Апеляційний суд Кіровоградської області
------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-2089/2009р. Головуючий у першій інстанції Безсмолий Є.Б.
Категорія 19, 27 Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого – Кривохижі В.І.,
суддів Голованя А.М.,
Черниш Т.В.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 липня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Український промисловий банк» (далі- банк) з позовом про стягнення банківського вкладу. Позовні вимоги мотивував тим, що 20 жовтня 2008 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу, відповідно до якого банк прийняв у нього грошові кошти в сумі 7309 грн. 81 коп. строком до 18 січня 2009 року, за процентною ставкою 20 відсотків річних і зарахував їх на депозитний рахунок.
Посилаючись на те, що банк незаконно відмовив повернути депозитний вклад по закінченню дії договору за його заявою від 26 січня 2009 року, просив зобов’язати відповідача повернути йому 2339,13 доларів США та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 липня 2009 року позовні вимоги задоволено . Зобов’язано ТОВ «Укрпромбанк», від імені якого діє Кіровоградська філія, повернути ОСОБА_1 грошовий вклад в сумі 7309 грн. 91 коп. за договором банківського вкладу №1/305325002855001 від 20 жовтня 2008р. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також стягнуто з банку в дохід держави 73 грн.10 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укрпромбанк» ставиться питання про скасування рішення в частині стягнення банківського вкладу. Зазначено, зокрема, що суд не правильно застосував норми Закону України «Про банки і банківську діяльність», не врахував наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного Банку України від 20 січня 2009р.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2008 року між сторонами укладено договір банківського вкладу, за умовами якого банк прийняв від позивача кошти в сумі 7309 грн.81 коп. строком на 91 день- з 20 жовтня 2008р. до 18 січня 2009р. з нарахуванням 20 % річних та зобов’язувався повністю повернути вклад у дату повернення. (а.с.6).
26 січня 2009 року ОСОБА_1. звернувся до банку з заявою про повернення вкладу(а.с.11). 6 лютого 2009р. банк відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на введення з 21 січня 2009р. тимчасової адміністрації та тимчасового мораторію (а.с.12).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну юридичну оцінку наданим доказам і відповідно до вимог ст.ст. 526, 610, 1060 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем умов договору і наявність правових підстав для стягнення на користь позивача 7309 грн. 81 коп., внесених ним на депозитний рахунок за договором банківського вкладу.
Тому є безпідставними доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду судом першої інстанції і їм надана належна оцінка. Посилання в апеляційній скарзі на п. 5.2 договору щодо звільнення від відповідальності у зв’язку з введенням мораторію не ґрунтуються на законі та доказах.
Обставини, зазначені у п. 5.2 договору банківського вкладу від 20 жовтня 2008 року, за їх наявності або доведеності, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору, але вони не є підставою для звільнення сторін від виконання його умов.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій стосується вимог кредиторів. За умовами договору банківського вкладу позивач як вкладник не є кредитором. Його вимоги про виконання договірних зобов’язань з грошовими коштами, що знаходяться на рахунку і є власністю клієнта, не є майновими вимогами, і, відповідно, мораторій на них не поширюється.
Інші доводи скарги також не спростовують правильного по суті рішення суду . Передбачені ст. 309, 311 ЦПК підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ «Укрпромбанк» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді