Справа 2-727\2009року  

                                                 Р І Ш Е Н Н Я  

                                        ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ  

                  21 жовтня 2009 року                                     м.Снігурівка

Снігурівський районний суд  Миколаївської області  у складі головуючого

Судді – Яворської Н.І

При секретарі – Себестьянській І.П

За участю позивачки – ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

Відповідача – ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в м.Снігурівка  Миколаївської області  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про захист честі, гідності і стягнення  матеріальної та моральної шкоди,

                                                    У с т а н о в и в :

             17 серпня 2009 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_3  про захист честі, гідності і  стягнення  матеріальної  та моральної шкоди.

        В заяві  вказала , що  22 липня 2009 року в період робочого часу  у  будівлі районного вузла зв’язку, де вона орендує приміщення , відповідач у присутності інших осіб, образливо у нецензурній  формі висловлювався в її адресу, безпідставно утворив  скандальну ситуацію, намагався затіяти бійку та штовхав її. Своїми діями принизив її ділову репутацію, завдав моральної шкоди оскільки  таке призвело до нервового зриву.

       Позивачка просила  постановити рішення  про захист честі та гідності ,а також стягнути  на відшкодування  моральної  та матеріальної шкоди  6000 грн., та понесені нею судові витрати.

       У судовому засіданні  позивачка та її представник  позовні вимоги підтримали, позивачка суду показала , що 22 липня 2009 року  близько дев’ятої години  виявила відсутність вивішеного нею  оголошення про реалізацію косметичних засобів, припускаючи що це міг зробити ОСОБА_3, який  також орендує в будівлі  районного вузла одне з приміщень, звернулася до нього, проте він нічого не заперечив тому зробила висновок , що це зробив саме він і між ними  виникла сварка. В ході сварки він виражався  брутальними словами в її адресу, після чого  він направився за нею до її приміщення, розмахував руками, коли піднімалася  сходами відштовхнула його, оскільки не бажала більше з ним спілкуватися. Відповідач  своїми діями принизив її перед  присутніми в той час іншими працівниками  районного вузла зв’язку. Клієнтів особисто в неї в приміщенні ще не було. З приводу вказаного   в неї стався нервовий зрив.

      Відповідач  позовні вимоги не визнав. Не заперечуючи факту  конфлікту  22.07.2009 року між  позивачкою та ним , суду показав, що намагався ОСОБА_1  пояснити про свою непричетність до її оголошень оскільки він не в тому віці, щоб таким займатися і вони не конкуренти,  приміщення ними орендовані в різних  частинах будівлі, але позивачка  не реагувала, розмовляла підвищеним тоном, сама провокувала його на скандал, в його адресу висловлювалася брутальною лайкою крім того штовхнула зі сходів тому в цей момент він, щоб утриматись на ногах невимушено змахнув руками, але шкоди нікому не завдав.  Вважає викладені позивачкою обставини  щодо висловлювання в її адресу нецензурними висловами, приниженні її честі і гідності та завданні матеріальної і моральної шкоди їй  не відповідаючи ми  дійсності, оскільки  сварку затіяла перша, робочий день тільки починався, позивачка  розмовляла підвищеним тоном умисно, щоб чули  інші працівники районного вузла зв’язку. Враховуючи викладене  просив у задоволенні позову відмовити.

     Заслухавши пояснення сторін  та дослідивши докази ,суд встановив наступне:

22 липня  2009 року  близько дев’ятої години, в будівлі Снігурівського районного відділення вузла зв’язку через неприязні стосунки затіяли між собою сварку   ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 Причиною сварки передувало зняття  невідомими особами  оголошення (реклами) зробленого ОСОБА_1М

               Наведене підтвердили  допитані свідками  ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6  які показали, що в той день були на роботі, чули сварку в коридорі приміщення районного вузла зв’язку, конкретного імені на чию адресу висловлювалися брутальні слова, ніким не називалися, мова йшла про невідоме оголошення. Щоб хтось когось штовхав не бачили.

Свідок  Фазлінурова суду показала, що в той день була  очевидцем події, пояснила, що ОСОБА_1 прийшовши за місцем роботи Леонтьева   затіяла сварку, не звертаючи увагу на пояснення  ОСОБА_3  про непричетність  його до знищення оголошень,  обізвала його та погрожувала, потім розпочалася обоюдна сварка.

Свідок  ОСОБА_7 суду показала, що ОСОБА_3 її співмешканець, в той день дізнавшись про сварку між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 мала намір в першої дізнатися про випадок, та внести  порозуміння, ОСОБА_1  обзиваючи її,  штовхнула на сходовій клітині  ОСОБА_3, при цьому сказала, що не бажає з ними розмовляти.

                       Судом не встановлено підстав неприйняття  вищенаведених свідчень  через зацікавленість свідків  або  через інші обставини.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що в той день,  бачила як ОСОБА_3 штовхав когось, припускає, що ОСОБА_1, і що  відповідач  виражався   нецензурними  висловлюваннями  в адресу  позивачки .Суд критично  відноситься  до  свідчень вказаного свідка, як таких ,що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні  оскільки, таке спростувала  сама  ОСОБА_1 , яка стверджувала, що саме вона штовхнула  ОСОБА_3  бо він розмахував руками і йшов за нею по сходах.  

Суд не приймає  до уваги як доказ   матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи на які посилається ОСОБА_3 оскільки вони не мають  відношення  до даної справи.

Згідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні у справі докази не містять стверджувальних даних про завдання позивачці матеріальної шкоди, не підтверджено також факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, не доведено позивачкою яким чином принижено її честь та гідність, оскільки зібрані докази не свідчать, що брутальні слова вживані ОСОБА_3 стосувалися  саме ОСОБА_1 , остання в судовому засіданні підтвердила, що в той час клієнтів  присутніх в її офісі не було.

 На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини справи,  принцип розумності та справедливості суд приходить  до висновку,  що прав позивачки не порушено, вимоги  заявлені в позові не знайшли  своє  підтвердження,  в  судовому засіданні таке не доведено , а інших доказів позивачкою не надано.          

                   Спір вирішено  на підставі ст..ст. 23.,269.,270., ЦК України , роз"яснень Пленуму Верховного Суду  України "Про застосування  судами законодавства , що регулює  захист честі гідності і ділової репутації  громадян та організацій " від 28. 09. 1990 року №7 з подальшими змінами.    

          Керуючись ст..ст. 10, 60,  209,212-215 ЦПК України суд,-

                                                    В И Р І Ш И В :  

          ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_3  - відмовити як такому, що не знайшов свого підтвердження.

         Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано  протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на  рішення суду подається протягом  двадцяти  днів  після  подання заяви  про апеляційне оскарження.

           Суддя