Справа №   22- 1008.                   Головуючий у 1 інстанії : Владимирский I.M...

Категорія    21                                            Доповідач: Резникова Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2007 року                             Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Шабанової В.О. суддів: Резникової Л.В.,    Стратіло В.І. при секретарі: Кошмаук Т.С.. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною каргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове на рішення Селидівського міського суду Донецької області  від 7 грудня 2006 року    по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове про відшкодування моральної шкоди,-Заслухавши доповідача, позивача, його представника, представника відповідача, перевіривши  доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи на підприємствах вугільної промисловості майже 28 років у шкідливих та небезпечних умовах , він отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу та обструктивний бронхіт . У зв"язку з чим 13 лютого 2002 року обласною МСЕК йому вперше було встановлено 30 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та визнано інвалідом 3 групи, з часом стан його здоров'я погіршився і при повторному огляді висновком МСЕК від 02.03.2005 року було встановлено 45% втрати працездатності за тими ж захворюваннями.

В зв'язку з отриманими професійними захворюваннями він відчуває моральні страждання, які висловлюються у постійному болі грудної клітини, які не дозволяють виконувати навіть легку хатню роботу, іноді при розмові виникає гострий біль, який призводить до кашлю, болісних відчуттів та онімінню кісток . Оскільки порушені його нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких йому необхідні додаткові зусилля, він завдану йому моральну шкоду оцінює в 75000 грн. та просить вказану суму стягнути з відповідача.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволені позову,

посилаючись   на           неможливість   відшкодування   моральної  шкоди   у   зв"язку   із

припиненням дії ст. 34 Закону в даній частині Законом „Про державний бюджет України на 2006 рік"

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 7 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення, постановити нове рішення, яким відмови ти позивачу у задоволені позову, оскільки постановлене рішення не відповідає нормам матеріального права.   На думку апелянта,

2

факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я на виробництві не знайшов свого підтвердження. Дія ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди призупинена Законом „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Крім того відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відповідальність по відшкодуванню шкоди має покладатися на підприємство.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Задовольняючі частково  позовні вимоги,  суд виходив  з того,  що

позивач працюючи   на підприємствах   вугільної промисловості у шкідливих   та

небезпечних умовах , отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт та вібраційну хворобу.. У зв"язку з чим 13 лютого 2002 року обласною МСЕК йому вперше було встановлено 30 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та визнано інвалідом 3 групи, з часом стан його здоров'я погіршився і при повторному огляді висновком МСЕК від 02.03.2005 року було встановлено 45% втрати працездатності за тими ж захворюваннями.

В зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач відчуває моральні страждання, і фізичний біль.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки позивач отримав професійне захворювання при виконанні своїх трудових обов'язків.

Відповідно до вимог п.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва , відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.

Згідно з вимогами ст.6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд  упродовж розумного строку   незалежним і

3

безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи "Буров проти Росії" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною.

Суд встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування у розмірі 15000 грн.. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві". Крім того позивач хоча і втратив 45% працездатності, проте не позбавлений можливості працювати на роботах не пов'язаних з фізичним навантаженням та вібрацією. Оскільки судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст..309 п.1 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись при визначені суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму моральної шкоди до 10000 грн..

Доводи відповідача про неможливість відшкодування моральної шкоди у зв"язку із припиненням дії ст. 34 Закону в даній частині Законом „Про державний бюджет України на 2006 рік", не можна прийняти до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 8.11.2005 по справі „Кечко проти України" - держава може вводити призупинення або закінчити виплату , за умови внесення відповідних змін в законодавство і органи державної влади не можуть відмовити у виплаті належних сум.

Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності", відносно відшкодування моральної шкоди на момент вирішення спору не вносились.

Крім того, згідно з ч.4ст2 ЦПК України - закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасником цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.

Правовідносини, що виникли по справі між позивачем та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати і на них поширюються загальні норми цивільного законодавства

Згідно з даним законом всі види відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, відшкодовуються спеціально утвореним для цього органом, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України і який фінансується за рахунок внесків підприємств.

Керуючись ст.ст.307, 309 ч.іп.1, 314 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове задовольнити частково.

4

Рішення Селидівського міського суду Донецької області  від 7 грудня 2006 року змінити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000грн. ( десять тисяч грн.)

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .