Судове рішення 2-845-09 від 06.05.2010

Судове рішення #6537244

Справа № 2-845/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2009 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Топчій Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж про визнання акту незаконним та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому зазначив, що він є споживачем електроенергії, що надає йому відповідач. 11 серпня 2008 року в будинку, якому він проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, було відключено енергопостачання. При цьому він не був присутній, будь-якого акту не складалося. На його звернення до відповідача, йому було повідомлено, про те, що в його будинку виявлено порушення ним ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення (самовільне підключення електропроводки до електромережі ВАТ «Запоріжжяобленерго» в обхід приладу обліку) і лише 12 серпня 2008 року в його присутності працівниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» після відключення було складено відповідний акт № 00097936 та нараховано суму вартості не облікованої електроенергії. Посилаючись на те, що огляд електромережі здійснено у його відсутності, про виявлене порушення йому нічого невідомо, просить скасувати акт № 00097936 від 12 серпня 2008 року про виявлене порушення ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення, стягнути з відповідача моральну шкоду, зобов’язати відповідача підключити його будинок до електромережі.

У судовому засіданні позивач просить позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи, оцінивши у сукупності письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем електроенергії, постачання якої в його будинок здійснюється відповідачем.

Перелік прав споживача електричної енергії міститься в п. 41 ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення.

11 серпня 2008 року при огляді представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» виявлено самовільне підключення ОСОБА_1 до електромережі ВАТ «Запоріжжяобленерго» з метою без облікового споживання електроенергії, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каспійська, буд. 13. По факту виявленого порушення складений акт № 00095497 від 12 серпня 2008 року про порушення споживачем ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Пунктами 48, 53 ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ОСОБА_2), передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, а також за пошкодження приладу обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 цих ОСОБА_2), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

Як вбачається з оскаржуваного акту відповідач його підписав.

Пунктом 35 ОСОБА_2 передбачено, що електропостачальник має право відключити споживача у разі самовільного підключення до електричної мережі.

Вартість недорахованої електричної енергії обчислюється відповідно до ОСОБА_3 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затвердженою Постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за № 782/12656 (далі ОСОБА_3), та складає 1586 грн. 43 коп.

Нормою ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 42 ОСОБА_2 визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору.

Таким чином, на підставі акту електропостачальник має право відключити споживача від електропостачання, а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

Установивши, що порушення ОСОБА_1 ОСОБА_2 полягає в безобліковому споживанні електроенергії, відповідачем було складено акт № 00095497 від 12 серпня 2008 року.

Із поданої позовної заяви вбачається, що підставою позову та предметом спору стала правомірність складання акта про порушення позивачем ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення працівниками ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Оспорюваний акт про порушення ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення ВАТ «Запоріжжяобленерго», складено працівниками ВАТ «Запоріжжяобленерго», які діяли як посадові особи і на підставі відповідних положень вказаних вище ОСОБА_2.

Таким чином, оскарження дій лише щодо факту складення акту, як і самого акту, які не встановлюють для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались дії, рішення, які є обов'язковими до виконання, при вирішенні яких суд зобов'язаний буде дати оцінку вказаному акту.

Відповідно до п. 7 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії в установленому законом порядку може бути оскаржено рішення енергопостачальника щодо визначення розміру та порядку відшкодування збитків, завданих йому внаслідок викрадення електричної енергії.

Сам по собі акт про порушення правил користування електричною енергією не порушує права чи та законні інтереси позивача, законом не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як оскарження його до суду, само рішення про визначення розміру збитків, позивач не оскаржив.

Стаття 24 Закону України "Про електроенергетику" та п.п. 43-47 ОСОБА_2 не передбачають права споживача на відшкодування моральної шкоди за тимчасове припинення електропостачання електропостачальником, а передбачені інші види відповідальності, якщо тимчасове припинення електропостачання сталося з вини енергопостачальника.

Стаття 714 ЦК України, Закон України "Про електроенергетику", ОСОБА_2, які регулюють правові відносини сторін, та п. 5 ст. 4 Закону Україну "Про захист прав споживачів", який також поширюється на спірні правовідносини, передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна

небезпечною для життя, здоров'я продукцією. Судом не встановлено, що переривання енергопостачання квартири є небезпечним для життя і здоров'я, а тому відсутні підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

Дослідивши повно та всебічно всі обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 623, 714 ЦК України, Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Ю.В.Геєць

Судом установлено, що відповідно до договору від 24 червня 2003 року № 359, укладеного між позивачкою та відповідачем, ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити заборгованість за використану електроенергію за актом № 00104205 у розмірі 523 грн. 69 коп. до 24 червня 2004 року з обов'язковою щомісячною оплатою заборгованості в розмірі 43 грн. 64 коп. до 24 числа кожного місяця.

Оскільки ОСОБА_1 зазначена заборгованість своєчасно не була сплачена, 13 вересня 2004 року між нею та відповідачем був укладений договір про погашення заборгованості за поставлену електроенергію та складено графік погашення заборгованості за актом № 00113396 у розмірі 1 691 грн. 54 коп. до 1 вересня 2007 року в розмірі щомісяця по 46 грн. 98 коп. до 1 числа кожного місяця та за актом № 00104205 з вересня 2004 року з лютого 2005 року щомісяця по 13 грн. 34 коп.

Згідно з особовим рахунком ОСОБА_1 станом на листопад 2004 року борг за використану електроенергію становив 133 грн. 20 коп., станом на грудень 2004 року - 68 грн. 77 коп.

Відповідно до п.п. 3.8, 7.2 договору про користування електричною енергією від № 0402187 від 24 травня 2000 року та додаткового договору № 1 від 24 травня 2002 року до зазначеного основного договору відповідачем було надіслане ОСОБА_1 повідомлення про заборгованість, що підтверджується реєстром відправленої рекомендованої кореспонденції Синельниківського РЕМ від 22 жовтня 2004 року, та згідно з умовами п. 3 договору № 816/244 від 13 вересня 2004 року 17 грудня 2004 року будинок ОСОБА_1 був відключений від електропостачання.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пункт 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

ПРАКТИКА

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що мобільний телефон, придбаний ОСОБА_1 мав істотні недоліки, а тому відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" є правові підставі для розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Судом установлено, що 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу мобільного телефону "Nokia 6300" вартістю 1 295 грн. Під час користування телефоном позивач виявив істотні недоліки товару, про що повідомив відповідача.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та у строки, що встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Установивши, що мобільний телефон "Nokia 6300", придбаний ОСОБА_1, мав істотні недоліки, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу зазначеного телефону та повернення сплаченої за нього суми.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що така відповідальність передбачена ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Покладаючи на ПП ОСОБА_2 обов'язок відшкодування завданої моральної шкоди, суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув та не врахував, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи апеляційним судом встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення суду апеляційної інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

У решті - рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пп. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст.ст. 337, 341, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 червня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення розміру і відшкодування

збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення

електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 8 лютого 2006 року № 122 ( 122-2006-п ), та п. 53

ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня

1999 року № 1357 ( 1357-99-п ), обсяг електричної енергії, не

облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування

електричною енергією, визначається за величиною розрахункового

споживання електричної енергії протягом періоду порушення на

підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до

методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної

енергії, затвердженої НКРЕ.

Згідно з п. 5 ОСОБА_3 обчислення розміру відшкодування

збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення

споживачем ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення,

затвердженої постановою Національної комісії регулювання

електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416

( z0919-99 ) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29

грудня 1999 року за № 919/4212, яка була чинною на час виникнення

спірних правовідносин, розрахунок завданих енергопостачальнику

збитків здійснюється за добовою величиною розрахункового

споживання електричної енергії; за кількістю днів з дня останнього

контрольного зняття представником енергопостачальника показів

приладу обліку чи його технічної перевірки до дня усунення

порушення (зокрема, у разі виявлення представником

електропостачальника прихованої електропроводки, пристрою, що

занижує покази приладу обліку, кількість днів обчислюється з дня

останньої технічної перевірки і до дня усунення порушення, але не

більше терміну позовної давності); за тарифами (цінами) для

населення, що діяли у період, за який нараховується розмір

збитків.

Судом встановлено, що позивач позаобліково використовував

електричну енергію через змонтовану на горищі будинку перед

приладом обліку скриту розетку.

Суд на зазначене уваги не звернув та не з'ясував чи можливо

було виявити це порушення при контрольному знятті представником

енергопостачальника показів приладу обліку, чи його можливо

виявити лише в процесі технічної перевірки цього приладу. Оскільки

це має значення для вирішення спору ухвалення судом рішення було

передчасним.

Крім того, судом не взято до уваги, що відповідно до ст.ст. 3

та 4 ЦПК України ( 1618-15 ) особа має право звернутися до суду за

захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів у спосіб,

визначений законами України.

Позивач звернувся до суду з позовом про захист прав

споживача, фактично оскаржуючи акт про порушення правил

користування електричною енергією та надісланий на його ім'я

рахунок.

Перелік прав споживача електричної енергії міститься в п. 41

ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення.

Відповідно до п. 7 Порядку визначення розміру і відшкодування

збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення

електричної енергії в установленому законом порядку може бути

оскаржено рішення енергопостачальника щодо визначення розміру та

порядку відшкодування збитків, завданих йому внаслідок викрадення

електричної енергії.

Суд на зазначене також уваги не звернув та не з'ясував чи сам

по собі акт про порушення правил користування електричною енергією

порушує якісь права чи та законні інтереси позивача, а якщо так,

то чи передбачено законом такий спосіб захисту порушеного права як

оскарження його до суду, так само як і рахунку, виписаного та

підставі прийнятого енергопостачальником рішення про визначення

розміру збитків, якого позивач не оскаржив.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального

права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно

до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) є підставою для скасування

ухваленого судового рішення з передачею справи на новий розгляд.

Оскільки зазначені порушення було допущено судом першої інстанції

і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344

ЦПК України ( 1618-15 ), колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства

"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити

частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 13 жовтня

2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області

від 18 січня 2007 року скасувати і передати справу на новий

розгляд до суду першої інстанції.

3. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі договору № 1543104 про

користування електричною енергією для побутових споживачів

Дніпропетровської області від 24 січня 2003 року, укладеного

сторонами, відповідач здійснює постачання електричної енергії у

квартиру позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1. про

відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 тис. грн., та

апеляційний суд, зменшуючи відшкодування до 300 грн., виходили з

того, що в

результаті неодноразового відключення його квартири від

енергопостачання (31 жовтня, 1 листопада, 4 листопада, 5

листопада, 5 грудня 2003 року з вини Підприємства, унаслідок

перегоряння запобіжників на трансформаторній підстанції),

позивачеві завдано моральну шкоду, яка відповідно до ст. 3 Закону

України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) підлягає

відшкодуванню.

Однак з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони

не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Як встановлено судами, відносини з приводу постачання

електроенергією виникли на підставі договору, укладеного сторонами

24 січня

2003 року, та регулюються ст. 714 ЦК України ( 435-15 ), ст.

ст. 24-27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР )

(далі - Закон) та Правилами користування електричною енергією для

населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від

26 липня 1999 року № 1357 ( 1357-99-п ) (далі - ОСОБА_2).

При укладенні договору сторони обумовили права й обов'язки

кожного з них з приводу постачання електроенергії та

відповідальність за неналежне виконання умов договору

( а.с. 4-7)

.

Виходячи з положень ст. ст. 6, 626-631, 526 ЦК України

( 435-15 ) укладений договір є обов'язковим для належного

виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог ЦК України

( 435-15 ) та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) у разі порушення

зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або

законом.

Умови договору сторін, ст. 24 Закону України "Про

електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та пп. 43-47 ОСОБА_2 не

передбачають права споживача на відшкодування моральної шкоди за

тимчасове припинення електропостачання електропостачальником, а

передбачені інші види відповідальності, якщо тимчасове припинення

електропостачання сталося з вини енергопостачальника.

Стаття 714 ЦК України ( 435-15 ), Закон України "Про

електроенергетику" ( 575/97-ВР ), ОСОБА_2, які регулюють правові

відносини сторін, та п. 5 ст. 4 Закону Україну "Про захист прав

споживачів" ( 1023-12 ), який також поширюється на спірні

правовідносини, передбачають право споживача на відшкодування

моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна

небезпечною для життя, здоров'я продукцією (норма ж ч. 2 ст. 22

цього Закону, на яку посилається позивач, не є самостійною

підставою для стягнення моральної шкоди на його користь). Судом не

встановлено, що переривання енергопостачання квартири є

небезпечним для життя і здоров'я, а тому висновок суду про

наявність передбачених Законом України "Про захист прав

споживачів" ( 1023-12 ) підстав для відшкодування відповідачем

моральної шкоди є помилковим.

Оскільки такого виду відповідальності енергопостачальника за

порушення умов договору як відшкодування споживачу електроенергії

моральної шкоди не передбачає й укладений сторонами договір.

Підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, правильно встановивши фактичні обставини справи,

суди неправильно застосували норми матеріального права, що

відповідно до ст. 341 ЦПК України ( 1618-15 ) є підставою для

скасування постановлених судових рішень та ухвалення нового

рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 344 ЦПК України ( 1618-15 ),

ст. ст. 6, 611. 626-631, 526, 714 ЦК України ( 435-15 ), ст. ст.

24-27 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), ч. 5

ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ),

колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України

вирішила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства

"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровська

від

25 червня 2007 року та рішення апеляційного суду

Дніпропетровської області від 26 листопада 2007 року скасувати,

ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1до відкритого акціонерного

товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про

відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А.В. Гнатенко

Судді: Л.I. Григор'єва

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

4. Про захист прав споживача

N 6-14314св07, 28.05.2008, Ухвала суду, Верховний Суд України

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що складений відповідачем акт та нараховані на його підставі збитки є недійсними, оскільки Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ОСОБА_2), не встановлено відповідальності споживачів за зміну схеми підключення будинку споживача до електромережі.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідно до п. 42 ОСОБА_2 та умов укладеного між сторонами договору позивачка зобов'язана дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору і несе відповідальність за зміну схеми підключення лічильника до електромережі.

Цей висновок апеляційного суду грунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, пунктом 42 ОСОБА_2 визначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору.

Апеляційним судом встановлено, що факт порушення ОСОБА_2 мав місце і відповідач при складенні акту від 22 листопада 2006 року діяв в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст.ст. 335, 337 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, апеляційний суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Апеляційного суду Херсонської області від 16 травня 2007 року залишити без змін.

5. Про відшкодування збитків, завданих позаобліковим споживанням електроенергії

N 6-1245св08, 14.05.2008, Ухвала суду, Верховний Суд України

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідач є споживачем через приєднану електромережу електроенергії, постачання якої в його будинок здійснює позивач.

Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24 - 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року №1357, та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - ОСОБА_3), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 .

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" та Правилами.

Таким чином, судами встановлено, що в сторін виникли договірні правовідносини.

Виходячи з положень ст. ст. 6, 626 - 631, 526 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 53 ОСОБА_2 розмір збитків, завданих енергопостачальникові порушенням правил користування електроенергією, розраховується за добовою величиною розрахункового споживання електроенергії та за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку, до моменту усунення порушення за тарифами, які діяли у розрахунковий період. Розмір відшкодування збитків згідно з Правилами, обчислюється за Методикою.

Судом установлено, що 19 липня 2006 року представниками ВАТ "Донецькобленерго" встановлено факт позаоблікового споживання електроенергії шляхом приєднання електропроводу до опори електромережі та встановлення додаткового електровводу в будинок поза приладами обліку, що є порушенням п. 2 та п. 9 ОСОБА_2, про що складено акт № 72047.

На підставі підп. 6 п. 3.1, абз. 2 підп. "а" п. 3.3 ОСОБА_3 енергопостачальником визначено розмір заподіяних збитків у сумі 4 403 грн.

81 коп. за 181 день з дати останньої технічної перевірки електроустановок представником енергопостачальника та виходячи з добової величини розрахункового споживання електроенергії, який визнано судом правильним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що акт про порушення ОСОБА_2 було складено на підставі

п. 53 цих ОСОБА_2 та відповідно до ОСОБА_3 правильно визначено розмір завданих відповідачем збитків за період з моменту останньої технічної перевірки електроустановок представниками енергопостачальника.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. При цьому збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Таким чином, порушене право позивача щодо відшкодування йому збитків, завданих відповідачем у зв'язку з порушенням ним ОСОБА_2 шляхом самовільного підключення до електромережі, підлягає захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що самовільний провід, який проведений до будинку, не був у момент перевірки під'єднаний до електромережі, а тому, на його думку, факту позаоблікового використання та порушень ОСОБА_2, зазначених у акті від 19 липня 2005 року № 072047, позивачем не було доведено належним чином.

При цьому апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що сам факт порушення умов монтажу як і самовільне підключення проводів до електромереж поза приладом обліку є порушеннями ОСОБА_2, пункт 48 яких передбачає, відповідальність споживача за розкрадання електричної енергії при самовільному підключенні до електричних мереж та споживанні електричної енергії без приладів обліку; а п. 42 ОСОБА_2 зобов'язує споживача електричної енергії дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про користування електричною енергією, забезпечувати належний технічний стан і безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів, оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору й цих ОСОБА_2, узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки.

За таких обставин апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення ним справи й помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, ст. ст. 24 - 27 Закону України "Про електроенергетику", колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2007 року скасувати, залишити в силі рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 липня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

6. Про захист прав споживачів

N 6-10107св08, 06.08.2008, Ухвала суду, Верховний Суд України

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1. проживає у АДРЕСА_1 і є споживачем електроенергії, яку постачає Серговська філія ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".

14 жовтня 2007 року вийшов з ладу належний їй телевізор "Соні", вартість ремонту якого складає 103 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. та стягуючи на її користь вартість ремонту телевізора - 103 грн., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що поломка телевізора (пошкоджено блок живлення) сталася з вини відповідача - унаслідок постачання електроенергії неналежної якості, а саме через перепад напруги в електромережі, у зв'язку з чим відповідно до п. 43 ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року, №1357 (далі - ОСОБА_2) енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну.

Однак з такими висновками не можна погодитися, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як установлено судом, відносини сторін виникли на підставі договору про постачання електроенергії, які регулюються нормами ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику" (далі - Закон) та Правилами.

Відповідно до вимог ст. 714 ЦК України, ст. 24 Закону та пп. 37, 41, 43, 46 ОСОБА_2 споживач має право на отримання електроенергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами та на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, а енергопостачальник зобов'язаний забезпечувати надійне та безперервне постачання електричної енергії згідно з умовами договору, а у випадку порушення умов договору, зокрема, у разі відпуску електроенергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у договорі, чи надання послуг, що за якістю не відповідають вимогам нормативно-технічних документів, несе відповідальність згідно із законодавством та договором, у тому числі і за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення повинен був вирішити питання про те, чи мало місце порушення енергопостачальником умов договору і постачання електроенергії неналежної якості, параметри якої не відповідають нормативно-технічним вимогам, наявність вини енергопостачальника в заподіянні шкоди майну споживача, причину виходу з ладу телевізора та наявність причинного зв'язку між діями енергопостачальника щодо постачання електроенергії неналежної якості й поломкою телевізора та дотримання порядку оформлення порушення умов договору, передбаченого пп. 49-51 ОСОБА_2.

Дійшовши висновку про вину енергопостачальника в порушенні умов договору щодо постачання електроенергії неналежної якості і виходу у зв'язку з цим з ладу телевізора позивачки (через перепад напруги в електромережі), суд посилався на квитанцію Кіровського міського комунального підприємства про ремонт блоку живлення телевізора "Соні", запис у журналі Кіровського відділення Первомайських РЕМ щодо повідомлення ОСОБА_1. (АДРЕСА_1) про високу напругу в електромережі, показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та акти від 15 і 18 жовтня 2007 року щодо причин перепаду напруги.

При цьому, всупереч вимогам ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України суд залишив поза належною оцінкою заперечення відповідача про відсутність вини енергопостачальника з огляду на причини перенапруги, зазначені в акті від 15 жовтня 2007 року ( а.с. 16), та про призначення експертизи для з'ясування судом питання про причини пошкодження телевізора, ураховуючи, що вона потребує спеціальних знань, а також витребування доказів для встановлення факту перепаду напруги в електромережі, хоча зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, ураховуючи підстави для притягнення відповідача до відповідальності, передбачені ст. ст. 610, 611, 614, 623 ЦК України, та положення п. 47 ОСОБА_2, відповідно до якого енергопостачальник не несе відповідальності за тимчасове припинення постачання електричної енергії, постачання електричної енергії, параметри якості якої не відповідають показникам, зазначеним у договорі, або за шкоду, заподіяну споживачу, якщо доведе, що вони виникли не з його вини, а внаслідок дії обставин непереборної сили або з вини споживача.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не усунув, у зв'язку з чим ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити частково.

Рішення Кіровського міського суду від 24 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.І. Григор'єва

Судді: В.І. Гуменюк

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

7. Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за договором про користування електричною енергією

N 6-26536ск07, 29.10.2008, Ухвала суду, Верховний Суд України

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про відшкоджування матеріальної і моральної шкоди та за позовними вимогами ОСОБА_2, суд, усупереч вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, не зясував характер правовідносин, що виникли між сторонами, є ці правовідносини договірними чи деліктними, та застосував норми закону, які регулюють різні види правовідносин, - ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, Закони України "Про захист прав споживачів" та "Про електроенергетику", ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ВАТ "Прикарпаттяобленерго" 2 029 грн. 80 коп. матеріальної шкоди, заподіяної споживачу електроенергії, суд виходив з того, що відключення будинку позивача від енергопостачання з 17 лютого 2004 року до 20 лютого 2007 року було проведено працівниками відповідача з порушенням п. 36 ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ОСОБА_2 1999 року), а тому відповідач на підставі п. 44 ОСОБА_2 1999 року несе відповідальність перед позивачем у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії, а з лютого 2006 року - у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду неможна.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" та п. 44 ОСОБА_2 1999 року (у редакціях, що діяли на час відключення) у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника останні несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Зміни щодо розміру відповідальності енергопостачальників з п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії до розміру двократної вартості були внесені у Закон "Про електроенергетику" 23 червня 2005 року та набрали чинності 22 липня 2005 року, а у ОСОБА_2 1999 року - у січні 2006 року.

При обчислені розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок неправомірного переривання постачання електричної енергії, суд не врахував зазначених змін в законодавстві та не встановив, з якого часу розмір відповідальності енергопостачальника був зменшений до розміру двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції від 1 грудня 2005 року) передбачено, що споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечними для життя і здоров'я людей товарами, роботами послугами (небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією) у випадках, передбачених законодавством.

Розглянувши спір, суд не з'ясував наявність чи відсутність підстав, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди.

На зазначені порушення норм матеріального й процесуального права, допущені судом першої інстанції, не звернув уваги й апеляційний суд, залишивши рішення без змін.

З огляду на викладене, враховуючи що порушення норм матеріального й процесуального права допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі Лисецького району електричних мереж задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 4 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Патрюк

Судді : І.С. Берднік

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

8. Про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди

N 6-14131св08, 19.11.2008, Ухвала суду, Верховний Суд України

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі - ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго") про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що між нею та відповідачем був укладений договір від 24 травня 2000 року № 0402187 про надання послуг із постачання електроенергії. Відповідно до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався забезпечувати постачання електроенергії в її будинок АДРЕСА_1.

13 вересня 2004 року між нею та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" був укладений договір про погашення заборгованості за постачання електроенергії щомісяця в розмірі 62 грн. 79 коп. Свої зобов'язання за зазначеним договором вона виконувала належним чином, однак ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" у порушення вимог п. 27 ОСОБА_2 користування електроенергією 17 грудня 2004 року відключило її будинок від постачання електроенергії.

Посилаючись на те, що незаконним відключенням її будинку від постачання електроенергії їй була завдана моральна шкода та порушені її права споживача, просила стягнути на її користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 440 грн. неотриманого прибутку, 5 156 грн. 20 коп. штрафу за непостачання електроенергії.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2008 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на її користь 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 054 грн. 54 коп. штрафу.

У касаційній скарзі ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка не мала заборгованості з оплати послуг із постачання електроенергії та що відповідач відключив її будинок від постачання електроенергії без достатніх підстав, а тому відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на відшкодування завданої моральної шкоди та сплати штрафу в розмірі п'ятикратної вартості невідпущеної електроенергії.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що відповідно до договору від 24 червня 2003 року № 359, укладеного між позивачкою та відповідачем, ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити заборгованість за використану електроенергію за актом № 00104205 у розмірі 523 грн. 69 коп. до 24 червня 2004 року з обов'язковою щомісячною оплатою заборгованості в розмірі 43 грн. 64 коп. до 24 числа кожного місяця.

Оскільки ОСОБА_1 зазначена заборгованість своєчасно не була сплачена, 13 вересня 2004 року між нею та відповідачем був укладений договір про погашення заборгованості за поставлену електроенергію та складено графік погашення заборгованості за актом № 00113396 у розмірі 1 691 грн. 54 коп. до 1 вересня 2007 року в розмірі щомісяця по 46 грн. 98 коп. до 1 числа кожного місяця та за актом № 00104205 з вересня 2004 року з лютого 2005 року щомісяця по 13 грн. 34 коп.

Згідно з особовим рахунком ОСОБА_1 станом на листопад 2004 року борг за використану електроенергію становив 133 грн. 20 коп., станом на грудень 2004 року - 68 грн. 77 коп.

Відповідно до п.п. 3.8, 7.2 договору про користування електричною енергією від № 0402187 від 24 травня 2000 року та додаткового договору № 1 від 24 травня 2002 року до зазначеного основного договору відповідачем було надіслане ОСОБА_1 повідомлення про заборгованість, що підтверджується реєстром відправленої рекомендованої кореспонденції Синельниківського РЕМ від 22 жовтня 2004 року, та згідно з умовами п. 3 договору № 816/244 від 13 вересня 2004 року 17 грудня 2004 року будинок ОСОБА_1 був відключений від електропостачання.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пункт 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.

Дослідивши повно та всебічно всі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2008 року скасувати, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_11

Судді: ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

Про визнання незаконним та скасування акта про порушення правил користування електроенергією, визнання недійсним договору про реструктуризацію боргу

N 6-6539св08, 04.02.2009, Ухвала суду, Верховний Суд України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого ОСОБА_16,

суддів: ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ОСОБА_9, ОСОБА_7,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" (далі - ВАТ ЕК "Миколаївобленерго") до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" про визнання незаконним та скасування акта про порушення ОСОБА_2 користування електроенергією, визнання недійсним договору про реструктуризацію боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 4 лютого 2008 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2007 року ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка порушила ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення (далі - ОСОБА_2), а саме безобліково споживала електроенергію через відсутність пломби енергонагляду, перевернення кожуха електролічильника, накидання дротів навантаження від шкільної майстерні до зернодробарки, про що складено акт Б-3822 від 25 грудня 2006 року та нараховано розмір завданих енергопостачальнику збитків у сумі 2 956 грн. 32 коп., які відповідачка добровільно не сплачує.

Під час розгляду справи ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" змінило позовні вимоги й просило стягнути з ОСОБА_1 2 753 грн. 63 коп. на відшкодування збитків.

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" і просила визнати недійсним акт Б-3822 від 25 грудня 2006 року та скасувати його, звільнити її від сплати нарахованих збитків, визнати недійсним договір про реструктуризацію боргу та стягнути на її користь 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2007 року первісний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" 2 753 грн. 63 коп. на відшкодування збитків; зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсним договір про реструктуризацію боргу від 28 грудня 2006 року, укладений між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" та ОСОБА_1, у решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 4 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми на відшкодування збитків змінено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 600 грн. 73 коп., у решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" просить зазначене рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктами 48, 53 ОСОБА_2 користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ОСОБА_2), передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, а також за пошкодження приладу обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 цих ОСОБА_2), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

Абзацами 4, 5 п. 53 ОСОБА_2 визначено, що розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до ОСОБА_7, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ).

Постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за № 782/12656, затверджено ОСОБА_7 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - ОСОБА_7).

Згідно з підп. "а" п. 3.3. Методики розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється, зокрема, за кількістю днів, а саме, у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 4, 6 (якщо самовільне підключення було здійснено таким чином, що представники енергопостачальника могли виявити його при проведенні контрольного огляду засобу обліку) п. 3.1 ОСОБА_7 - з дня останнього контрольного огляду засобу обліку до дня усунення порушення, але не більше загальної кількості днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. Якщо споживач встановив пристрій, що занижує покази засобу обліку, порушив умови монтажу, здійснив самовільне підключення поза приладом обліку прихованою електропроводкою, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду засобу обліку не мали можливості, то споживачу робиться перерахунок за користування електричною енергією з дати останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію (у разі, якщо технічний огляд у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дати виявлення порушення не проводився), але не більше ніж за три роки.

Установивши, що порушення ОСОБА_1 ОСОБА_2 полягає в безобліковому споживанні електроенергії шляхом накидання дротів навантаження від шкільної майстерні до зернодробарки, через відсутність пломби енергонагляду, перевернення кожуха електролічильника, що підтверджується актом № Б-3822 від 25 грудня 2006 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідачки 2 753 грн. 63 коп. збитків, нарахованих позивачем за період з дня проведення представником енергопостачальника останньої технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення на підставі вищезазначеної ОСОБА_7.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позовні вимоги ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" частково, не навів мотивів, за якими вважає неправильними висновки суду першої інстанції, не звернув уваги на відповідні положення ОСОБА_7 з огляду на спосіб порушення ОСОБА_1 ОСОБА_2 і безпідставно визначив розмір збитків лише за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань приладу обліку.

За таких обставин рішення апеляційного суду Миколаївської області від 4 лютого 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 4 лютого 2008 року скасувати, рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 7 листопада 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_16

Судді: ОСОБА_17

ОСОБА_18