Справа № 2-а-2770/2008
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого – судді: Могили А.Б.,
суддів: Григорука О.Б.,
Матуляка Я.П.,
з участю секретаря Винник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги в розмірі 7265,15 грн, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги в розмірі 7265,15 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що щорічна разова грошова допомога, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " у 2004-2007 роках виплачена йому в неповному розмірі. Вважає таку недоплату неправильною, при цьому посилається на Конституцію України, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо виплати зазначеної допомоги.
Представники відповідачів – Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, в судове засідання не з’явився, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями, заперечень проти позову не надіслали.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника та заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги ветеранам війни фінансується з державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про державний бюджет України. Посилається на ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про державний бюджет України. Одночасно вказує, що згідно із положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а згідно ч.1 ст. 100 наполягає на відмову в задоволенні позову. Посилається на п.6 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, яка визначає, що будь-які зобов’язання взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та зобов’язаннями, а витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.
Позивач в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши адміністративний позов, подане заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом війни третьої групи, що підтверджується відповідним посвідченням та не заперечуються відповідачами по справі.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами (ст. 4 Бюджетного кодексу України).
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, згідно з якою щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ст. 44 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" у 2004 році виплата щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни III групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювала в розмірі 130 грн, ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" у 2005, 2006 роках виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни здійснювалась в розмірі 270 грн. Згідно ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога інвалідам війни III групи виплачувалась у розмірі 300 грн.
Вищевказані суми позивачу були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня відповідного року за який здійснювалась виплата. Дані обставини не заперечуються відповідачами і позивачем, тому згідно ч.3 ст. 72 КАСУ факт виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплачених допомог, доказування не підлягають.
Здійснення вказаних виплат в усіх випадках проводилося у відповідності до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2004-2007 роках не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч.3 ст.4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому на думку суду саме вони підлягали до застосовування у спірних правовідносинах. Крім того, суд враховує, що на момент виплати була чинною ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік", яка зупиняла дію на 2007 рік ч.5 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає дії відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради при виплаті допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та законодавства України, а розмір виплат - належним.
Конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки Законом України «Про державний бюджет». А саме, цим законом визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституції України). Застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для інвалідів війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вищезазначені грошові допомоги не могли бути виплачені позивачу у розмірі, що перевищує суму, зазначену в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Посилання позивача на те, що положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" згідно якої виплата зазначеної допомоги інвалідам війни здійснювалась у розмірі 300 грн., рішенням Конституційного Суду України за №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнанні неконституційними, не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" втратила чинність тільки з 09.07.2007 року, так як рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6/рп/2007 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2007 року, на момент виплати позивачу грошових допомог, вищезгадана стаття Закону про державний бюджет була чинною.
Таким чином, при визначені розміру виплати вищезгаданих грошових допомог в 2007 році необхідно керуватись не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
Суд також враховує, що вищезазначені допомоги є разовими, тобто виплачуються щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що позивач отримав зазначені виплати в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2005, 2007 роки, відповідачі правомірно керувались нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачем пропущено, передбачений ст. 257 ЦУ України та ст. 99 КАС України, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання двій відповідачів щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни за 2004,2006 роки неправомірними та стягнення її сум, а тому у задоволені даних вимог позову слід відмовити на підставі ст. 267 ЦК України, ст. 100 КАС України.
На підставі ч.2 ст. 19, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. 44 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік", ст. 34 Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік”, ст. 30 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”, ст. 29 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, керуючись ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 11, 71, 86, 99, 100, ч.3 ст. 160, ст. 162 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
в задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги в розмірі 7265,15 грн, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя А.Б.Могила
Судді: О.Б. Григорук
Я.П. Матуляк
постанова складена в повному обсязі 07.08.2008 року