Справа № 2-3182 – 09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 року м. Мелітополь
Запорізької обл.
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
Головуючого - судді Колодіної Л.В.,
При секретарі - Якімові С.П.,
За участю представника відповідача – ОСОБА_1,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом
ОСОБА_2
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИТВО”,
Про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки при звільненні та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки при звільненні та стягнення моральної шкоди.
В позові позивачка зазначає, що в період з 01 жовтня 2008 року по 30 грудня 2008 року вона працювала у відповідача на посаді начальника відділу закупівель та комплектації.
Позивачка вказує, що до теперішнього часу відповідач не провів з нею розрахунок по заробітній платі, а саме: їй не була сплачена заробітна плата за жовтень-грудень 2008 року у сумі 6838,45 грн.
Позивачка зазначає, що оскільки кінцевий розрахунок при звільненні відповідачем їй не був сплачений, то в порядку ст. 117 КЗпПУ їй повинна бути сплачена компенсація за затримку кінцевого розрахунку за дев'ять місяців, яка складає 21770,73 грн.
Також позивачка вважає, що діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що через відсутність коштів вона не мала можливості купувати для себе та своєї родини продуктів харчування та предметів першої необхідності, вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду позивачка оцінює у сумі 5000 грн.
Тому позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 6838,45 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21770,51 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
У судове засідання з’явилась позивачка та представник відповідача.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просить суд задовольнити позов.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивачки визнала частково та суду пояснила, що із заборгованістю по заробітній платі у розмірі 6838,45 грн. вони згодні. Щодо позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку та моральної шкоди, то просять суд відмовити в цій частині позову, оскільки підставою для виплати середнього заробітку відповідно до ст. 117 КЗпП України є вина відповідача, але вини відповідача немає, оскільки кошти на розрахункових рахунках підприємства бали заарештовані, у зв'язку з чим на підприємстві було скрутне фінансове становище. Також представник вважає, що доводи позивачки щодо виплати моральної шкоди є необгрунтованими та такими, що не відповідають положенням ст. 23 ЦК України, а тому відсутні підстави для виплати позивачці моральної шкоди у розмірі 5000 грн.Тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову позивачки.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає необхідним позовні вимоги позивачки задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 листопада 2006 року позивачка прийнята на посаду заступника начальника по закупівлі у відділ закупівель та комплектації до ТОВ “Литво”, наказ № 94 від 28.11.2006 року. 01 жовтня 2008 року переведена на посаду начальника відділу закупівель та комплектації, наказ № 279 від 01.10.2008 року. 30 грудня 2008 року вона звільнена за згодою сторін за ст. 36 п. 1 КЗпП України, наказ № 498 від 30.12.2008 року. \а.с. 13\
Згідно до копій розрахункових листів на ім'я ОСОБА_2, у грудні 2008 року позивачці нараховано до видачі грошова сума у розмірі 6838,45 грн., а саме: за жовтень – 2916,90 грн., за листопад - 1610,66 грн., за грудень – 2310,89 грн. \а.с. 15\
Відповідно до довідки № 4003 від 02 вересня 2009 року з ТОВ “Литво”, заборгованість ОСОБА_2 по виплаті заробітної плати станом на 02 вересня 2009 року складає 6838,45 грн., середньоденна зарплата складає 112,51 грн., середньомісячна зарплата складає 2418,97 грн. \а.с. 34\
Згідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати у розмірі 6838,45 грн. виплачена не була.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти стягнення вказаної суми заборгованості, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.
У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Розмір середньомісячної заробітної плати розраховується у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”, зокрема за два останні повні місяці а.с. 34\: за листопад – 1610,66 грн., за грудень – 2310,89 грн. Відповідачем встановлена середньомісячна зарплата у сумі 2418,97 грн., середньоденна зарплата – 112,51 грн..
Суд стягує з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки невиплати зарплати за період з 30 грудня 2008 року (день звільнення) по 26 жовтня 2009 року (день ухвалення рішення): 301 день х 112,51 грн. = 33 865,51 грн.
Суд критично відноситься до доводів представника відповідача щодо відсутності вини відповідача у невиплаті позивачці належних сум при звільненні, що є підставою для відмови у стягнення сум середнього заробітку, оскільки відсутність грошей на розрахункових рахунках, фінансові труднощі підприємства не виключають вину власника або уповноваженого ним органу у разі невиплати належних звільненому працівнику сум.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума середнього заробітку за прострочення розрахунку при звільненні по час винесення рішення у сумі 33 865,51 грн. Позивачка в судовому засіданні погодилась із вказаною сумою.
У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушення докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноваженого ним органу незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 2000 грн., оскільки позивачка через відсутність коштів не мала можливості купувати для себе та своєї родини речі першої необхідності та продукти харчування. Діями відповідача по невиплаті зарплати позивачці були порушені законні права останньої, що призвело до прикладання позивачкою додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в ч. 5 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 19 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Отже, виплата всіх належних позивачу від відповідача сум не проведена з часу звільнення до часу ухвалення рішення у справі, тому позивачкою строк для звернення до суду про вирішення спору не пропущений.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки необхіно стягнути нараховану, але не виплачену зарплату у сумі 6838,45 грн.; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у сумі 33865,51,26 грн.; моральну шкоду у сумі 2000 грн.
Також стягненню з відповідача на користь держави підлягають держмито у розмірі 407,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року “Про судову практику застосування законодавства про оплату праці”, ст.ст. 3, 8, 10, 60, 88, 179, 212-215, 223 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки при звільненні та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” (рр НОМЕР_1, МФО 313827, ЗОД “ОСОБА_3 Аваль”, Код ЄДРПОУ 25482075) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 6838 шість тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 45 коп . .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” (рр НОМЕР_1, МФО 313827, ЗОД “ОСОБА_3 Аваль”, Код ЄДРПОУ 25482075) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 33 865 тридцять три тисячі вісімсот шістдесят п'ять грн. 51 коп . .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” (рр НОМЕР_1, МФО 313827, ЗОД “ОСОБА_3 Аваль”, Код ЄДРПОУ 25482075) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду у розмірі 2 000 дві тисячі грн. 51 коп .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” (рр НОМЕР_1, МФО 313827, ЗОД “ОСОБА_3 Аваль”, Код ЄДРПОУ 25482075) держмито на користь держави в розмірі 427 грн. 03 коп. (рр 31412537700013, Код ЄДРПОУ 34676932, МФО 813015, ОСОБА_3 ГУДКУ у Запорізькій області).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛИТВО” (рр НОМЕР_1, МФО 313827, ЗОД “ОСОБА_3 Аваль”, Код ЄДРПОУ 25482075) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн. (рр 3121725970013, Код бюджетної класифікації 22050000, ЄДРПОУ 34676932, МФО 813015, ОСОБА_3 ГУДКУ у Запорізькій області).
Заява про апеляційне оскарження може бути подана в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Л.В. Колодіна