Справа № 22-ц-3203/ 2009 р Головуючий 1-ї інст. – Золотарьова Л.І.
Категорія: «договірні» Доповідач – Пшенічна Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року С удова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Овсяннікової А. І.,
суддів колегії - Пшенічної Л.В., Бурлака І.В.
при секретарі - Черниш К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2008 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про захист права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним довіреності, договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру та проведення державної реєстрації об’єкта нерухомості, -
встановила:
У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу № Н22-5099 від 15.02.1996 року, укладеного через Харківську товарну біржу «Слобода», визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладені 12 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 19 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, визнати недійсною довіреність НОМЕР_1 від 20 серпня 2003 року від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_7, зобов’язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію за ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № Н22-5099 від 15 лютого 1996 року, поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом про захист права власності, обрахувавши його з 2007 року, витребувати з чужого незаконного володіння належне вказану спірну квартиру, яка знаходиться у власності ОСОБА_6
В судовому засідані представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що на підставі договору купівлі-продажу № Н22-5099 від 15.02.1996 року, укладеного через Харківську товарну біржу «Слобода» між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, останній придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. У вказаній квартирі позивач мешкає до теперішнього часу. Реалізовуючи свої майнові права та маючі намір на можливе відчуження належної йому квартири в 2003 році він звернувся до свого знайомого ОСОБА_11 з проханням допомогти йому в реалізації квартири для чого передав останньому технічну документацію та ключі від квартири, щоб ОСОБА_11 міг знайомити потенційних покупців.
Зловживаючи довірою ОСОБА_2, ОСОБА_11, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_12 та маючи намір незаконно заволодіти та розпорядитися майном ОСОБА_2, запропонував ОСОБА_12 виступити в якості продавця квартири під іменем ОСОБА_2. Реалізовуючи свої злочинні наміри ОСОБА_11 та ОСОБА_12, маючі вільний доступ у квартиру ОСОБА_2 заволоділи паспортом позивача, шляхом вклейки фотокартки ОСОБА_12 змінили відомості про особистість власника квартири і використовуючи даний документ 20 серпня 2003 року у приватного нотаріуса ОСОБА_7 оформили довіреність від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_11, з наданням останньому права розпорядження та відчуження квартири АДРЕСА_1.
В подальшому 06 вересня 2003 року, використовуючи незаконну (недійсну) довіреність у приватного ОСОБА_8 ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_2, уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, провівши її відчуження на користь ОСОБА_3
Щоб приховати свої злочинні дії, 12 грудня 2003 року у приватного нотаріуса ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно якого, остання придбала квартиру АДРЕСА_1.
По факту злочинних дій ОСОБА_11, ОСОБА_12 було порушено кримінальну справу і вироком Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2006 року вказані особи були засуджені до різних строків покарання.
19 липня 2007 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно якого власником квартири став ОСОБА_6,
Про те, що квартира вибула із володіння позивача по мимо його волі та на підставі недійсної довіреності, а його майнові права не були вирішені під час розгляду кримінальної справи, позивач дізнався в 2007 році при зверненні до КП «Харківське МБТІ» з проханням видачі технічного паспорту на квартиру та витягу на відчуження.
Відповідачі та треті особи в судове засідання не з’явилися, про час судового слухання повідомленні належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме; судом першої інстанції не були застосовані норми ст. 216 ЦК України, відповідно яких, при визнанні договорів купівлі-продажу недійсними суд повинен був у рішенні зазначити наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.
Крім цього вказується на те, що суд першої інстанції не залучив його до участі у справі, як власника квартири, добросовісного набувача, чим порушив його права, просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд.
Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення з‘явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції розглянувши справу, визнав усі вище перелічені договори купівлі- продажу спірної квартири недійсними та визнав право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2
ОСОБА_1 до апеляційної скарги надав договір купівлі-продажу від 21 травня 2008 року, згідно з яким він купив вказану квартиру у ОСОБА_6 (а. с. 277).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся 10.10.2008 року до Київського районного суду з зустрічною позовною заявою про визнання за ним права власності на спірну квартиру (а.с.260), але листом суду позовна заява була повернута ОСОБА_1 з посиланням на те, що справа розглянута судом.
Як свідчить штамп Київського районного суду на зустрічній позовній заяві, то заява була отримана судом 08. 10. 2008 року о 10 годині, а розгляд справи судом цього дня почався о 12 год. 31 хв. (журнал судового засідання а.с. 255-256).
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу і вирішив питання про права власності на спірну квартиру, не залучивши до участі у справі власника квартири ОСОБА_1, чим порушив його права.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 5 ч. 1 ст. 309, п. 4 ч. 1 ст. 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді колегії