АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4668/09 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Приймака В.М.

суддів             Гончара О.С., Бабак А.М.

при секретарі         Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі Товариство) про визнання незаконними дій та стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

Уточнивши і доповнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_1 звернувся суд до Товариства з позовом, в якому зазначав, що між сторонами укладено договір страхування наземного транспортного засобу, що є власністю позивача. Позивач належним чином виконав свій обов’язок щодо сплати страхового платежу. 20.09.2007 року сталася ДТП, яка на переконання ОСОБА_1 є страховим випадком. Внаслідок ДТП застрахований автомобіль зазнав ушкоджень, на усунення яких необхідно витратити 130321,45 грн. Проте відповідач, ухиляється від виконання свого обов’язку по сплаті страхової суми, мотивуючи це тим, що на момент ДТП застрахованим автомобілем керувала особа, яку не включено до зазначеного договору страхування. Вважаючи цю відмову незаконною, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача зазначеної суми, 500 грн., витрачених на проведення автотоварознавчої експертизи, та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди в примусовому порядку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій до апеляційного суду Запорізької області апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а отже порушення судом норм матеріального права, просив скасувати зазначене судове рішення, ухваливши нове, яким повністю задовольнити його позов.

Вислухавши доповідача, позивача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Встановлено, що між сторонами 03.07.2007 року укладено договір №42-30007811 добровільного страхування наземного транспортного засобу Subaru Forester рн НОМЕР_1, належного позивачеві на праві власності. Позивач оплатив страховий платіж в сумі 9145,76 грн. За умовами договору у випадку настання страхового випадку максимальний розмір страхової суми складав 148470 грн.

20.09.2007 року сталася ДТП, внаслідок якої застрахований автомобіль зазнав ушкоджень, на усунення яких необхідно витратити 130321,45 грн..

Товариство відмовило позивачеві у виплаті страхової суми з тих підстав, що на момент ДТП застрахованим автомобілем керувала особа (дружина позивача), яку не включено до зазначеного договору страхування.

Дані обставини встановлено судом першої інстанції, і сторонами не оспорюються.

Із обґрунтованістю відмови у виплаті страхової суми погодився й суд першої інстанції, через що й відмовив в задоволенні позову.

ОСОБА_1, вважаючи ці підстави необґрунтованими зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що під час укладання договору страхування страховий агент ОСОБА_2 завірила його у відсутності необхідності у включенні прізвища дружини позивача до п.15.2 договору, яким передбачено перелік осіб, допущених до керування транспортним засобом (надалі ТЗ) відповідно до умов договору. При цьому агент не дивлячись на наполягання ОСОБА_1 посилалась на те, що дружина позивача має стаж керування ТЗ більше 3-х років. Ці обставини підтвердила ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Крім того, позивач вважав, що невключення до зазначеного у договорі переліку осіб його дружини є формальним приводом для невиплати страхової суми, оскільки у випадку наявності її прізвища в договорі ступінь страхового ризику не збільшився б. Дружина позивача внесена в реєстраційне посвідчення ТЗ до переліку осіб, які мають право керування цим ТЗ. Дані документи було надано відповідачам при укладання договору.

Проте з такими запереченнями ОСОБА_1 не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п.15.1 укладеного сторонами договору страхування в графі «Допущені до керування ТЗ відповідно до умов договору будь-які водії на законних підставах із стажем керування більше 3-х років» позначено «НІ». (а.с. 5)

В п.15.2 (поіменний перелік осіб, допущених до керування ТЗ за договором) зазначено лише найменування позивача.

Пунктом 15.4 договору передбачено, що страховик визнає пошкодження ТЗ за умови, що під час його настання за кермом застрахованого ТЗ знаходилась особа, визначена цим договором , як така, що має право керувати застрахованим ТЗ.

Таким чином, сторони письмово дійшли обопільної згоди, що не є страховим випадком пошкодження ТЗ за умови, коли під час його настання за кермом застрахованого ТЗ знаходився непозивач.

Оскільки ДТП сталася під час, коли за кермом застрахованого ТЗ знаходився непозивач, страховий випадок, передбачений умовами договору, не відбувся, а отже відмова відповідача у сплаті страхової суми є законною.

Згідно ст.ст. 981, 982 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі; у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним; істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки сторонами у відповідності до наведених вимог закону укладено письмовий договір, то згідно вимог процесуального законодавство підтверджувати чи спростовувати обставини укладення договору і його умови, зокрема, допустимо лише письмовими доказами.

Тому на переконання колегії суддів, суд першої інстанції законно не прийняв до уваги пояснення свідків щодо умов договору.

Отже, викладені в апеляційній скарзі заперечення позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 вересня 2009 у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий суддя суддя Суддя

Приймак В.М. Гончар О.С.   Бабак А.М.