„T „V „B „@ „L „@

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    04 серпня 2009 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого Ткач О. І.

суддів Ходоровського М. В., Гірського Б. О.

при секретарі Танцюрі О. В.

з участю ОСОБА_1 ., адвоката ОСОБА_2 .,

приватного нотаріуса Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_3 ., адвоката ОСОБА_4 .

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу  за апеляційною скаргою   ОСОБА_1  на рішення Заліщицького районного суду від 27 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа без самостійних позовних вимог приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_3  про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та договору дарування житлового будинку, відшкодування шкоди,  ?

В С Т А Н О В И Л А:

 У грудні 2008 року   ОСОБА_1 . пред’явила позов до ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 ., третя особа без самостійних позовних вимог приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_3 . про  визнання недійсними договору дарування земельної ділянки і договору дарування житлового будинку, відшкодування збитків в сумі 19877,50 грн. та моральної шкоди в сумі10000 грн.

Позивачка зазначила, що 27 листопада 2001 року приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_3 . було посвідчено договір дарування земельної ділянки, за яким дарувальник ОСОБА_6 . подарував, а обдаровані вона та ОСОБА_5 . прийняли в дар земельну ділянку площею 0,0608 га в межах згідно з планом, що знаходиться на території Заліщицької міської ради АДРЕСА_1 . Цього ж дня було посвідчено й  договір дарування будинку ‡‚ АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_7 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_6 . з однієї сторони та ОСОБА_5 .  і нею з другої сторони.

Посилаючись на те, що ці договори укладені внаслідок обману, насильства з боку відповідачів, є удаваними угодами, позивачка просила її вимоги задовольнити.

Рішенням Заліщицького районного суду від 27 квітня 2009 року у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору дарування відмовлено.

Додатковим рішенням Заліщицького районного суду від 22 червня 2009 року відмовлено ОСОБА_1 . у задоволенні позовних вимог: про визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 27 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 ., що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м. вартістю 19 877 грн.; про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 27 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 ., площею 0,0608 га, що знаходиться на території Заліщицької міської радив АДРЕСА_1 ; щодо зобов’язання ОСОБА_6 . та ОСОБА_7 . укласти з ОСОБА_1 . договір купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 . та ОСОБА_3 . 19 877 грн. 50 коп. збитків у подвійному розмірі та 10 000 грн. моральної шкоди солідарно.     Витрати по даній справі покладено на сторони в тих розмірах, в яких вони понесені.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 .. просить скасувати рішення Заліщицького районного  суду від 27 квітня 2009 року як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги її доводи про те, що договори дарування будинку та земельної ділянки є удаваними.

Судом залишено поза увагою її доводи про неможливість сумісного проживання в одному будинку з відповідачем ОСОБА_5 . через його погану поведінку.

Безпідставно відхилені її клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та про витребування з УМВС України в Тернопільській області довідки про судимість ОСОБА_5 .

Крім того, висновок суду про те, що вона пропустила строк позовної давності не відповідає дійсності, адже вона дізналася про порушення своїх прав лише коли звернулася за правовою допомогою у 2008 році.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи учасників апеляційного розгляду справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

    Відмовляючи у задоволені позовних вимог,  суд виходив з того, що оскаржувані договори дарування було укладено з дотриманням вимог діючого на час їх укладення законодавства. Позовні вимоги пред’явлені по спливу строку позовної давності.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Згідно зі ст. 58 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.), якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

За вимогами ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.    

Судом встановлено, що 27 листопада 2001 року приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу ОСОБА_3 . були посвідчені договір дарування земельної ділянки, за яким дарувальник ОСОБА_6 . подарував, а обдаровані ОСОБА_5 ., ОСОБА_1 . прийняли в дар земельну ділянку площею 0,0608 га в межах згідно з планом, що знаходиться на території Заліщицької міської ради АДРЕСА_1  та договір дарування будинку ‡‚ АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_7 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_6 . з однієї сторони та ОСОБА_5 ., ОСОБА_1 .- з іншої сторони. Дії учасників угод були спрямовані саме на укладення договорів дарування.

    Дані обставини стверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі показами приватного нотаріуса ОСОБА_3 ., який пояснив, що після складання проектів договорів позивачка ОСОБА_1 . їх прочитала після чого підписала, показами самої позивачки ОСОБА_1 ., яка не заперечила факту підписання договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані договори дарування були укладені відповідно до вимог діючого на той час Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 року, підстав для визнання їх недійсними, з мотивів наведених позивачкою, немає.

Доводи апелянта про те, що договори дарування були укладені внаслідок насильства є безпідставні, так як на підтвердження цієї обставини позивачкою не представлено жодного доказу а твердження про нанесення ОСОБА_5 . їй тілесних ушкоджень у 1995 році не має правового значення для вирішення спору, адже згідно пояснень позивачки намір придбати будинок виник у  2001 році.

    Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою не представлено жодного доказу про те, що оскаржувані договори укладено з метою приховати договори купівлі-продажу чи вони укладені внаслідок обману.

    Окрім цього, колегія суддів вважає, що посилання позивачки на недійсність договорів водночас з підстав їх удаваності, укладення внаслідок обману, насильства само по собі вказує на безпідставність вимог позивачки.

      Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачкою строку позовної давності. Із  матеріалів справи вбачається, що оскаржувані договори дарування укладені 27 листопада 2001 року а з позовом в суд позивачка звернулася 31 грудня 2008 року. Ухвалою Заліщицького районного суду від  24 червня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_5 . до ОСОБА_1 . про реальний розподіл будинковолодіння ‡‚ АДРЕСА_1  між ОСОБА_1 . та ОСОБА_5 . було затверджено мирову угоду  про реальний розподіл цього будинку, згідно якої сторонам виділено по ? частині. Отже наведене стверджує, що позивачці було відомо, що вона є власником ? частини будинковолодіння, що був предметом оскаржуваного договору дарування.

    Інші доводи апелянта також не дають підстав вважати, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

„T „V „B „@ „L „I „L „@:

 Апеляційн у скаргу ОСОБА_1  відхилити.

 Рішення Заліщицького  районного суду від 27 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий -

Судді -