Справа № 2- 251 /2009р.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
у складі : головуючого – судді Данилюк М.П.
з участю : секретаря Фурманюк В.М.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2. .
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника третьої особи: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Верховинському районі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 третьої особи без заявлених самостійних вимог Криворівнянської сільської ради про відшкодування шкоди завданої майну та усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи без заявлених самостійних вимог Криворівнянської сільської ради про відшкодування шкоди завданої майну та усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її довірена особа ОСОБА_2 позов підтримали.
ОСОБА_2 суду пояснив, що позивачка є власником земельних ділянок, що розташовані у с. Криворівня присілок Березово Верховинського району Івано-Франківської області, а саме 0,13 га для ведення селянського господарства та 0,12 га для обслуговування будівель. Ці земельні ділянки передані позивачці у власність за рішенням Криворівнянської сільської ради від 29 грудня 1993 року.
До приватизації вона також правомірно користувалася цими землями більше двадцяти років.
На земельній ділянці 0,12 га для обслуговування будівель розміщений належний їй на праві власності житловий будинок.
Доступ до господарства здійснює через заїзну дорогу, яка примикає до центральної дороги. Заїзна дорога належить до земель загального користування, оскільки не передана у власність чи користування іншим особам. Ця дорога існувала і існує з тих пір як вона користується цими землями.
На в’їзді дороги вона біля п’ятнадцяти років назад встановила в’їздну дерев’яну браму і безперешкодно користувалася дорогою та в’їздною брамою. Її межівниками і сусідами є відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_6
З березня 2008 року відповідачі стали чинити перешкоди в користуванні цією дорогою з метою забрати цю дорогу і приєднати до своїх земельних ділянок.
Відповідач ОСОБА_3 забрав виготовлену та встановлену нею дерев’яну браму, вхідні двері та огорожу і встановив на межі своєї земельної ділянки; пошкодив дерев’яну огорожу, поламав три бетонні стовпи на межі її присадибної ділянки.
В квітні 2008 року на місце забраної дерев’яної брами вона виготовила і встановила металеву браму. Однак і цю браму ОСОБА_3 пошкодив – відрізавши металеві кріпильні завіси. Сума заподіяних їй збитків ОСОБА_3 складає 2068 грн.
Відповідач ОСОБА_4 теж, без її на те згоди, забрав належні їй 6 м. куб. дров, які знаходилися на цій заїзній дорозі, і перевіз на узбіччя центральної дороги. На її вимоги повернути на місце дрова, ОСОБА_4 не реагував. А в подальшому у липні 2008 року частина цих дров в кількості 3 м. куб. були знесені під час стихії у ріку. Також ОСОБА_4 розбив і вивіз на вулицю навіс, який знаходився над складеними на території заїзної дороги дерев’яними латами і стовпами. Внаслідок чого ці лати і стовпи замокли і зігнили тобто із вини ОСОБА_4 стали не придатні до використання біля 3 м. куб. лісоматеріалу. Сума заподіяних їй збитків ОСОБА_4 складає 1385 грн.
У зв’язку з такими самоуправними неправомірними діями відповідачів вона неодноразово зверталася до органів місцевої влади. Однак отримувала не конкретні дії по захисту її прав, а формальні відписки.
06 травня 2009 року дане питання розглядалося на сесії Криворівнянської сільської ради, де було прийнято рішення з рекомендацією відповідачам облаштувати окремі заїзди до своїх господарств. Однак дане рішення не виконується відповідачами до даного часу. Більше того, відповідач ОСОБА_3 навпаки, за рахунок заїзної дороги до її господарства зробив собі заїзну дорогу і приєднав до своєї присадибної ділянки, відгородивши парканом та встановивши на межі належну їй дерев’яну браму.
Просить позов задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 заподіяної ним майнової шкоди в сумі 2068 грн., та з ОСОБА_4 в сумі 1385 грн. заподіяної майнової шкоди, а також зобов’язати відповідачів не чинити їй перешкоди в користуванні заїзною дорогою до її господарства та виконати рішення Криворівнянської сільської ради від 06.05.2009р.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що рішенням Криворівнянської сільської ради від 23.12.2003 року йому передано у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,2081 га та на цю земельну ділянку виданий Державний акт на право власності. Суміжним землекористувачем земельної ділянки є позивачка та земельна ділянка загального користування, яка об лаштована під заїзд до його господарства, господарства позивачки та господарства ОСОБА_7, тобто дочки відповідача ОСОБА_4
Протягом останніх двох років позивачка чинить йому та іншому землекористувачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою спільного користування, що облаштована для заїзду до їх трьох господарств. Позивачка мотивує тим, що ця земельна ділянка багато років належала їй і вона є власником цієї земельної ділянки, тому облаштовує ворота від центральної дороги та ці ворота закриває на замок, а також на спільну земельну ділянку ви грузила дрова, які перекрили заїзд як до його господарства так і до господарства дочки ОСОБА_4 тому частину дров ОСОБА_4 було перенесено на територію земельної ділянки позивачки, а ті які були ближче до дороги, то перенесли в канаву перед заїздом. Таким чином самі усунули перешкоди, які вчинила позивачка, по заїзду до їх земельних ділянок. В квітні 2009 року в нього захворіла дитина і швидка допомога не мала можливості заїхати до його господарства, а також він не мав змоги завезти до господарства дрова та інше, так як позивачка облаштувала при заїзді від центральної дороги, залізні ворота, закривши їх на колодку. Для того, щоб усунути перешкоди в користуванні заїздом він дійсно зняв поставлений позивачкою замок, чим відкрив поставлені ворота для заїзду до свого господарства. Ніяку огорожу яка була об лаштована позивачкою свого господарства, чи бетонні стовпи він не пошкоджував, представник позивачки при складанні акту сільською радою придумав сам, тому так і записували в акті і при виході на місцевість суд може звернути увагу на те, що частина дров до сьогоднішнього дня знаходяться на земельній ділянці , а також залізні ворота знаходяться на встановленому місці, але в такому стані щоб їх можна відкрити при потребі, та матеріали знаходяться на території земельної ділянки позивачки і в якому стані вона їх зберігає, він відповідальності не несе. Під’їзд із земельної ділянки яка знаходиться в їх спільному користуванні він облаштував за свої кош8ти і будь якої шкоди цим не нанесено позивачці. Просить в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_4. позов не визнав, суду пояснив, що ним дійсно частково винесені дрова позивачки на дорогу в рівчак, таким чином усунув проїзд до своєї земельної ділянки. Вважає, що особа, яка чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою добровільно не усунула ці недоліки, то їх може бути усунено за її рахунок. При таких обставинах просить в позові відмовити, так як ніякої шкоди він не наносив позивачці, а до земельної ділянки дочки, він облаштував під’їзд із земельної ділянки, яка знаходиться в їх спільному користуванні.
Представник Криворівнянської сільської ради сільський голова ОСОБА_5 позов не визнав, суду пояснив, що між сторонами постійно проходять конфлікти із-за користування земельною ділянкою, яка є в спільному користуванні і нікому не передана у власність. Позивачка систематично перекриває в’їзд до господарств - ОСОБА_3, ОСОБА_1та до земельної ділянки ОСОБА_7 З цього приводу до сільської ради поступають від сторін скарги для врегулювання питання користування цією земельною ділянкою, тому 06.05.2009 року було прийнято рішення сесії, яким зобов’язано всі три господарства зробити до своїх господарств заїзди та не чинити один одному перешкоди в користуванні земельною ділянкою спільного користування. Акт від 23 червня 2009 року складався комісією зі слів брата ОСОБА_1 – ОСОБА_2 без участі відповідачів. Дії позивачки по облаштуванню воріт та вигрузкою дров на земельну ділянку спільного користування слід вважати як самовільне захоплення нею спірної земельної діяльності. Просить в позові відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Ст.. 22, 321 ЦК України передбачає , що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, та право власності є непорушним, Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст..1166 ч.4 передбачає, що шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках встановлених цим Кодексом та іншим законом, а ст. 1193 ч.1 ЦК України передбачає , що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується, тобто умисел потерпілого відноситься до юридичного факту за наявності якого особа, яка завдала шкоди, безумовно звільняється від обов’язку її відшкодувати. Діяти умисно означає передбачати і бажати настання шкоди або свідомо її допускати.
При виїзді районним судом 28.10.2009 р. на місцевість та із листів Криворівнянської сільської ради на адрес відповідачів (а.с. 10,36,37), а також із Державних актів на право приватної власності на землю як позивачки так і відповідачів, схеми розміщення земельної ділянки (а.с. 5,6,7,38, 43) вбачається, що позивачка самовільно, без згоди землекористувачів, завезла дрова та встановила огорожу на земельну ділянку, яка належить до спільного користування всіма учасниками процесу ( позивачкою та відповідачами), а тому відповідачі відповідно до вимог ст. 212 ЗК України усунули перешкоди в користуванні їм позивачкою цією земельною ділянкою без відшкодування затрат, понесених позивачкою за час незаконного користування землею.
При таких обставинах суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
На підставі ст.ст.22, 321,322, 386, 1166, 1193 ЦК України, ст.ст.12, 19,152,156,212 ЗК України п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.ст. 10,11, 82,209,212,214-215, 217,218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи без заявлених самостійних вимог Криворівнянської сільської ради про відшкодування шкоди завданої майну та усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою , а саме: стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2068 грн. відшкодування заподіяної ним майнової шкоди; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1385 грн у відшкодування заподіяної ним майнової шкоди та зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди у користуванні заїзною дорогою до її господарства зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконати рішення сесії Криворівнянської сільської ради Верховинського району від 06.05.2009 р. щодо влаштування ними окремих заїздів до своїх господарств, стягнення понесених витрат – відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Звільнити ОСОБА_1 від оплати коштів в сумі 252 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної цивільної справи Верховинським райсудом.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний термін заяви про апеляційне оскарження, а після протягом 20 днів подачі апеляційної скарги.
Головуючий:
Повний текст рішення виготовлено
та підписано 02 листопада 2009 року.