Апеляційний суд Запорізької області

Судова палата з цивільних справ

Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Парій О.В.                       Суддя доповідач Бондар М.С .

10 листопада 2009 року                                           Справа № 22-3509

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя :   Бондар М.С.,   судді:    Спас О.В., Глазкова О.Г.

секретар   -  Волчанова І.М.

при участі:       прокурора  -                                                                  адвокат –

розглянула  у  відкритому судовому  засіданні в залі  суду  цивільну справу   за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – орган опіки і піклування Виконавчого комітету Бердянської міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічними вимогами про визначення способу участі у вихованні дитини, -

в с т а н о в и л а  :

В серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав посилаючись на те, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3, 1999 року народження, але свого обов'язку щодо виховання та розвитку дитини не виконує, ухиляється від здійснення батьківських обов'язків щодо матеріального забезпечення, фізичного, духовного та морального розвитку дитини.

В зустрічних вимогах ставиться питання про визначення порядку спілкування з дитиною, оскільки позивач протидіє батькові щодо виконання ним батьківських обов'язків.

Рішенням рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 12.06.2009 позов задоволено. Заявлені зустрічні вимоги відхилені.

У скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволені його вимог про визначення способу участі у вихованні дитини, оскільки на його думку суд неправильно з'ясував обставини справи і неправильно застосував норми матеріального права,  наводить свій аналіз доказів,  які були предметом розгляду суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.  

   Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійсно ухиляється від обов'язків по вихованню своєї неповнолітнього сина, тому позбавив ОСОБА_1 батьківських прав.

   Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

З матеріалів справи видно, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3, 1999 року народження.

З 2007 року хлопчик находиться на піклуванні у матері в м.Бердянськ, яка і займається його доглядом та вихованням.

Батько дитини проживає також в м.Бердянськ. Має свою домівку, яка находиться в процесі ремонту. Працевлаштований.

Проте, аліменти на утримання сина не сплачує. Має заборгованість (а.с.84).

За висновком органу опіки, відповідач не проявляє до сина інтересу й батьківської турботи і свідомо не бажає цього робити (а.с.20).

Нарешті, дирекція школи, де навчається хлопчик, повідомляла, що батько зовсім не цікавиться шкільним навчанням сина, ніколи не був в школі і не має інтересу до навчання дитини.

     В апеляційній скарзі оспорюється фактична сторона справи,  відповідач говорить про те, що здійснювати батьківські обов'язки їй заважала позивачка.

     Проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки суд дав оцінку доказам за правилами  ст.212 ЦПК України і колегія виходить з фактичних обставин справи встановлених судом.

Окрім того, довідки та письмові документами, які надані органами піклування в суді свідчать про те, що відповідач дійсно нехтував своїми батьківськими обов'язками щодо виховання та турботи за малолітнім сином.

Ці обставини судом справедливо прийняті до уваги при вирішенні цього спору. Дійсність фактів встановлених судом не підлягає сумніву. При цьому суд правильно з'ясував обставини справи, провірив докази, які надані в підтвердження позову, правильно застосував норму матеріального права і ухвалив законне рішення.

Беручи до уваги наведене, колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.06.2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в двохмісячний термін з дня набрання сили ухвали апеляційного суду.

Головуючий:                     Судді: