 до 12 год., які вона надала суду  і які були відомі  відповідачу та 3 особі по справі, суд вважає,  що вони були поважними

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосована догана або звільнення.

Відповідно до ст.. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення  власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчиненно проступок, і попередню роботу працівника.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач і 3 особа по справі – сільський голова ОСОБА_3. не врахував  пояснення позивача щодо причин відсутності її на роботі 16 червня 2009 р.  з 8 до 12 год., не взяв їй до уваги і вважав, що вона  допустила прогул без поважних причин та  обрав до позивачки за порушення трудової дисципліни крайній захід – звільнення, не врахувавши  вимоги ст. ст. 40, 147 та 149 КЗпП  України.

Зважаючи на це, суд вважає, що позивач  не вчинила прогулу і була відсутня на роботі 16 червня 2009 р.  з 8 до 12 год. по поважній причині.  А тому є всі підстави щодо поновлення її на роботі.

  Відповідно до ст.. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Позивач надала суду довідку, отриману від відповідача щодо її середнього заробітку за № 83 від 7 липня 2009 р. з якої вбачається  її заробітна плата в травні 2009 р. за 8 робочих днів  складала  859, 60 грн.,  а в червні  2009 р. за 18 робочих днів складала  977, 01 грн.  За її підрахунками  середньоденна  заробітна плата її була  70 грн. 64 коп. за період з 24 червня  по 19 жовтня 2009 р.  вона  вимушена була прогуляти 99 робочих днів.  Її   середній заробіток за час вимушеного прогулу   з 23 червня  по 19 жовтня 2009 року  склав 6999 грн. 36 коп.

            Відповідно до вимог ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування  власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику  проводиться у разі, якщо  порушення його законних прав призвели до  моральних страждань, втрати  нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього  додаткових зусиль для організації свого життя.         Відповідно до ч.1 ст. 1166  ЦК України  майнова  шкода, завдана  неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної  або юридичної особи, а також шкода, завдана  майну фізичної або  юридичної особи,  відшкодовується  в повному обсязі  особою, яка її завдала.            

               Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна  шкода, завдана фізичній або юридичній особі  неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю, відшкодовується  собою, яка  її завдала,  за наявності   її вини.  

              Позивач в судовому засіданні надала суду достатньо доказів  спричинення їй моральної шкоди  незаконним звільненням з роботи  та обґрунтувала в чому полягала моральна шкода, а саме в перенесених нею моральних та фізичних страждань, втрати  нормальних життєвих зв’язків, що   вимагало від неї  додаткових зусиль для організації свого життя.

              Відповідно до п.9  Пленуму ВС України  “Про судову практику  в справах  про відшкодування  моральної  (немайнової) шкоди”   від 31.03.95 р. ( зі змінами від 25.05.01 р.)

розмір  відшкодування   моральної (немайнової) шкоди суд  визначає  залежно від  характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач.  При цьому суд  має виходити  із засад  розумності, виваженості та справедливості.

   Однак позивачем не наведено  достатньо  підстав, з яких вона виходила, оцінюючи  моральну шкоду в розмірі  5000  грн.   Суд  вважає  за можливим  з урахуванням  обставин справи  та наведених позивачкою  підстав щодо   розміру  відшкодування  моральної  шкоди, визначити  розмір моральної шкоди в сумі 1000  грн.        

В судовому засіданні позивачка надала суду квитанції про сплату нею 700 грн. на отримання правової допомоги від адвоката.  Відповідно до ст.84 ЦПК України в разі задоволення позовних вимог  на користь позивача стягуються судові витрати, в т. ч. і витрати на отримання  правової допомоги.

Керуючись ст. ст.  ст. 1166 та 1167ЦК України, ст..ст. 40, 147, 149, 235 та 237-1   КЗпП України,   ст.ст. 57, 60,   212-215 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В :

           Позовні вимоги  ОСОБА_1   до  Халтурінської  сільської ради Карлівського району  про  поновлення   на роботі, стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди   - задовольнити  частково.                   Поновити ОСОБА_1 на роботі у Халтурінській  сільській раді Карлівського району   23 червня  2009 року на посаді, з якої вона була звільнена, тобто бухгалтера по охороні здоров’я.                                         Стягнути з Халтурінської  сільської ради Карлівського району  на користь ОСОБА_1    середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу 6993 грн. 36 коп. ( 99 робочих днів х 70 грн. 64 коп., тобто середньоденний заробіток,  що становить  6993, 36 ), 1000 грн.   за  спричинену їй моральну шкоду, 700 грн.  за понесені нею витрати на  правову допомогу, а всього 8693 грн. 36 коп.                         Стягнути з Халтурінської  сільської ради Карлівського району на користь держави судові витрати,  а саме  державне мито в розмірі 51 грн. та 30 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення.                                             Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення присудженої заробітної плати, але не більше як за  1 місяць                         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано  протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.  Апеляційна скарга на рішення  подається протягом  20 днів   після  подання заяви про апеляційне оскарження.                                                                                     Суддя                                                 М. Чолан