Справа № 22-а-2142 2006р.                                                  Головуючий 1 інстанції

Плєтньов В.В.. Категорія: про виселення

Доповідач: Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2006р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого           - судді Міненкової Н.О.,

суддів                   - Гальянової І.Г., Ларенка В.І.,

при секретарі           - Набока О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 9 лютого 2006р. по справі за позовом виконавчого комітету Київської районної ради м.Харкова до ОСОБА_1 при виселення, -

встановила:

В лютому 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з кв АДРЕСА_1 м.Харкова без надання іншого жилого приміщення як особу, яка самовільно зайняла зазначене приміщення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 березня 1962р. сім"ї ОСОБА_2 - батька відповідача була надана зазначена квартира, та в ній проживали батьки відповідача, які померли. Відповідач мешкає в квартирі без реєстрації та не сплачує комунальні послуги.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 9 лютого 2006р. зазначений позов позивача задоволено. ОСОБА_1 виселений з кв АДРЕСА_1 м.Харкова без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду передавши справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що відповідач самоправно зайняв спірне жиле приміщення, оскільки не надав суду доказів того, що поселившись в квартиру в 1987р., отримав на це згоду батька, який помер 21.11.1990р. та в зв'язку з тим, що відповідач не оплачує проживання в квартирі, не звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання свого права на користування спірним жилим приміщенням та з клопотанням про витребування відповідних доказів.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав:

Згідно до ч.З ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Самоправне зайняття жилого приміщення передбачає відсутність у особи підстав для його зайняття.

Відповідно до вимог ч.І ст.58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, є ордер виданий громадянинові на підставі рішення виконавчого комітету міської, районної в місті, селищної ради.

Позивач, як при зверненні до суду з позовом, так і в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції не заперечував проти доводів відповідача про те, що в спірну квартиру відповідач з батьками поселявся на підставі ордера № НОМЕР_1 виданого виконкомом 15 березня 1962р. про надання його батьку на сім"ю із 3-х осіб в склад якої він входив (а.с.2, 59).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідач на момент надання спірного жилого приміщення був неповнолітнім (а.с.77).

Крім того, позивач в особі свого представника в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечувала того факту, що відповідач з 1987р. мешкає в спірній квартирі.

Зазначені обставини, оскільки вони визнані сторонами, відповідно до ч.іст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Крім того, зазначені обставини свідчать про те, що відповідач в спірне жиле приміщення поселився до смерті свого батька, який був його наймачем та який відповідно до архівної довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву, звертався з заявою, посвідченою 28 червня 1990р. нотаріусом, до Київського паспортного столу м.Харкова з проханням прописати відповідача (а.с.78).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення на зазначені обставини уваги не звернув, при цьому, невірно визначив юридичну природу виниклих між сторонами правовідносин та закон, їх регулюючий, а саме вселення в спірну квартиру відповідача у відповідності до вимог ст..58 ЖК України, тобто у встановленому законом порядку.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог про виселення відповідача із спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення як особи, яка самоправно його зайняла, з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.303, ч.1 п.п.2,4 ст.309, ст.ст.313, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, ст.Л 16 ЖК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 9 лютого 2006р.

В задоволенні позовних вимог виконкому Київської районної ради м.Харкова про виселення ОСОБА_1 з квАДРЕСА_1 м.Харкова без надання іншого жилого приміщення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.