АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4739/09 Головуючий у 1-й інстанції:Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Приймака В.М.
суддів Гончара О.С., Бабак А.М.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від «14» вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно, виділу частки із спільної сумісної власності та визнання права власності на частку цього майна. Зазначав, що сторони, перебуваючи з 1993 року у шлюбі, в 2002 році придбали 9\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Придбання даного майна вони оформили через договір дарування на ім’я відповідача. В теперішній час стосунки між сторонами погіршились, і тому відповідачка оспорює право позивача на зазначене майно, мотивуючи це тим, що воно не відноситься до спільної сумісної власності, а належить їй на праві приватної особистої власності.
В зв’язку з чим, позивач просив визнати 9/100 часток вказаного домоволодіння спільною сумісною власністю сторін, та визнати за ним право власності на 9/200 часток цього майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від «14» вересня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а отже - на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Вимагаючи визнати 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 спільним сумісним майном, позивач виходив з того, що вказане майно набуте сторонами в період шлюбу. Договір дарування, на підставі якого до відповідача перейшло право власності, було укладено лише формально. Позивач не приймав участі в договорі лише через те, що на час його укладання у ОСОБА_1 був відсутнім паспорт. Матір позивача сплатила відчужувачу домоволодіння ОСОБА_3 2500 доларів США. Ще 18 травня 2009 року ОСОБА_3 уповноважила відповідачку подарувати позивачеві 9/100 даного домоволодіння.
Ці обставини суд першої інстанції на переконання позивача до уваги не прийняв і тому ухвалив незаконне рішення.
Проте з такими запереченнями погодитись не можна з огляду на наступне.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 11.06.2002 року на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 остання, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1, набула право власності на 9/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1.
Тому, з огляду на положення ст. 24 КпШС України, який діяв на час укладення договору, дане майно не належить до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, а належить ОСОБА_2 на праві особистої власності. А тому жодних прав ОСОБА_1 на це майно не має.
Заперечення позивача про те, що він не приймав участь в укладенні договору лише через те, що в нього був відсутнім паспорт, не може бути прийнято до уваги, оскільки ця ймовірна обставина не має жодного правового значення.
Заява ОСОБА_1 про те, що за договір дарування ОСОБА_3 отримала від матері позивача грошові кошти, також за даним позовом не несе правового навантаження, і не може позначитись на рішенні суду, оскільки позивачем не ставилось питання про визнання договору недійсним чи удаваним.
Вказаний договір дарування взагалі позивачем не оспорений. Таким чином, позивач не вимагаючи змінити підстави виникнення цивільно-правових наслідків має за мету змінити ці цивільно-правові наслідки, що не передбачено ЦК України. А тому у судів першої і апеляційної інстанцій відсутні підстави для зміни змісту цивільно-правових наслідків договору дарування спірного майна.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального і процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.
За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж направлення справи на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від «14» вересня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя суддя Суддя
Приймак В.М. Гончар О.С. Бабак А.І.