Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Живлакова Г.О. Суддя доповідач Бондар М.С .
10 листопада 2009 року Справа № 22-3622
УХВАЛА
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Глазкова О.Г., Спас О.В.
секретар - Волчанова І.М.
при участі: прокурора - адвоката –.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою Прокурора Приазовського району Запорізької області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.03.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку , -
в с т а н о в и л а :
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору міни дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 11.01.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір міни земельної частки на зерно пшениці, згідно якому йому у власність перейшла земельна частка розміром 13,5395 гектар на території Шевченківської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Зазначений договір не був нотаріально посвідчений. У зв’язку з чим, на сьогоднішній день не має можливості розпорядитися цією земельною часткою. Просив визнати договір міни дійсним та визнати за ним право власності на придбану земельну ділянку.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.03.2007 року позов задоволено.
У скарзі прокурор просив скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вислухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права , які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому в силу ст. 220 ЦК України договір має бути визнаний дійсним в судовому порядку.
В обґрунтування своїх висновків суд послався на наданий сторонами договір міни від 11.01.2007 року (а.с.3).
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитись.
Зокрема, суд не обговорив питання про те, чи відповідає такий правочин вимогам діючого законодавства.
З’ясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки, за змістом ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 220 ч. 2 ЦК України суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними угодами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України передбачено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Зважаючи, що до теперішнього часу закони України про державний земельний кадастр та про ринок земель не набули чинності, визнання дійсним договору про відчуження земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) відповідачеві як власнику земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимога п. 15 Перехідних положень ЗК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ст. 311 п. 4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відділ земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області, в інтересах якого подана апеляційна скарга, до участі у справі не залучався, хоча, суд, ухвалюючи рішення, вирішував питання, в тому числі, про права і обов’язки останнього.
Керуючись ст.307,311,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.03.2007 року у цій справі скасувати, справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в двохмісячний термін з дня набрання сили рішення апеляційного суду.
Головуючий: Судді: