Справа № 2-а-12184-09

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ  

12 жовтня 2009 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого – судді Дубановської І.Д.

при секретарі –           Радченко Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,    

ВСТАНОВИВ:  

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась  ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області, про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2006, 2007, 2008, 2009 роки у сумі 9070 гривень.  

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що вона являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області. 05 березня 2009 року вона зверталась до відповідача із заявою по перерахунок допомоги на оздоровлення за 2006, 2007, 2008, 2009 роки, однак відповідач, відмовив їй у проведенні перерахунку вказаної допомоги. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи  передбачена щорічна допомога на оздоровлення виходячи із розміру п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір допомоги на оздоровлення визначається із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати. У зв’язку з чим, дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, за вказаний період часу, необхідно визнати протиправними, та зобов’язати відповідача провести виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення, за вказаний період часу, у розмірі 9070 гривень.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив суд розглянути справу за відсутністю представника та надав суду заперечення, в який посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.

Статтею 62 цього Закону встановлено, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання Міністерствами та іншими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування , всіма суб’єктами господарювання.

Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року  № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 562 щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи передбачена у розмірі 120,00 грн.

Постанова Кабінету Міністрів України № 562 введена в дію з 12 липня 2005 року і не визнана такою, що втратила чинності.

На підставі Постанови кабінету Міністрів України № 562, у 2006 – 2009 роках ОСОБА_1 Управлінням здійснено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах по 120,00 грн.

Частиною першою статті 67 Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій чи компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Починаючи з 1996 року у нормативних актах, що встановлювали розмір мінімальної заробітної плати, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до Законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей доходної частини державного бюджету.

У 2006-2009 роках  фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених Законом України про державний бюджет України на відповідні роки.

Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно Законами про державний бюджет України визначаються будь – які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Цими Законами щорічно, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету мають соціальну спрямованість і потребують пріоритетного врахування, передбачається забезпечення потреби у коштах для реалізації положень  Законів України в обсягах, необхідних для виплати допомоги, компенсацій та доплат у розмірах, встановлених Законами про державний бюджет України на відповідний рік та постановами КМУ.

Поряд з цим статтями 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та статтею 73 Закону України «Про державний бюджет  України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначається залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10 – рп/2008 року вказану статтю не визнано неконституційною.

Тому відсутні законодавчі підстави для перерахунку та виплати на оздоровлення у розмірах, визначених позивачем. Виходячи із викладеного, щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 надавалася Управлінням протягом 2006-2009  років відповідно до чинного законодавства України, а тому Управлінням не скоєно противоправних дій у відношенні позивача та не порушено норм чинного законодавства. Управління, як орган місцевого самоврядування, діє лише в межах чинного законодавства та делегованих повноважень, а покладені на нього функції виконує суворо в межах чинного законодавства та під контролем вищих органів системи. Тому просять суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області, про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, підлягає частковому задоволенню.  

Так у ході судового засідання достовірно було встановлено, що:

ОСОБА_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області.  

05 березня 2009 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2006, 2007, 2008, 2009 року. Відповідач своїм листом від 31 березня 2009 року відмовив позивачу у проведенні зазначеної допомоги.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області від 31 березня 2009 року, ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, виплачувалась допомога на оздоровлення: у 2006 р. – 120 гривень, у 2007 р. – 120 гривень, у 2008 р. – 120 гривень, у 2009 р. – 120,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладено обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів  України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи – п’ять мінімальних заробітних плат.  

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.  

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеною постановою встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27 червня 1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.  

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказана Постанова Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене на користь позивача підлягає стягненню сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 і 2008 роки в сумі 4585 гривень.

За 2007 рік 2080 гривень (440 гривень (розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати) х 5 – 120 гривень).

За 2008 рік 2505 гривень (525 гривень (розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати) х 5 – 120 гривень).

Всього 4585 гривень (2080 гривень + 2505 гривень).

Разом з тим вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними при виплаті їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, та стягнення недоплаченої суми допомоги за 2006 рік, не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців 2,3,4,5,6 та 7 частини 1 статті 3, абзаців 2,3,4,5,6,7 частини 4, та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено, а тому відповідач при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення при визначені розміру виплат обґрунтовано керувався Постановою Кабінету Міністрів  України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки, та стягнення з відповідача на користь позивача недоотриману допомогу за вказаний період часу у розмірі 4585 гривень.

У задоволенні іншій частині позивних вимоги ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, у зв’язку з їх безпідставністю та недоведеністю.  

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 86, 161-163 КАС України , суд –

ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області, щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, за 2007 і 2008 ріки - визнати протиправними.  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської ради Донецької області, за рахунок коштів Державного бюджету України, КПК 2501250 «оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», КЕКВ 1341, МФО 834016, ОКПО 25928803, розрахунковий рахунок 35213016001514 ГУДКУ у Донецькій області, на користь ОСОБА_1 провести виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 і 2008 ріки у розмірі 4585 гривень.

В іншій частині позивні вимоги ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради Донецької області від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Донецької області, через Слов’янський міськрайонний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів, з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, одночасно надіславши дану скаргу до апеляційного адміністративного суду Донецької області.

Постанова складена в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов’янського  

міськрайонного суду  

Донецької області                     ОСОБА_2