СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 травня 2007 року | Справа № 2-27/11189.1-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Даничев Д.О., дов. № 3, від 15.10.2006 р.,
відповідача: Крупко О.О., дов. № 15/10-012 від 10.01.07 р.,
Юнус Р.М., дов. № 2293/10/10-012 від 19.10.06 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 12 лютого 2007 року у справі №2-27/11189.1-2006А
за позовом Приватного підприємства "Колар" (вул. Садова, 6-26,Дачне, м. Судак,98023)
до Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим (вул. Яблунева, 10,Судак,98000)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2007 у справі №2-27/11189.1-2006А задоволено позов приватного підприємства „Колар” до Державної податкової інспекції у м. Судак про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак №196/1051/10/23-1 від 28.03.2005.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Судак просить постанову суду скасувати, як постановлену з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник вказує, що суд першої інстанції при прийнятті судового рішення не врахував той факт, що податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за серпень 2003, не містить обов’язкових реквізитів, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому позбавляє покупця права на включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару. Крім того, відповідач посилається на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 23.06.2004 про визнання недійсними статутних документів продавця товару –приватного підприємства „Асторія-2003”.
У судовому засіданні представник позивача просив постанову суду залишити без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Представники відповідача просили постанову суду скасувати з підстав, які викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Судак з 26.03.2004 по 21.03 2005 проводилась комплексна документальна перевірка дотримання вимог законодавства про оподаткування ПП „Колар” за період з 28.01.2003 по 31.12.2003.
У ході перевірки встановлені порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме включення до податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 18321822,78 грн. на підставі податкової накладної, виписаної приватним підприємством „Асторія-2003”, яка не містить номера та дати.
За результатами перевірки складено акт №17/23-1/32270140 від 23.03.2005.
На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Судак винесено податкове повідомлення-рішення №196/1051/10/23-1 від 28.03.2005, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27482734,17 грн., у тому числі основний платіж –18321822,78 грн., штрафна санкція –9160911,39 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та приватним підприємством „Асторія-2003” 04.08.2003 був укладений договір купівлі-продажу обладнання, вартість якого склала 109930936,68 грн., у тому числі податок на додану вартість –18321822,78 грн.
Згідно акту прийому-передачі майна від 04.08.2003 продавець (ПП „Асторія-2003) передав покупцю (ПП „Колар”) товар на суму договору.
Продавець надав ПП „Колар” податкову накладну на суму 109930936,68 грн., у тому числі податок на додану вартість –18321822,78 грн., яка не містить порядкового номеру та датована 2003 роком.
На підставі вищевказаної податкової накладної позивач включив суму податку на додану вартість у розмірі 18321822,78 грн. до складу податкового кредиту у податковій декларації за серпень 2003.
Відповідно до п.п.7.5.1 та п.п.7.5.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робот, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робот, послуг), а для бартерних (товарообмінних) операцій –дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після першої з подій, обумовлених п.п.7.3.4 цієї статті.
Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної та дату виписування податкової накладної.
При розгляді справи суд першої інстанції дійшов висновку про те що податкова накладна, яка виписана ПП „Асторія-2003” містить всі необхідні реквізити, оскільки суду була надана копія цієї накладної, яка залишилась у продавця.
Однак з матеріалів справи випливає, що при перевірці позивачем був наданий податковому органу оригінал податкової накладної, який не містив номера та дати її виписки(а.с.7 т.1) .
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оригінал податкової накладної, яка була підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за серпень 2003, та була надана до перевірки, не відповідає вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” та не може бути прийнятий у якості підстави виникнення у платника податків права на податковий кредит. Тому податковий орган правомірно виключив суму податку на додану вартість у розмірі 18321822,78 грн. зі складу податкового кредиту, у зв’язку з чим визначив заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2003 у сумі 18321822,78 грн. та застосував штрафні санкції у сумі 9160911,39 грн.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Доказів того, що позивач звертався до кінця серпня 2003 з відповідною заявою до Державної податкової інспекції у м. Судак, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційній інстанції не надано.
Тому, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відповідності податкової накладної, яка виписана ПП „Асторія-2003” на адресу позивача, нормам Закону України „Про податок на додану вартість”.
Посилання відповідача на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 23.06.2004 про визнання недійсними статутних документів продавця товару –приватного підприємства „Асторія-2003” не приймаються судовою колегією у зв’язку з наступним.
Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та його свідоцтва як платника податку на додану вартість, тим більш припинення юридичної особи з дати, яка була після здійснення господарських операцій, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Наступне задоволення позову стосовно особи, що не сплачувала податки, але була зареєстрована платником податку на додану вартість, при встановлені судом факту здійснення господарської операції, і необізнаності платника податку –покупця з обставинами, які могли бути підставами для вимог до його контрагентів про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, не може бути підставою для покладення відповідальності за несплату податку на додану вартість не на продавця, а на покупця.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Судак підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2007 року у справі № 2-27/11189.1-2006 А скасувати.
У задоволені позову Приватного підприємства "Колар" відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді