Справа № 2-534/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

10 листопада 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі  Іващенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Красноармійську  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ремшахтострой», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, пов”язаної з травмою на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Ремшахтострой», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, пов”язаної з травмою на виробництві .  

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 20.11.2007 року він працював у ТОВ «Ремшахтострой».

14 жовтня 2008 року його було травмовано на виробництві.

З 14 по 24 жовтня 2008 року він перебував на лікуванні в Красноармійській ЦМЛ, де його було прооперовано.

4 грудня 2009 року був направлений на консультацію до нейрохірурга ДОКТМО, після огляду його було госпіталізовано для обстеження та лікування з діагнозом ЧМТ.

23 лютого 2009 року ДОНМУ по психіатрії та психотерапії йому було встановлено діагноз: Е 06.6.

27.02.2009 року МСЕК встановив 40% втрати працездатності з призначенням 3 групи інвалідності безстроково.

Внаслідок небезпечного випадку на виробництві йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. Під час одержання травми, а також подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань,  з'явилася тривога за своє життя. Він став інвалідом III групи, хвороба прогресує.

Поїздки на лікування, консультації у спеціалістів тягнуть за собою великі грошові витрати. Після одержання інвалідності і витрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Кращим стан його здоров'я вже не стане. Він постійно повинен надглядатися у невропатолога, нейрохірурга, ЛОР, окуліста. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 50 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходив із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок травми на виробництві.

23 лютого Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності», яким виключена частина третя статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон), яка передбачала виплату моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Зараз відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України. Так, відшкодування моральної шкоди здійснює роботодавець, про що свідчить положення статті 237-1 КЗпП України: «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагань від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

В даному випадку порушення його прав сталося у сфері трудових відносин, а саме: він одержав травму на виробництві, його вини в одержання травми немає. Після травми значно змінився мій спосіб життя, він не може жити повноцінним життям. Він не спілкується з друзями і знайомими. Все це його дуже сильно пригнічує, він зазнає душевні страждання і переживання, особливо з урахуванням необоротності наслідків травми. Відтепер йому потрібні додаткові зусилля для організації свого життя.

В зв'язку з тим, що він тривалий час знаходився на лікуванні, що підтверджується медичними документами, позивач просить визнати пропуск звернення до суду з поважних причин і продовжити строк для звернення до суду з позовною заявою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

 Представник відповідача – ТОВ «Ремшахтострой» позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні вимоги просив вирішити на розсуд суду.    

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі  ТОВ «Ремшахтострой» з 20.11.2007 року по 27.02.2009 року, був звільнений з роботи за згодою сторін (а.с. 9-12).

14 жовтня 2008 року позивача було травмовано на підприємстві, де він працював, при виконання ним трудових обов”язків.

За наслідками розслідування нещасного випадку було видано акт за формою Н-1 від 17.10.2008 року (а.с. 3-4).

З 14 по 24 жовтня 2008 року він перебував на лікуванні в Красноармійській ЦМЛ, де його було прооперовано (а.с. 5).

4 грудня 2009 року позивач був направлений на консультацію до нейрохірурга ДОКТМО, після огляду його було госпіталізовано для обстеження та лікування з діагнозом ЧМТ (а.с. 6).

23 лютого 2009 року ДОНМУ по психіатрії та психотерапії йому було встановлено діагноз: Е 06.6 (а.с. 8).

Відповідно до довідки МСЕК від 27.02.2009 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково, йому протипоказана важка фізична праця, підземні умови праці, робота на висоті, психоемоційні навантаження, встановлено 40% втрати професійної працездатності, рекомендовано лікування у невропатолога, потребує медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування в зв»язку з трудовим каліцтвом (а.с. 7).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40 % працездатності в зв»язку з травмою. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди заподіяно внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських поряд тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб..

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого,  зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40, втрата працездатності носить безстроковий характер, позивач визнаний інвалідом 3 групи.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ТОВ «Ремшахтострой» на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 14000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов»язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача ТОВ «Ремшахтострой» являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ «Ремшахтострой» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 15,00 грн.

 На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Стягнути з ТОВ «Ремшахтострой», р/р 26007210741890 в Донецькому обласному філіалі АКБ «Укрсоцбанк» в м. Донецьку, МФО 334011, код ОКПО 30418061 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

 Стягнути з ТОВ «Ремшахтострой», р/р 26007210741890 в Донецькому обласному філіалі АКБ «Укрсоцбанк» в м. Донецьку, МФО 334011, код ОКПО 30418061 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

 В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1  до ТОВ «Ремшахтострой» відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя: