Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И      

                                                                                     № 2-2196/09                

м. Запоріжжя                               19 жовтня 2009 року

Шевченківський районний суд  м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді  Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.

В заяві вказує, що йому на праві  власності належить автомобіль «ЗАЗ».

8 грудня 2008 року сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача. Така ДТП сталася через порушення відповідачем ПДР України.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача спричинену йому матеріальну шкоду у розмірі 3471 гривень та 2000 гривень моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні на позові наполіг, а відповідач на позов заперечив,  зазначаючи на те, що суду не надано належних доказів щодо спричинення ДТП сталося з вини відповідача.

Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини, дослідивши надані у справі докази, вислухавши пояснення, суд вважає, що заявлений позов підлягає  частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачеві відповідно до наданого свідоцтва про реєстрацію  ТЗ на праві власності належить автомобіль «ЗАЗ 110207», д.н. 194 72 НЕ.

08.12.2008 року сталася ДТП за участю водіїв – позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, на підставі довіреності власника авто.  

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені постановою по адміністративній справі, повторному доказуванню не підлягають.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ДТП за участю відповідача, який керуючи автомобілем, скоїв зіткнення з автомобілем позивача, сталась з вини водія відповідача і це доведено постановою Апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2009 року, та ці обставини узгоджуються із письмовими поясненнями позивача за позовом.

Позивач зазначає, що вартість відновлювального ремонту його автомобіля та вартість придбаних автозапчастин складає – 3471 гривень, проте матеріалами справи – рахунком, актом прийому-передачі робіт, товарними та фіскальними чеками  підтверджується, що внаслідок ДТП позивач зазнав матеріальної шкоди в розмірі саме  3364,90  гривень.

За вимогами ст.ст.1166, 1187 ЦК України особа, яка є власником джерела підвищеної небезпеки, повинна відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Проте відповідач в силу зазначених вимог  матеріальну шкоду не відшкодував.

Крім того, позивач зазначив, що йому була спричинена моральна шкода внаслідок порушення його нормальних життєвих зв’язків через ДТП, тимчасового позбавлення можливості користування транспортним засобом з відповідними наслідками та незручностями.

Факт душевних страждань, заподіяних позивачеві  внаслідок пошкодження його майна, не викликає сумніву та відповідно до змісту ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.  

Враховуючи обставини справи, розмір майнової шкоди, заподіяної позивачеві, тривалість порушення, суд вважає, що розумним та виправданим є розмір компенсації моральної шкоди у сумі 1700 гривень.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57-61, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3364,90 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1700 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП, а також стягнути 81 гривню в рахунок відшкодування судових витрат.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.      

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                  Суддя                                                     П.В. Зарютін