АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4564/09 Головуючий у 1-й інстанції: Лінник Г.О.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Приймака В.М.
суддів Гончара О.С. , Бабак А.М.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 26 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Пологівська районна стоматологічна поліклініка Пологівської районної ради» про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
08 квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача, в якому зазначила, що наказом головного лікаря ОСОБА_4 її було звільнено з посади бухгалтера провідного стоматологічного відділення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України – систематичне невиконання трудових обов’язків.
Проте позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулось під час її тимчасової непрацездатності. Крім того, позивач вважає, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП перед притягненням її до дисциплінарної відповідальності від неї не було відібрано пояснення. З цих підстав вона вважала незаконними, як наказ про своє звільнення так і попередній наказ №79 від 27.11.2008 року, яким їй було оголошено догану. Крім зазначеного наказу ОСОБА_1 вважала також незаконними і тому просила скасувати накази №53-осн від 10.07.2008 року, №69 від 23.10.2008 року, №78-осн від 26.11.2008 року, №82-осн від 16.12.2008 року та №21-осн від 27.01.2009 року, якими на її думку було порушено її трудові права і які було покладено в підстави для її звільнення.
Таким чином, ОСОБА_1 вважала порушеними свої трудові права, на захист яких вимагала ухвалити рішення, яким поновити її на займаній нею на час звільнення посаді, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 1471,88 грн. за кожний місяць та 20000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 26 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, а отже на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ОСОБА_1 просила зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Встановлено, що наказом №5-к від 04.02.2009 року головного лікаря ОСОБА_4 позивачку було звільнено з посади бухгалтера провідного стоматологічного відділення КУ «Пологівська районна стоматологічна поліклініка Пологівської районної ради» за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України – систематичне невиконання трудових обов’язків.
Позивач зазначала, що в даному наказі зазначено, що її звільнено з 05.02.2009 року. Проте в період з 04.02.2009 року по 13.03.2009 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджено листами непрацездатності. (а.с. 62)
Разом з тим, суд першої інстанції, прийшов до висновку, з яким погоджується й судова колегія, що позивач була звільнена не 05.02.2009 року, а 16.03.2009 року.
Про дану обставину свідчать наступні матеріали справи:
• доповідна головного бухгалтера ОСОБА_2 на ім’я головного лікаря, згідно якої вона повідомила, що наказ про звільнення ОСОБА_1 від 04.02.2009 року неможливо виконати через перебування останньої на лікарняному. (а.с. 61)
• на вказаній доповідній головний лікар наклав візу «Призупинити дію наказу до виходу з лікарняного ОСОБА_1» (а.с. 61)
• доповідною від 16.03.2009 року виконуюча обов’язки головного бухгалтера ОСОБА_3 повідомила головного лікаря, що ОСОБА_1 вийшла на роботу (а.с. 63)
• 16.03.2009 року складено акт про відмову ОСОБА_1 підписати акт прийому-передачі бухгалтерських документів та матеріальних цінностей (а.с. 64)
• 16.03.2009 року головний лікар ОСОБА_4 видав наказ про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 14.03.2006 року по 13.03.2007 року і за період з 14.03.2007 року по 16.03.2009 року . (а.с. 137, 139)
Крім того, відповідно до пп.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (Затверджена Наказом Міністерства Юстиції №58 від 29.07.1993) запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення ; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Як видно з матеріалів справи у графі 2 трудової книжки ОСОБА_1 зазначено дату 16.03.2009 року. (а.с. 11)
Таким чином, аналіз усіх наведених обставин і доказів свідчить, що датою звільнення ОСОБА_1 є не 05.02.2009 року, а 16.03.2009 року. Проте на останню дату позивач не перебувала у стані тимчасової непрацездатності.
З цих же підстав колегія суддів не вважає пропущеним місячний строк на оскарження позивачем свого звільнення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з тим, що звільнення позивача відбулось поза періодом її тимчасової непрацездатності, а тому заперечення ОСОБА_1 в цій частині прийняти до уваги не можна.
Разом з тим, суд першої інстанції на переконання колегії суддів неправильно визначився із законністю звільнення ОСОБА_1 з підстав систематичного невиконання нею своїх трудових обов’язків.
Під час перевірки законності звільнення працівника із зазначених підстав суд першої інстанції мав перевірити законність і обґрунтованість накладення на неї попередніх(нього) стягнень(ня).
Проте суд першої інстанції від виконання цього обов’язку самоусунувся, обмежившись лише посиланням на те, що «ОСОБА_1 відповідно до наказів головного лікаря районної стоматологічної поліклініки, у тому числі №79-осн від 27 листопада 2007 року, неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх трудових обов’язків».
Підставою для таких висновків суд першої інстанції зазначив «численні доповідні записки головного бухгалтера установи ОСОБА_2» та «результати перевірок районної стоматологічної поліклініки фінансовим управлінням Пологівської райдержадміністрації (довідка від 26.11.2006 року) та контрольно-ревізійним відділом у Пологівському районі (акт №410/0042 від 19.12.2007 року)».
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Суд першої інстанції помилково послався на зазначені перевірки, оскільки перевірки районної стоматологічної поліклініки фінансовим управлінням Пологівської райдержадміністрації від 26.11.200 6 року взагалі не існує. А висновки контрольно-ревізійного відділу у Пологівському районі, викладені в акті №410/0042 ще 19.12.2007 року до підстав звільнення позивача жодного відношення не мають, оскільки зазначені в ньому порушення не стали підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Більш того, безпідставно суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх трудових обов’язків. Оскільки в матеріалах справи міститься лише один наказ про притягнення позивача до даного виду відповідальності, на який районний суд і послався – наказ №79-осн від 27 листопада 2007 року.
Згідно наказу №5-к від 04.02.2009 року, яким звільнено позивача, систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків полягала в невиконанні «розпоряджень керівника установи, пов’язаних з обов’язками за посадою – наказів № 53-осн від 10.07.2008 року, №69-осн від 23.10.2008 року, №78-осн від 26.11.2008 року, №82-осн від 16.12.2008 року та №21-осн від 27.01.2009 року. (а.с. 59)
Їх вивченням встановлено, що зміст наказів № 53-осн від 10.07.2008 року, №21-осн від 27.01.2009 року та №78-осн від 26.11.2008 року полягає в зобов’язанні ОСОБА_1 надати керівнику установи пояснення з приводу її роботи. (а.с. 27, 52, 41).
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не виконала розпорядження керівника установи про дачу пояснень , що не входить до кола її посадових обов’язків, це й дало керівнику установи підстави вважати систематичним невиконанням позивачем своїх трудових обов’язків і стало однією з підстав для її звільнення ?!!
Наказом №69-осн від 23.10.2008 року, який також було покладено в основу наказу про звільнення позивача, було призначено проведення повної річної інвентаризації основних засобів, нематеріальних цінностей, грошових коштів і документів у 2008 році.
Для організації і контролю за проведенням інвентаризації цим же ж наказом було створено інвентаризаційну комісію на чолі з керівником установи. До складу комісії входили також головний бухгалтер, голова профспілки, бухгалтер провідний ОСОБА_1 і економіст провідний.
Разом з тим, наказ про звільнення ОСОБА_1 не містить у собі даних в якій частині наказу №69-осн від 23.10.2009 року про призначення і проведення повної річної інвентаризації має місце його невиконання з боку позивача.
Не містить наказ про звільнення ОСОБА_1 і даних в якій частині останньою не виконано наказ №82-осн від 16.12.2008 року (а.с. 49) «Про усунення недоліків в роботі» і чим це підтверджено.
Крім того, вивченням наказу про звільнення встановлено, що на підтвердження систематичності невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків, в ньому мається посилання на раніше застосоване дисциплінарне стягнення від 27.11.2008 року та громадське стягнення від 05.12.2008 року.
Вивченням наказу №79-осн від 27.11.2008 року встановлено, що ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне порушення посадових обов’язків, передбачених п.9.6 її посадової інструкції та за несвоєчасність проведення інвентаризац ій , що призвело до порушення п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів…, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994 року. Крім того, в наказі мається посилання на порушення позивачем Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року. (а.с. 45)
Проте матеріали справи не містять у собі даних, а представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції не змогли пояснити, про які непроведення численних інвентаризацій йде мова в даному наказі. І як можна притягнути до відповідальності особу за порушення п.7 зазначеної інструкції, який зветься «Основні завдання інвентаризації». Не змогли представники й послатись на конкретний пункт зазначеного вище Положення, який нібито був порушений позивачем.
Ні суд першої інстанції, ні відповідач не прийняли до уваги і не надали жодного значення тому, що п.9.6 посадової інструкції позивача, щодо її обов’язку проводити інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, суперечить вимогам п.11.1. зазначеної інструкції, якою передбачено перед проведенням інвентаризації утворення інвентаризаційної комісії. За змістом як цієї Інструкції та і п.п.1.11, 1.15 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів …., затвердженої Міністерством фінансів України №90 від 30.10.1998 року для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія, яка несе відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до керівника установи. Проте відповідальність покладено не на членів комісії, а лише на позивача.
Пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та ін. ших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Проте, КЗпП України в редакції, що діяла в 2008 році не передбачено жодних громадських стягнень. Пункт 5 ст.152 КЗпП України, якими керувались збори трудового колективу оголошуючи ОСОБА_1 громадську догану (а.с. 46об.), відсутній в зазначеній статті Кодексу.
З огляду на положення ст.ст. 147, 1471, 149, 152 КЗпП України громадська догана не є дисциплінарним стягненням, а тому приймати її до уваги при вирішенні питання про систематичність невиконання особою своїх трудових обов’язків не можна.
Отже за таких обставин громадську догану, що було оголошено ОСОБА_1 на зборах трудового колективу 05.12.2008 року, не можна визнати громадським стягненням і також покласти в основу наказу про звільнення позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про незаконність звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, оскільки наказ №79-осн про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани від 27.11.2008 року є необґрунтованим, безпідставним, а тому незаконним.
Одні лише ці підстави вже дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку про відсутність такої необхідної складової для звільнення особи за п.3 ст. 40 КЗПП України, як системність, а отже й незаконність наказу №5-К від 04.02.2009 року про звільнення ОСОБА_1
Разом з тим, наведені в мотивувальній частині обставини при аналізі наказу про звільнення додатково посвідчують його незаконність ще й з підстав необґрунтованості.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приймає до уваги, що цей прогул мав місце за період з 17.03.2009 року по 10.11.2009 року, що складає 7 місяців і 25 днів. Середньомісячний заробіток позивача складає 1471,88 грн., а отже розмір стягнення в цій частині складає 11529,73 грн. (1471,88х7+1471,88:30х25)
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з того, що звільнення позивача дійсно було незаконним, позивач весь цей час була позбавлена засобів до існування, так і не змогла працевлаштуватись, що безумовно завдало їй моральної шкоди. Разом з тим, суд приймає до уваги й те, що відповідачем є комунальна установа, яка в основній частині фінансується за рахунок бюджету, тому розмір такого відшкодування становить 1500 грн.
При вирішенні питання про задоволення позовних вимог про скасування наказів №53-осн від 10.07.2008 року, №69 від 23.10.2008 року, №78-осн від 26.11.2008 року, №82-осн від 16.12.2008 року та №21-осн від 27.01.2009 року, колегія суддів приходить до переконання, що вони не підлягають скасуванню, оскільки не порушують прав позивача і не впливають на вирішення питання про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку і відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 26 серпня 2009 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати накази №79 від 27.11.2008 року та №5-к від 04.02.2009 року головного лікаря Комунальної установи «Пологівська районна стоматологічна поліклініка Пологівської районної ради».
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальній установі «Пологівська районна стоматологічна поліклініка Пологівської районної ради» на посаді бухгалтера провідного стоматологічного відділення.
Стягнути з Комунальної установи «Пологівська районна стоматологічна поліклініка Пологівської районної ради» на користь ОСОБА_1 11529 (одинадцять тисяч п’ятсот двадцять дев’ять) гривень 73 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2009 року по 10.11.2009 року.
Стягнути з Комунальної установи «Пологівська районна стоматологічна поліклініка Пологівської районної ради» на користь ОСОБА_1 1500 (одна тисяча п’ятсот)грн. на відшкодування моральної шкоди.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя суддя Суддя
Приймак В.М. Гончар О.С. Бабак А.М.