Справа № - 22-2131-  2009р.    Головуючий у 1-й інстанції   Попович С.М.

             Категорія    57                                Доповідач                               Черненко В.В.

                                                                  У Х В А Л А

                                               Іменем України

07 жовтня  2009             Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                    Головуючого судді Черненко В.В.

                                                                    Суддів                       Савченко С.О.

                                                                                                       Кодрул М.А.

                                                          При секретарі            Животовській С.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1     на рішення  Олександрійського   міськрайонного суд Кіровоградської області  від 16 червня 2009 року  по справі  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

                                                           ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1    звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

           Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала наступними поясненнями.

    З відповідачем по справі  позивач перебувала в шлюбних відносинах з 1991 року по 2001 рік.  Мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  який проживає з позивачем по справі.

Відповідач по справі  є рідним батьком,  ОСОБА_3

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 10.08.2001 року  з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку щомісяця.

В зв’язку  з неналежним станом здоров’я сина  та для  задоволення його інших потреб позивачка понесла додаткові витрати  на лікування прогресуючої міопії обох очей, операцію по  видаленню тонзиліту, санаторно-курортне лікування, витрати на придбання  комп’ютера, стимулятора зору, а всього понесла витрат на суму 8755  гривень 14 копійок, які відповідно до ст.. 185 СК України просить стягнути з відповідача.

В подальшому позивач збільшила позовні вимоги , ще на 4560 гривень , як майбутні витрати по лікуванню очей до досягнення  сином 18 річного віку, та 1633 гривні , 95 копійок , як витрати на придбання мобільного телефону.

В судовому засіданні позивач , в зв’язку з добровільним відшкодуванням відповідачем витрат на лікування, зменшила позовні вимоги і всього просила стягнути з відповідача 12569 гривень 09 коп.

      Рішенням  Олександрійського   міськрайонного суд Кіровоградської області  від 16 червня 2009 року  позовні вимоги було задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність  рішення суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України,   колегія суддів  апеляційного суду  дійшла  висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

 Задовольняючи частково  позовні вимоги  , суд першої інстанції встановив  , що  рішенням  Олександрійського міськрайонного суду  Кіровоградської області від 10.08.2001 року  з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина було утримано аліменти в розмірі 1\4 частини усіх видів  заробітку. Станом на день розгляду справи  в суді заборгованості по аліментах не було.

В зв’язку з хворобою дитини , виникли додаткові  витрати  в зв’язку з лікуванням . Суд встановив, що  в зв’язку з хворобою очей ОСОБА_3 в жовтні 2006 року  проходив курс  лікування в санаторії  м. Трускавець  санаторій «Алмаз» , вартість путівки склала 718 гривень 52 копійки. Витрати на проїзд,  склали 121 гривню 88 копійок.

В листопаді 2006 року в офтальмологічному центрі проходив  курс лазеростимуляції зору, витрати склали 600 гривень.

 В серпні 2007 року  в м. Дніпропетровську   було проведено  операцію по видаленню хронічного тонзиліту.

 В вересні 2008 року проходив курс лікування в м. Тростянець (санаторій Конвалія) вартість путівки склала 495 гривень, витрати на дорогу склали 239 гривень 44 копійки.

 В січні 2008 року  була проведена повторна лазеростимуляція зору  , витрати склали 750 гривень.

 В січні 2008 року придбаний  стимулятор зору вартістю 340 гривень.

В липні 2008 року   було проведено плановий курс лікування , витрати склали 760 гривень.

До 18 річного віку необхідно провести  6 курсів лазеростимуляції зору , загальна вартість лікування становить 4560 гривень.

Крім того  було придбано комп’ютер вартість якого складає  3980 гривень 30 копійок, та мобільній телефон вартістю  1633 гривні 95 коп.

Суд встановив , що під час судового розгляду відповідачем було відшкодовано  частково, витрати понесені  позивачем на лікування сина в розмірі , 2280 гривень.

  Виходячи із встановлених обставин та  доказів наданих сторонами , приймаючи до  уваги матеріальній стан сторін та їх сімейний стан , суд першої інстанції, посилаючись на ст..185 СК України , дійшов висновку, що грошова сума  додаткових витрат , яка підлягає  стягненню з відповідача становить 2280 гривень.

Суд першої інстанції не визнав , що   придбання комп’ютера та мобільного телефонна, викликано особливими обставинами.

 Суд першої інстанції також  відмовив в стягнені 1000 гривень  за проведення операції по видаленню  тонзиліту , оскільки  доказів про  матеріальні  витрати  позивачем не було надано. В частині  стягнення коштів , за придбання  стимулятора зору суд відмовив з тих підстав , що позивачем не було доведено сам  факт необхідності придбання стимулятора зору.      

            Колегія суддів погодилась з висновками  суду першої інстанції .

 Відповідно до ст..60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу

Виходячи із  встановленого, колегія суддів вважає , що  справа була розглянута судом  першої інстанції відповідно до  вимог статті 11 ЦПК України  в межах заявлених вимог  та на підставі доказів сторін . Суд першої інстанції керувався нормами права які регулюють спірні правовідносини.

 Рішення постановлено з дотриманням норм процесуального права .

Обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не спростовують  висновків суду першої інстанції  , оскільки   обов’язок по наданню доказів на підтвердження своїх вимог  покладається на позивача по справі, а  таких доказів  позивачем не надано.

        Виходячи із викладеного колегія суддів вважає, що   підстав для зміни або скасування  рішення суду першої інстанції  у апеляційного суду немає , а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін.

  Керуючись ст. .ст. 304,307,308,313,314,315 ЦПК України  колегія суддів

                                       У Х В А Л И Л А

                   Апеляційну скаргу ОСОБА_1     –   відхилити.

          Рішення  Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року залишити без змін.

                                                   Головуючий

                                                    Судді  

.