СПРАВА N 2-26

       2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

«21» жовтня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого: судді Кучеренко В.В.

при секретарі – Мазуріній О.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та  ОСОБА_5  про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом  до відповідачок про визнання заповіту посвідченого 04.10.2005 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 - недійсним, внаслідок того, що їх вмерла мати - ОСОБА_7 хворіла психічною хворобою, та не могла сприймати значення своїх дій, а саме укладати заповіт. Також зазначив, що на час укладення заповіту мати була паралізована і у неї не діяла права рука, тому вона не мала змоги підписати заповіт, тобто на оспорюваному заповіті стоїть підпис не спадкодавця.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, пояснив 26 грудня 2005 року померла його мати. Як йому було відомо,  вона складала заповіт, у якому вказувала, що все належне їй майно вона заповідає у рівних частинах йому та ОСОБА_4 мені та відповідачці. Але після її смерті, йому стало відомо, що за місяць до смерті матір’ю  було складено заповіт тільки на ОСОБА_4 вважає, що мати знаходилась у психічно неспроможному стані, і підпис в заповіті виконаний не її рукою, тому просив суд визнати заповіт не дійсним.

Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову.  

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала цілком, пояснила що у матері були підстави змінити заповіт, оскільки позивач ніколи не відвідував матір, фінансово не допомагав. Коли у нього був день народження, то мати прийшла до нього додому щоб поздоровити. Дружина брата її так побила, що вона була у крові. Мати не могла розмовляти через інсульт, але була при пам’яті, всіх впізнавала. Приблизно за 2,5 місяці до смерті мати забажала заповісти все своє майно їй, оскільки вона була з мамою весь час її хвороби. Останні 8 місяців життя матері брата взагалі у мами не було, тому ОСОБА_7 прийняла рішення заповідати все свої майно доньці .

Представник відповідачки заперечувала проти задоволення позову.  

Відповідачка ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилась, однак її представник надав до суду заяву з проханням справу розглянути за його присутності та повному визнанні позову.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, однак будучі допитаною в ході судового слідства зазначала, що з позовом повністю не згодна. Коли вона прийшла до квартири ОСОБА_7, то побачила що вона звичайно не дуже добре володіла руками, як людина її віку, але вона власноруч підписала всі необхідні документи. Вона питала у неї, чому вона позбавляє сина спадщини, на що вона відповіла, що у неї погані відносини з невісткою – дружиною сина, що вона навіть підіймає на неї руки. Також вона говорила, що син зловживає спиртними напоями, не навіщує матір та не доглядає за нею. Також дізнавалась чи не приймає ОСОБА_7 ліки та чи не стоїть вона на обліку. Вона відповіла, що ні. Також казала, про третю дитину, казала, що вона мешкає за кордоном і не буде претендувати на заповіт. Після складання документів, ОСОБА_7 особисто їх переглянула, перечитала та підписала. Через пів-року приходив до позивач, дуже грубо виражаючись, питав, чому мати позбавила його заповіту. Про матір погано відкликався.  

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третю особу, допитавши свідків, суд вважає що позов ОСОБА_3 задоволеною не підлягає у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як встановлено в ході судового слідства, не оспорюється сторонами, та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, сторони є рідними дітьми померлої 26 грудня 2005 року ОСОБА_7

Згідно наданої копії заповіту, посвідченого  04.10.2005 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, померла ОСОБА_7 все своє майно заповідала ОСОБА_4

Допитана в ході судового слідства свідок  ОСОБА_9 суду пояснила, що була сусідкою ОСОБА_7 Може сказати, що 5 років ОСОБА_7 була тяжко хвора, а останній рік взагалі несамовита. Їй відомо в якому стані знаходилась ОСОБА_7 оскільки періодично сидить біля під’їзду, а вона викрикувала, видно було, що хвора людина. Одразу вона була паралізована, а потім вже бачили, що вона несамовита. Також вона була у хворої вдома, коли вона була при пам’яті, а потім вже не бувала. Останній рік перед смертю вона з нею не спілкувались, вона на вулицю майже не виходила.

Допитаний в ході судового слідства свідок  ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сусідом позивача по справі. Йому відомо, що його матір проживала також на пр. 50 річчя  Перемоги. Як сусід, він бачив, що мати була психічно неповноцінна. Він сам не бачив, але чув що вона за машиною ганялась, іноді бачив як матір з невісткою на лавочці сиділа, також чув, що вона десь у Молочанську була. Взагалі останній раз він її бачив роки 4 назад.

Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_11  суду пояснила, що з травня по грудень доглядала ОСОБА_7, була рядом з нею кожен день та ніч. Це було з 12 травня 2005 року по день її смерті. Вона займалась приготуванням їжі, прала, прасувала, взагалі доглядала за жінкою. Вона їла сама, сама до туалету ходила, орієнтувала, де вона знаходиться. Дійсно, в неї була слабкість в ногах, і вона їй іноді допомагала, але вона все розуміла, воли хтось до неї приходив, то вона впізнавала. Вона була відсторонена від домашньої роботи через свою старість, однак могар залишитись сама вдома, свідок відходила по своїм справам.

Допитана в ході судового слідства свідок  ОСОБА_12 суду пояснила, що особисто знала померлу ОСОБА_7, часто до неї їздила, у 2005 році її також бачила. Пам’ятає ОСОБА_7 восени 2005 року, вона добре орієнтувалась і навіть привіти усім передавала. Спочатку ще погано говорила після хвороби, а потім вже краще. ОСОБА_13 – її дочка, завжди до неї приходила, продукти приносила, ОСОБА_14 завжди чекала свого сина, але я жодного разу його у неї не бачила.

Допитана в ході судового слідства свідок  ОСОБА_15 суду пояснила, що особисто знала померлу ОСОБА_7, знала ОСОБА_7 з 1999 року. У 2005 році останній раз приходила до неї, коли уходили, вона просила ще приходити. Вона орієнтувалась, спочатку ще погано говорила після хвороби, а потім вже краще.  

Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_16  суду пояснила, що ОСОБА_7 – її рідна бабуся. Вона лише одного разу після її інсульту зверталась за допомогою до лікарів. ОСОБА_7 мешкала сама. У період часу з жовтня 2000 року по липень 2001 року вона мешкала з нею за її адресою, оскільки вона не працювала і мала можливість її доглядати. Потім дуже часто навідувала бабусю, вона ніяких ліків не приймала. Останнього разу, коли вони відмічали її 81 річчя, вона вела себе нормально, адекватно, розуміла, що це її День народження. У бабусі були подруги – з церкви, але частіше її навідувала вона разом зі своєю матір’ю – ОСОБА_4 ОСОБА_3 дуже рідко навідував бабусю і ніколи нічим не допомагав. Наскільки їй відомо, у жовтні 2005 року велись розмови, про те, що мати піклується про бабусю і тому на її користь буде складено заповіт. Те, що підпис бабусі був трохи змінений пояснюється тим, що у неї був парез правої руки.

Допитана в ході судового слідства свідок  ОСОБА_17 суду пояснила, що є двоюрідною сестрою чоловіка ОСОБА_4 Коли були вибори, вона була в комісії. Вони пришли до ОСОБА_7, вона сиділа на кухні і погано, але зрозуміло проказала „Янукович”. Вона сама не змогла поставити підпис, а вона не мала права за неї це зробити, оскільки теж була від сторони Януковича. Їй допомогла підписатись якась жінка, що була в кімнаті. В самій квартирі був безлад, тяжкий запах, було зрозуміло, що тут мешкає хвора людина.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_18  суду пояснив, що він є дільничним лікарем у психдиспансері Він особисто не знав померлу ОСОБА_7, а відвідав її одного разу у 2000 році. Прийшов до неї по заяві її родичів та за направленням дільничного лікаря-терапевта. Їй було поставлено мною діагноз слабоумство, тобто втрата інтелектуальних здібностей особистості, втрата пам’яті, усіх видів мислення, сприйняття. У ОСОБА_7 було зниження всіх фізичних функцій організму, тобто людина не може осмислювати свої дії, виникає розпад особистості – маразм. Після 2000 року не спостерігав за хворою ОСОБА_7 За нею спостерігала дільнична медсестра, вона ж записи робила. Щодо того, чи можливий зворотній процес при захворюваннях такого типу, який був у ОСОБА_7, то може сказати, що на 70-75 % можуть відновлюватись функції руху. Коли у людини стається інсульт, то  зачіпається кора головного мозку, хвороба ОСОБА_7 є наслідком перенесеного інсульту. Коли поставили на облік хвору ОСОБА_7 то в неї був такий діагноз. Щодо того, чи відбулося в її стані поліпшення то має бути проведена судово - психіатрична експертиза. На даний момент він не може відмінити діагноз. Це можна зробити, тільки провівши судово – психіатричну експертизу. Дієздатною ОСОБА_7 можна було визнати тільки після проведення експертизи. Коли ставив на облік ОСОБА_7, то це була тяжка хвора. Медсестра ж писала у картці одне і теж саме, вона реєструвала той факт, що хвора жива.  Підставою для визначення  такого діагнозу хворої є те, що він працює лікарем – психіатром з 1974 року, один раз на п’ять років проходить курси підвищення кваліфікації, має першу категорію, має достатній рівень та кваліфікацію, а також великий досвід роботи, щоб ставити діагнози.  

Допитана в ході судового слідства свідок  ОСОБА_19 суду пояснила, що працює дільничною медсестрою у Мелітопольському психдиспансері та погано пам’ятає хвору ОСОБА_7 Вона спочатку  значилась на іншій дільниці, а потім на її. Вона її навідувала, але конкретно нічого вже не пам’ятає. Ті, записи що робила у амбулаторній картці, робила зі слів сусідів. Іноді сама навідувала хвору. В її обв’язки входить відвідувати хворих на дому, оскільки її направляє лікар. Лікар ставить завдання дізнатись про стан здоров’я хворого, однак вона не доповідаю лікарю після кожного відвідання про стан хворих.

У відповідності до вимог ст.1247 ЦК України, заповіт  складається  у  письмовій  формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа  не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно  до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений  нотаріусом або іншими посадовими, службовими  особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.  

Підставою своїх позовних вимог позивач вказує ст.1257 ЦК України, згідно якої  заповіт, складений особою, яка не мала на це  права, а також  заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи  суд визнає  заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

При вирішенні спору, суд керується положеннями Постанови № 7
Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», згідно яких за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно з висновками акту № 740 первинної посмертної судово - психіатричної експертизи від 12.04.2007 року, наданого Комунальною установою «Обласна психіатрична лікарня», винести рішення про те, чи могла ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту, а саме 04.10.2005 року не є можливим.

В ході судового розгляду справи позивач доповнив свої вимоги, вказавши що підпис в заповіті виконаний не його матір’ю.

З метою підтвердження чи спростування цих обставин, по справі проведено судову почеркознавчу експертизу, згідно висновків якої вирішити питання чи виконаний підпис в  заповіті посвідченому 04.10.2005 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6,  рукою померлої 26 грудня 2005 року ОСОБА_7 не є можливим.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи означене, а також неможливість встановити належність підпису ОСОБА_7 в заповіті та її психічний стан на момент його укладення шляхом проведення відповідних експертиз, суд вирішує справу на підставі зібраних та досліджених в ході судового слідства доказів.  

Оцінюючи посилання позивача на те, що померла ОСОБА_7 на момент складання заповіту не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними, оскільки страждала на ряд захворювань, то суд виходить з того, що у встановленому законом порядку недієздатною вона визнана не була; крім того, була особою похилого віку (на момент укладання заповіту ОСОБА_7 виповнилось 81 рік), тому суд припускає наявність у неї ряду старчих захворювань.

Однак, будучи допитаними в ході судового слідства свідки ОСОБА_11, що здійснювала догляд за ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_15, що знаходились з померлою в дружніх відносинах та навідували її, суду поясняли, що в останній рік свого життя ОСОБА_7 була вже немічною, потребувала стороннього догляду, однак знаходилась в добрій пам’яті, всіх впізнавала, і відповідно могла прийняти вольове рішення, зокрема укласти заповіт.

До пояснень свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_10, суд відноситься критично оскільки ОСОБА_21 свої пояснення надавав суду зі слів позивача, який безумовно є зацікавленим у вирішені справи; свідок ОСОБА_20 зазначила, що останній рік життя ОСОБА_7 вона її не бачила, тому суд не приймає до уваги їх пояснення при вирішенні справи.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом допитаний в якості свідка лікар ОСОБА_18, який у 2000 році поставив померлій у 2005 році ОСОБА_7 діагноз „слабоумство”, що зазначив, що встановлення такого діагнозу не є підставою визнання особи недієздатною, для чого необхідне проведення відповідної експертизи,  при цьому з моменту визначення діагнозу він хвору більше не спостерігав, однак допустив що в її стані можливі поліпшення.

Ті обставини, що ОСОБА_7 на момент укладення заповіту виразила свою дійсну внутрішню волю також підтверджується пояснення позивачки, свідка ОСОБА_16, які хоча і є зацікавленими особами, однак їх доводи узгоджуються з іншими наданими доказами.

Неупередженими на думку суду є пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка безпосередньо посвідчувала заповіт, та підтвердила, що підпис виконаний особисто ОСОБА_7, крім того підтвердила, що заповідач усвідомлювала значення своїх дій, оскільки давала послідовні пояснення з приводу того, чому заповідає все своє майно одній доньці, позбавляючи тим самим інших дітей спадщини.

Таким чином, в ході судового слідства не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що ОСОБА_7, померла 26 грудня 2005 року, на момент складання заповіту, а саме 04 жовтня 2005 року не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, та не підписувала заповіт, тому суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним заповіту на користь ОСОБА_4, посвідченого  приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6      

Керуючись ст.ст.15,57,59,84,107,208,212-215 ЦПК України, ст. ст. 1247,1251-1252,1257  ЦК України,  

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та  ОСОБА_5  про визнання заповіту недійсним повністю відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

Судья: