У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.03.07 Справа №22/242/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: Нестеренко В.В., довіреність № 14 від 16.01.2007 р.,
відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_5,
ОСОБА_2, ордер б/н від 29.03.2007 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Чкалове Веселівського району Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2006 р. у справі №22/242/06,
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського району електричних мереж, смт. Веселе Запорізької області,
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Чкалове Веселівського району Запорізької області,
про стягнення 958,48 грн. вартості недоврахованої електричної енергії,
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду № 980 від 28.03.2007 р. колегією суддів у складі: головуючого судді Федорова І.О. (доповідач), суддів: Радченко О.П., Шевченко Т.М. справу № 22/242/06 прийнято до свого провадження.
За клопотанням представників сторін судове засідання проводилося без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, за їхньою згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2006 р. у справі №22/242/06 (суддя Скиданова Ю.О.) задоволено позов ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського РЕМ до ПП ОСОБА_1 про стягнення 958,48 грн. вартості недоврахованої електричної енергії.
Відповідач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому посилається на те, що акт НОМЕР_1, який складено позивачем, не відповідає Правилам користування електричною енергією, зокрема, в ньому не зазначено змісту виявленого порушення, посилань на відповідний пункт цих Правил. До того ж, цей акт не підписаний відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що виявлені порушення обліку електроенергії сталися не з його вини, про що він повідомляв позивача, однак останній ці посилання не перевірив та відповіді відповідачу не надав. Також, відповідач не погоджується з посиланнями позивача в якості правової підстави позовних вимог на ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 193 ГК України, оскільки ці норми не передбачають стягнення грошових сум.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення скасувати, а в позові відмовити. Зазначає, що електролічильник на час перевірки 19.04.2006 р. знаходився в опломбованій шафі і цілісність цих пломб порушена не була, а тому неправильне підключення електролічильника могло статися лише з вини працівників позивача, які здійснювали установку електролічильника 24.11.2005 р.
Представником позивача в судовому засіданні надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає викладені в ній доводи необґрунтованими та просить в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. Так, в акті НОМЕР_1 чітко зазначене порушення, яке призвело до того, що електролічильник враховує лише 1/3 частину спожитої енергії. Виявлена непрацездатність електролічильника враховуючи, що власником і відповідно відповідальною особою є абонент, є порушенням п. 6.40, пп. 4, 5, 9, 20 п. 10.2, пп. 1 п. 10.3 Правил користування електричною енергією. Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів того, з якого часу засіб обліку працює неналежним чином вважає безпідставними, оскільки розрахунок недоврахованої електроенергії проведено від дня останньої технічної перевірки - 24.11.2005 р. Щодо посилань відповідача на лист Національної комісії регулювання електроенергетики України № 05-34-11/3523 від 05.08.2005 р. позивач зазначає, що цей лист стосується п. 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999р., дія яких не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що акт НОМЕР_1 ним не підписаний, не відповідають дійсності. Також, позивач вказує, що до нього не надходило заяви від відповідача, на яку він посилається в апеляційній скарзі, а сам відповідач не надав доказів направлення її до комісії позивача з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією. Отже, посилання відповідача щодо не розгляду цієї заяви позивачем є безпідставними. До того ж, відповідач не скористався своїм правом і не оскаржив протокол комісії. Також, позивач зазначає, що судом в оскаржуваному рішенні було вказано норми права, на підставі яких стягується сума недоврахованої електроенергії.
Суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі укладено договір НОМЕР_2 про постачання електричної енергії (а.с. 8), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу (споживач), а останній - оплачувати вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 9.7 зазначеного Договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2003 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Відповідно до п. 2 Договору сторони узгодили, що під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.
Під час дії зазначеного Договору відповідачу працівниками позивача установлено лічильник активної енергії, що підтверджується протоколом технічної перевірки електролічильників та вимірювальних трансформаторів від 24.11.2005 р. (а.с. 52). Даний протокол підписано представником Веселівського РЕМ та відповідачем.
Як випливає з пояснень відповідача, наданих господарському суду апеляційної інстанції, даний електролічильник установлено в приміщенні його підприємства.
19 квітня 2006 р. представником позивача в присутності відповідача проведена перевірка дотримання останнім Правил користування електричною енергією, в ході якої встановлено наступне порушення цих правил: «У фазі «В» електролічильник обертається у зворотному напрямку. Облік паспортизовано раніше. Пломби не порушено». За даним фактом складено акт НОМЕР_1 про порушення Правил користування електричною енергією споживачем (а.с. 18). Також в акті зафіксовано показники електролічильника на день складення акту. Акт підписано представником позивача та особисто відповідачем. При цьому, будь-яких пояснень чи зауважень щодо змісту даного акта відповідачем зроблено не було.
На підставі цього акту, комісією позивача з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією визначено вартість недоврахованої електричної енергії в розмірі 958,48 грн., яку належить сплатити відповідачу на користь позивача. Зазначене підтверджується протоколом комісії НОМЕР_3 (а.с. 21). З даного протоколу також вбачається, що позивач був присутній при розгляді вказаного акту та отримав копію протоколу 05.10.2006 р.
Також, 05.10.2006 р. позивач виставив відповідачу рахунок НОМЕР_4 для сплати суми у розмірі 958,48 грн. згідно акту НОМЕР_1
Відповідач зазначену суму на користь позивача не сплатив, в зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вартості недоврахованої електроенергії в сумі 958,48 грн., за яким порушено провадження у даній справі.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
За умовами п. 4.2.5 Договору на постачання електричної енергії НОМЕР_2 р., у випадках порушення ПКЕЕ, споживач сплачує постачальникові електричної енергії вартість недоврахованої електричної енергії, яка розраховується згідно діючих документів, затверджених НКРЕ України.
Відповідно до п. 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. недоврахована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.
В даному випадку, актом НОМЕР_1, який складено позивачем згідно п. 6.41 Правил користування електричною енергією, встановлено факт порушення схеми приєднання приладів обліку електричної енергії, яке призвело до неправильного обліку обсягу електроенергії, спожитої споживачем (відповідачем у справі).
При цьому, посилання відповідача на те, що в акті відсутнє посилання на відповідний пункт Правил користування електричною енергією, відповідають дійсності. Однак, відповідно до п. 6.41 цих Правил єдиною підставою для того, щоб вважати акт недійсним є його непідписання споживачем або, у випадку відмови останнього підписати акт - не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Як зазначено вище, цей акт підписано відповідачем без будь-яких зауважень, а тому він є дійсним.
Відповідно до п. 6.40 вказаних Правил перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості здійснюється відповідно до «Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією», затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 р. № 1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням.
Пунктом 2.7 зазначеної Методики передбачено, що вона застосовується, зокрема, у випадку виявлення зміни або порушення схеми приєднання приладів обліку електричної енергії, знеструмлення однієї або двох фаз в ланцюгах живлення приладів обліку, зміна полярності підключення трансформатора струму.
У випадку виявлення у споживача порушень, що зазначені в п. 2.7 цієї Методики (при наявності всіх пломб на приладі обліку), обсяг недоврахованої електричної енергії визначається за формулами, зазначеними в п. 9 Методики.
Як свідчить розрахунок від 26.05.2006 р. за актом НОМЕР_1 (а.с.20), позивач, визначаючи вартість недоврахованої електроенергії в сумі 958,48 грн., керувався саме вказаними пунктами цієї Методики.
Зазначені дії позивача є правомірними, оскільки відповідають Привалам користування електричною енергією та Методиці обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, а тому вимоги про стягнення 958,48 грн. вартості недоврахованої електричної енергії є такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що вартість недоврахованої електричної енергії за своєю правовою природою є платою за фактично використаний споживачем обсяг електроенергії, який, однак, не враховано або неправильно враховано засобами обліку. Отже, її не можна розглядати, як штрафну санкцію. В зв'язку з цим, посилання позивача на відсутність його вини у порушенні Правил користування електричною енергією не приймається колегією суддів, оскільки наявність чи відсутність вини впливає на визначення правомірності застосування до споживача саме штрафних санкцій.
В даному ж випадку, порушення схеми приєднання електролічильника призвело до неправильного обліку обсягу електроенергії, спожитої відповідачем, тобто останній сплачував не за той обсяг електроенергії, який фактично споживав, а за той, який було обліковано електролічильником.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за апеляційною скаргою відносяться на відповідача.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Чкалове Веселівського району Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2006 р. у справі № 22/242/06 - без змін.