Справа № 2-10160/09
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2009 р. Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді – Науменко А.В.,
при секретарі - Запорожець М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» про стягнення суми вкладу, відсотків по договору та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» про стягнення суми вкладу та відсотків по договору, по якому просила стягнути з відповідача на її користь 8580,0 грн. по договору № 240 про внесення внеску ( вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 06 червня 2008 року та 6500,0 грн. по договору № 277 по договору про внесення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 червня 2007 року, а також 3000,0 грн. заподіяної моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі, оскільки дії відповідача щодо неповернення позивачу належних грошових коштів, а саме суми вкладу та відсотків по договору порушують її законні права та інтереси, чим заподіяна моральна шкода.
Відповідач по справі про час, дату та місце судового розгляду неодноразово повідомлявся належним чином, про що свідчать розписки повісток, які знаходяться у матеріалах справи, але жодного разу без поважних причин до суду не з’явився. В задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, що розглядається в господарському суді, ухвалою суду від 21.09.2009 року було відмовлено (а.с.48). Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд за його відсутності - суду не надавали та не заявляли, у зв’язку з чим, суд за згодою позивача вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.
Суд, вислухавши доводи та пояснення позивача, ознайомившись та дослідивши наявні матеріали справи і надані позивачем докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню частково, з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1. - є членом Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» відповідно до членської книжки від 26.04.2006 року (а.с. 20 ).
Як вбачається з наданих позивачем по справі доказів, на підставі договору № 240 про внесення внеску ( вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 06 червня 2008 року та додаткової угоди про збільшення вкладу до договору № 240 від 14 липня 208 року, укладених між відповідачем - Кредитною спілкою «Морське кредитне товариство», в особі Єпіфанової О.О., яка діяла на підставі довіреності № 38 від 22.05.2008 року та позивачем – ОСОБА_1. з іншої сторони, позивач зробила внесок на депозитний рахунок кредитної спілки у розмірі на загальну суму 6500 грн. (а.с. 10-13).
Зазначений внесок був поміщений на депозитний рахунок двома платежами у розмірі 5000,0 грн. та 1500,0 грн., про що свідчать відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру № бн від 06.06.2008 року і 14.07.2008 року (а.с. 21).
Відповідно до пунктів 1.1- 1.2 договору №240 відповідач, що прийняв від позивача внесок на депозитний рахунок, зобов’язується повернути названу суму та проценти на неї на умовах та в порядку встановленим договором. Днем початку дії договору зазначене 06.06.2008 року, днем закінчення строку - 06.06.2009 року.
Пунктами 1.3 та 2.3 договору № 240 встановлене, що процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 32% річних, виплата процентів здійснюється до 10 числа кожного місяця слідуючого за розрахунковим періодом. Суд враховує пояснення позивача, що не зважаючи на незаконне знаходження вказаних грошей вкладу та нарахованих процентів в користуванні відповідача до часу розгляду справи, тобто більше одного року, позивач просить стягнути суму розраховану рівно за рік (6500,0 * 32% = 8580,0) (а.с. 51)
Як було встановлено під час судового розгляду справи за наявними матеріалами, позивач не отримував у відповідача проценти за користування депозитним вкладом на умовах договору № 240.
Крім того, на підставі договору № 277 про внесення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 05 червня 2007 року, укладеного між відповідачем - Кредитною спілкою «Морське кредитне товариство», в особі Гончаренко С.А., який діяв на підставі довіреності № від 07.02.2007 року та позивачем – ОСОБА_1. з іншої сторони, позивач зробила внесок на депозитний рахунок кредитної спілки у розмірі 5000,0 грн. (а.с. 19).
Зазначений внесок був поміщений на депозитний рахунок одним платежем, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № бн від 05.06.2007 року (а.с. 22).
Відповідно до пунктів 1.1- 1.2 договору № 277 відповідач прийняв від позивача внесок на депозитний рахунок, на основі зворотності та платності. Днем початку дії договору зазначене 05.06.2007 року, днем закінчення строку - 05.06.2009 року.
Пунктами 3.2 та 3.4 передбачене, що позивач має право отримати один раз на рік доход в розмірі 30 % річних від загальної суми. Вкладник має право, при попередженні відповідача за один місяць до розірвання, по закінченню дванадцяті місяців з моменту укладення даного договору розірвати його.
По закінченню дванадцяті місяців дії договору № 277, позивач звернулася 09.06.2009 року до відповідача з вимогою розірвання цього договору, повернення вкладу та процентів доходу за рік, на що відповідач підтвердив припинення дії договору з 29.06.2009 року ( а.с. 16)
Позивач просить стягнути суму розраховану рівно за рік (5000,0 * 30% = 6500,0). (а.с. 51)
Як було встановлено під час судового розгляду справи за наявними матеріалами, позивач не отримував у від відповідача проценти за користування депозитним вкладом на умовах договору № 277.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки” кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якого є надання фінансових послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 1066 ЦК України положення ЦК України застосовується до інших фінансових установ, в тому числі кредитних спілок.
Суд приймає до уваги, що відповідач - Кредитна спілка «Морське кредитне товариство», є фінансовою установою згідно до свідоцтва про внесення до Державного реєстру фінансових установ № КС 265 від 22ю06.2004 року та здійснює надання фінансових послуг на підставі ліцензії на право залучення внесків (вкладів) №АБ362541 від 08.08.2007 року, які видані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг і дійсно прийняла від позивача гроші на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності.
Частина 2 ст. 1060 ЦК України, вказує, що за договором банківського вкладу незалежного від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. ст. 610 та 611 ч. 4 ЦК України порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання та у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: повернення грошового внеску.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, але незважаючи на це відповідач не виконує свої зобов'язання відмовляється видати позивачу вклад на його вимогу, що суперечить чинному законодавству України.
Судом враховується, що позивачем надсилалися на адресу боржника – відповідача неодноразові заяви з вимогами належного виконання умов вказаних договорів та повернення вкладів і відсотків, які не були виконанні ( а.с. 8, 16, 23-24, 29-30).
Одночасно, судом приймається до уваги, що відповідачу надавалась можливість надавати суду докази, заперечення, обґрунтування, але вони своїм процесуальним правом не скористались за власним бажанням та на свій розсуд, на неодноразові виклики суду не реагували, до суду не з’являлись.
У ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов'язання.
У відповідності до укладеного договору (депозитного договору), позивач є споживачем послуг фінансової установи, тобто згідно ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” є клієнтом, зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.
Відповідно до ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки” внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, тобто позивач по спораві є законним власником свого вкладу та нарахованих щодо нього процентів.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які підтверджуються наявними у справі доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення вказаних сум підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.ст. 60 та 212 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведені обставини заподіяння відповідачем маральної шкоди невиконанням умов названих договорів, тому в частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Звідси, в зв'язку із тим, що позивача на підставі ст. 22 Закону України «Про захист споживачів» та ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, його слід стягнути із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме: судовий збір у сумі 150,8 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130,174, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 525-527, 530, 611-612, 625, 629, 633, 1058, 1061, 1066 ЦК України, ст. 1-2, 23 Закону України «Про кредитні спілки» суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» про стягнення суми вкладу, відсотків по договору та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» ( 65024, м. Одеса, вул. Гоголя, 23, код ЄДРПОУ 26015565) на користь ОСОБА_1 суму вкладу та відсотків по договору № 240 від 06.06.2008 року у розмірі 8580, грн. та по договору № 277 від 05.06.2007 року у розмірі 6500,0 грн.
Стягнути з Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» в дохід держави 150,8 грн.
В задоволенні стягнення з Кредитної спілки «Морське кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення, а також подання апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Науменко А.В.
З оригіналом згідно
Суддя
Секретар