АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6882 Головуючий у 1-й інстанції: Воробойова А.В.,
2006 р. Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» грудня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В. Ю.,
Суддів: Онищенка Е.А.,
Кримської О.М.,
при секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_8року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України", 3-я особа: ОСОБА_2про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та затримку повного розрахунку, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України"), 3-я особа: ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та затримку повного розрахунку, стягнення моральної шкоди.
В позові зазначав, щоІНФОРМАЦІЯ_2 року був прийнятий на посаду водія-інкасатора відділу організації інкасації та перевезення цінностей в Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", яке ІНФОРМАЦІЯ_3року було перейменоване в філію Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк ".
На підставі наказу НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року його було звільнено за прогул скоєний ІНФОРМАЦІЯ_9 року. Вважає звільнення не законним, оскільки згідно умов трудового договору, він працював 5 днів на тиждень, вихідними днями у нього були субота та неділя. Дні праці на наступний місяць встановлювались заздалегідь і фіксуються у графіку, з яким ознайомлюють працівників. Так, згідно графіку на ІНФОРМАЦІЯ_5 року він повинен був працювати до ІНФОРМАЦІЯ_7 року. ІНФОРМАЦІЯ_12
2
листопада та ІНФОРМАЦІЯ_6 року - субота та неділя - у нього були вихідні дні і до роботи він повинен був стати ІНФОРМАЦІЯ_10року.
З невідомої причини графік змінили і згідно цих змін ІНФОРМАЦІЯ_6 року він повинен був працювати, але адміністрація підприємства про зміни його не повідомила, тому в той день він на роботу не вийшов. ІНФОРМАЦІЯ_10 року був повідомлений про те, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року йому буде зарахований прогул і він буде звільнений.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати наказ НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року про його звільнення на підставі ст.41 п.4 КЗпПУ незаконними і поновити його на роботі на займаній посаді. А також стягнути з відповідача ВАТ "Державний ощадний банк України" на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за час затримки розрахунку за період з ІНФОРМАЦІЯ_11 року по день постановления рішення, виходячи з середнього заробітку 975 грн. на місяць, а також моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Згодом позивач звернувся до суду з додатковою позовною заявою, в якій зазначав, що у ІНФОРМАЦІЯ_13 року йому стало відомо про наказ начальника філії Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Згідно цього наказу при звільненні з нього на користь банку було стягнуто 222 грн.72 коп. З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги, вимогою про визнання недійсним наказу НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду М.Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_8 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ начальника філії Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства " Державний ощадний банк України" НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року про звільнення ОСОБА_1, водія-інкасатора відділу організації інкасації та перевезення цінностей філії - Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк", ІНФОРМАЦІЯ_12 року за прогул без поважних причин ІНФОРМАЦІЯ_9 року, п.4 ст.40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія-інкасатора відділу організації інкасації та перевезення цінностей філії - Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" з ІНФОРМАЦІЯ_12 року.
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про визнання незаконним наказу НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Визнано незаконним наказ начальника філії Запорізького обласного управління відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" ОСОБА_2 НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Стягнуто з ВАТ "Державний Ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 8857 грн. 47 коп. та грошові кошти утриманні наказом НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року в розмірі 222грн.72 коп., всього 9080 грн. 19 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ВАТ "Державний Ощадний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність обставин, просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Крім апеляційної скарги ВАТ "Державний Ощадний банк України" на зазначене рішення суду, ОСОБА_1 теж подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення змінити в частині відмови відшкодування моральної шкоди.
3
Заслухавши в засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ВАТ "Державний Ощадний банк України" та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 районний суд виходив з того що, адміністрацією підприємства не було повідомлено позивача про вихід на роботу в неділю ІНФОРМАЦІЯ_9 року, а тому відсутність на роботу в цей час не можна вважати прогулом без поважних причин. Крім того в порушення вимог ч.3 ст. 43 КЗпП України профспілковий комітет облуправління ВАТ «Державний ощадний банк України» від ІНФОРМАЦІЯ_4 року дав згоду на звільнення ОСОБА_1 без його присутності і належного повідомлення про час і місто засідання.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Районним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи і наданими доказами наступне.
Згідно наказу, начальника філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк» третьої особи по справі ОСОБА_2, за НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року водія-інкасатора відділу організації інкасації та перевезення цінностей філії Запорізьке обласне управляння ВАТ «Ощадбанк» звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин , скоєний ІНФОРМАЦІЯ_9 року.
Згідно з графіком роботи відділу інкасації та перевезення цінностей за ІНФОРМАЦІЯ_5 року позивач повинен вийти до роботи ІНФОРМАЦІЯ_9 року. Однак з цим графіком роботи позивач ознайомлений не був.
Акт адміністрації підприємства , складений ІНФОРМАЦІЯ_7 року згідно якого в книзі нарядів ОСОБА_1 відмовився розписуватися з причин небажання робити в неділю, спростовується особами які його підписали, а саме поясненнями свідків ОСОБА_3. і ОСОБА_4
З огляду наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог трудового законодавства, що з'явилося підставою для скасування наказу про звільнення і поновлення його на роботі у відповідності зі ст. 235 КЗпП України і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу 9 місяців 13 днів в розмірі 8857 грн. 47 коп. Сума стягнення відповідає наданим довідкам і розрахунку.
Крім того районним судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що згідно наказу начальника філії ОСОБА_2 за НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року з заробітної плати ОСОБА_1 утримано 222 грн. 73 коп. за загублений службовий мобільний телефон «Моторола».
Визнаючи вищезазначений наказ незаконним і скасовуючи його районний суд обґрунтовано застосував положення ч.2 ст. 136 КЗпП України і поновив позивачу встановлений ст. 233 КЗпП України строк для оскарження цього наказу.
На думку колегія суд правильно зазначив, що наказ не відповідає вимогам ч. 2 ст. 136 КЗпП України і порушує права позивача, оскільки зазначений наказ було видано після спливу двох тижнів з дня виявленої шкоди.
Разом з тим розглядаючи інші позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд правомірно відмовив в стягненні середньої заробітної плати за час затримки розрахунку оскільки позивачем дійсно не надано доказів існування заборгованості по заробітній платі в жовтні ІНФОРМАЦІЯ_12 року та відмовив в задоволенні моральної шкоди,
3
оскільки позивачем також не надано жодних доказів спричинення йому моральної шкоди.
Посилання апеляційної скарги ВАТ "Державний ощадний банк України" що до не вірності встановлення районним судом обставин справи і неприйняття до уваги порушень з боку позивача трудової дисципліни, невірне тлумачення пояснень свідків є не обґрунтованими, оскільки вони не відповідають встановленим судом фактам і наданим сторонами доказам.
Інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія судців,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від ІНФОРМАЦІЯ_8 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.